Рішення

від 17.12.2015 по справі 910/27295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/27295/15

За позовом Приватного підприємства "ПРОМІНСТАЛ"

До Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк"

Про зобов'язання перерахувати грошові кошти та стягнення 722 844,62 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача: Усенко М.І.(дов. від 22.09.2015)

Від відповідача: Донченко Т. Г. (дов. № 21 від 19.01.2015)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 500 000, 00 грн. з рахунку позивача на рахунок позивача, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 210 344, 62 грн., з яких 200 000, 00 грн. заборгованість по депозиту, 3 835, 62 грн. заборгованість за відсотками, 6 835, 62 грн. пені, про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 000, 00 грн. за невиконання умов договору, та про стягнення 2 500, 00 грн. пені за невиконання умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 порушено провадження у справі №910/27295/15 та призначено до розгляду на 12.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 24.11.2015.

В судовому засіданні 24.11.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 17.12.2015.

В судове засідання 17.12.2015 представники сторін з'явилися, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором банківського рахунку № 26002134100115 від 23.07.2013 та договору банківського вкладу № 17/66-201 від 18.08.2015.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що перерахування грошових коштів позивача в розмірі 500 000,00 грн. буде здійснено банком на підставі відповідних документів, що зобов'язання банку по поверненню коштів виконані 16.11.2015, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/12963/15 накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 50 102 694, 43 грн., а у відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання зобов'язань у разі арешту власних коштів банку судом.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2013 року позивач, як клієнт уклав з відповідачем, як банком договір № 26002134100115 банківського рахунку (далі за текстом - договір банківського рахунку). На виконання умов договору банківського рахунку, банк відкрив позивачеві рахунок № 26002134100115.

Відповідно до п. 1.1. договору банківського рахунку, відповідач зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок № 26002134100115 грошові кошти, що надходять позивачеві, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пункту 1.2. договору банківського рахунку, банк зобов'язався вчиняти для позивача операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно - правовими актами та умовами договору. Пунктами 2.2.1, 2,2.2 договору банківського рахунку, передбачено право позивача самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках та отримувати готівкою грошові кошти в національній та іноземній валютах в межах заявленої суми.

У відповідності до п. 2.3.2. договору банківського рахунку бак зобов'язався своєчасно виконувати розрахунково - касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.

Пунктом 4.3. договору банківського рахунку сторони погодили, що несуть відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та умов договору.

У пункті 4.4. договору сторони дійшли згоди, що банк не несе відповідальність перед клієнтом, у разі зупинення операцій по рахунку внаслідок накладення арешту на кошти, що знаходяться на його рахунках, у випадках, передбачених законодавством України.

03 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 7 на перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн. на рахунок позивача відкритий у ПАТ "Кредобанк". Вказане платіжне доручення було отримано банком 03.09.2015, докази чого наявні в матеріалах справи. Однак, розрахункова операція на підставі платіжного доручення № 7 від 03 вересня 2015 року на суму 500 000,00 грн. проведена банком не була.

21 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією (про зобов'язання перерахувати кошти за договором банківського рахунку) вих. № 21/09/1 від 21.09.2015 (вх. № 833 від 21.09.2015), якою вимагав негайно виконати платіжне доручення № 7 від 03.09.2015 та перерахувати кошти у розмірі 500 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що відкритий у ПАТ "Кредобанк".

23 вересня 2015 року позивач скасував платіжне доручення № 7 від 03 вересня 2015 року.

23 вересня 2015 року позивач вдруге звернувся до банку з платіжним дорученням на перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн. на його рахунок у ПАТ "Кредобанк"- № 35 від 23.09.2015, яке було одержано банком 23.09.2015, що підтверджується матеріалами справи. Однак, розрахункова операція на підставі платіжного доручення № 35 від 23 вересня 2015 року на суму 500 000,00 грн. проведена банком, також, не була.

25 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією (про зобов'язання перерахувати грошові кошти за договором банківського рахунку) вих. № 24/09/1 від 24.09.2015 (вх. № 846 від 25.09.2015), якою вимагав виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 та перерахувати кошти у розмірі 500 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що відкритий у ПАТ "Кредобанк".

Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви та винесення рішення у справі відповідні вимоги позивача банком не виконані , кошти не перераховано . Доказів іншого матеріали справи не містять, і відповідне твердження позивача відповідачем не спростовано.

Станом на 11.11.2015 у позивача на рахунку № 26002134100115 знаходяться грошові кошти в розмірі 530 022, 39 грн., що підтверджується матеріалами справи, отже на ньому була наявна достатня сума грошових коштів для виконання платіжних доручень позивача.

Крім того, 18.08.2015 між позивачем, як вкладником та відповідачем, як банком було укладено договір банківського вкладу "Мобільні гроші" № 17/66-2015 (далі за текстом - договір банківського вкладу).

На виконання умов договору банківського вкладу, банк відкрив позивачеві рахунок № 26002134100242. Відповідно до п. 1.1. договору банківського вкладу, позивач перераховує відповідачеві безготівкові кошти у розмірі 200 000, 00 грн., а відповідач приймає та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок та зобов'язується виплатити позивачу суму депозитного вкладу в строк в порядку та на умовах встановлених договором.

Згідно з п. 1.2. договору банківського вкладу банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу із розрахунку 25 % річних.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що виплата нарахованих процентів вкладнику здійснюється щомісячно в перший операційний день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування процентів, шляхом перерахування нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, зазначений в договорі.

У відповідності до п. 3.1. договору банківського вкладу вкладник передає банку депозитний вклад на строк з 18.08.2015 по 16.11.2015. Днем повернення депозитного вкладу вважається 16.11.2015.

Відповідно до п. 3.2. договору банківського вкладу в день повернення депозитного вкладу, зазначений в п. 3.1. договору, банк перераховує суму вкладу та проценти, нараховані за останній період нарахування процентів , на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними в договорі.

Пунктом 5.6 договору банківського вкладу передбачено право позивача достроково розірвати договір, за умови дотримання вимог п. 2.5 договору.

Відповідно до пункту 2.5. договору банківського вкладу, у разі дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника, починаючи з 15-го дня розміщення вкладу, банк нараховує та сплачує проценти згідно п. 1.2. договору, тобто у розмірі 25% річних.

У відповідності до п. 8.2.3. договору банківського вкладу дія договору припиняється у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника в порядку, визначеному договором.

Пунктом 9.2. договору банківського вкладу передбачено обов'язок винної сторони у разі несвоєчасного виконання її зобов'язань за договором сплатити на користь потерпілої сторони пеню за кожний день затримки перерахування коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

18 серпня 2015 року позивач перерахував на користь банку 200 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10038265, призначення платежу: Перерах. кошти зг. дог. банк. вкл. №17/66-2015 від 18.08.15 без ПДВ.

03 вересня 2015 року у зв'язку з виробничою необхідністю позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу, в порядку передбаченому п. 2.5. договору (вх. № 775 від 03.09.2015).

21 вересня 2015року позивач звернувся до відповідача з претензією (про зобов'язання перерахувати грошові кошти та проценти за договором банківського вкладу вих. № 832 від 21.09.2015, якою вимагав перерахувати кошти у розмірі 200 000, 00 грн. депозиту та 2 876, 71 грн. - 25 % річних позивачу.

За твердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви, вимоги позивача щодо перерахування коштів за договором банківського рахунку не виконані, кошти не перераховано .

За твердженням відповідача, зобов'язання банку по поверненню коштів за договором банківського вкладу виконані ним 16.11.2015, на підтвердження чого в матеріали справи був наданий меморіальний ордер № 13315750 від 16.11.2015 на суму 200 000, 00 грн., з призначенням платежу: перерахування коштів на поточний рахунок згідно договору банківського вкладу № 17/66-2015 від 18.08.2015 без ПДВ, меморіальний ордер № 13315749 від 16.11.2015 на суму 2 054, 79 грн. з призначенням платежу: виплата нарахованих процентів згідно умов договору № 17/66-2015 від 18.08.2015 з 01.11.2015 по 15.11.2015, та меморіальний ордер № 12919058 від 02.11.2015 на суму 4 246, 58 грн. з призначенням платежу: виплата нарахованих процентів згідно до умов договору № 17/66 - 2015 від 18.08.2015 з 01.10.2015 по 31.10.2015 без ПДВ.

19.11.2015 позивач, після перерахування банком коштів за договором банківського вкладу на рахунок позивача (відкритий у відповідача) надав банку платіжні доручення № 1 та № 2 від 19.11.2015 на перерахування 200 000, 00 грн. та 6 575, 34 грн. на рахунок позивача відкритий у ПАТ "Кредобанк", які станом на 16.12.2015, за твердженням позивача, не виконані, кошти не перераховані. Зазначені твердження позивача відповідачем в ході розгляду справи спростовані не були.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/12963/15 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", що знаходяться на його рахунках. Зазначена ухвала Господарського суду міста Києва була прийнята Національним банком України до виконання 27.05.2015 докази чого наявні в матеріалах справи.

В подальшому при виконанні рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/12963/15 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладався арешт на усе майно Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", який був знятий 26.10.2015.

Відповідно до копії листа Національного банку України від 16.11.2015 вих. № 20-06007/88166 станом на день надходження позивача Національним баком України не приймалося рішення щодо віднесення відповідача до категорії неплатоспроможних.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 500 000, 00 грн. з рахунку позивача № 26002134100115 у відповідача, на поточний рахунок позивача № 2600301609557, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Кредобанк"; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за депозитним договором 200 000, 00 грн., 3 835, 62 грн. заборгованості за відсотками, 6 509, 00 грн. пені за період прострочення з 07.09.2015 по 28.09.2015; стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10 000, 00 грн. за неперерахування коштів за платіжним дорученням від 03.09.2015 № 7 за період прострочення за 20 днів прострочення; стягнути з відповідача на користь позивача 2 500, 00 грн. пені за неперерахування коштів за платіжним дорученням від 03.09.2015 № 7.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст.ст. 21 та 22 Закону, ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. За приписами п. 22.7 ст. 22 Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у прийнятті до виконання платіжних доручень № 7 від 03.09.2015 про перерахування коштів на суму 500 000, 00 грн., та № 35 від 23.09.2015 про перерахування коштів на суму 500 000, 00 грн. та повернення їх позивачу без виконання з встановлених законом та договором банківського рахунку підстав. Однак судом встановлено, що платіжне доручення № 7 від 03.09.2015 було 23.09.2015 скасовано позивачем.

Відповідно до ст. 30 Закону, переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до п. 2.3.2. договору банківського рахунку відповідач зобов'язався своєчасно виконувати розрахунково - касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.

Отже, оскільки умовами договорів не передбачено іншого, то відповідач був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач 23 вересня 2015 року мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Отже, не виконанням наданого позивачем платіжного доручення № 35 від 23.09.2015 про перерахування коштів на суму 500 000, 00 грн. та не перерахуванням коштів за вказаними у них реквізитами, враховуючи наявність достатньої суми коштів для цього на рахунку позивача, є порушенням з боку відповідача встановлених договором про банківський рахунок укладеним між сторонами та Законом зобов'язань щодо повного та вчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, а відтак, позовна вимога про зобов'язання виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 на суму 500 000, 00 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Договір банківського вкладу Мобільні гроші" № 17/66-2015від 18.08.2015 є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною ст. 1060 ЦК України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) за приписами ст. 530 ЦК України.

За приписами ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно п. 3.3. Постанови НБУ № 516 від 03.12.2003 про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі по тексту - постанова, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Пунктом 5.5. договору банківського вкладу, передбачене право позивача отримати суму вкладу і процентів за його користування на умовах, передбачених договором.

Пунктом 5.6. договору банківського вкладу позивач наділений правом на дострокове розірвання договору, і як встановлено судом, позивач таким своїм право скористався 03.09.2015, подавши відповідачу відповідну заяву.

Положеннями ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, укладений між сторонами договір банківського вкладу був розірваний позивачем 03.09.2015 в односторонньому порядку, і відповідновідповідно2015 зобов'язання сторін за вказаним договором припинилися.

Договір банківського вкладу не містить жодних положень із яких би вбачалися строки повернення грошових коштів вкладу позивачу у випадку розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що вимога про повернення грошових коштів вкладу була направлена позивачем відповідачу 21.09.2015, і в той же день була отримана відповідачем. Відповідно у відповідача з 22.09.2015 виникло зобов'язання по поверненню грошових коштів вкладу в розмірі 200 000, 00 грн., яке відповідач був зобов'язаний виконати у семиденний строк, тобто до 29.09.2015 включно.

Обов'язок по поверненню 200 000, 00 грн. в строк визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України виконаний відповідачем не був, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Доводи відповідача щодо відсутності предмету спору в частині позивних вимог щодо стягнення 200 000, 00 грн. грошового вкладу, з огляду на виконання відповідачем відповідних зобов'язань 16.11.2015, відхиляються судом. Як встановлено судом, незважаючи на пред'явлення суду меморіальних ордерів №№ 13315750, 13315749 від 16.11.2015 позивач не має можливості розпорядитися своїми коштами на власний розсуд. Враховуючи вказану обставину суд не погоджується з відповідачем, що відповідне зобов'язання ним виконано, і між сторонами відсутній предмет спору в цій частині.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження повернення суми грошового вкладу позивачу у розмірі 200 000, 00 грн. та наявності у позивача можливості вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами, відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором банківського вкладу в сумі 200 000, 00 грн. по поверненню вкладу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення вкладу у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України є такими, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по поверненню вкладу в розмірі 200 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 835, 62 грн. заборгованості за відсотками не задовольняються судом, як такі що не доведені та не обґрунтовані. Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача зазначеної суми процентів позивач не зазначив періоду нарахування таких процентів та не навів в своїй позовній заяві розрахунку визначення вказаної суми процентів.

В п. 1.12. Постанові Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14, зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки позивачем не вказано періоду за який ним розраховані відсотки за користування депозитом суд позбавлений можливості здійснити таку оцінку, а відтак відмовляє позивачу у таких вимогах, як недоведених та необґрунтованих.

Щодо заявлених позовних вимог стосовно стягнення з відповідача пені за порушення ним грошових зобов'язань, визначених договором банківського рахунку та договором банківського вкладу в загальному розмірі 19 009, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір банківського вкладу укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання банку повернути грошовий вклад у разі одностороннього розірвання договору за ініціативою вкладника.

Пункт 9.2. договору банківського вкладу встановлює нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором банківського вкладу, яким визначені зобов'язання вкладника перерахувати депозитний вклад та зобов'язання банку повернути вклад в обумовлений договором термін - 16.11.2015. Договір банківського вкладу не містить положень із яких би вбачалося зобов'язання відповідача (банку) у певний строк повернути грошові кошти вкладу позивачу у випадку розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору банківського вкладу щодо повернення коштів депозиту у певний строк при односторонньому розірванні такого договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по поверненню 200 000, 00 грн. в розмірі 6 509, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, як вже вказувалося судом, при здійсненні оцінки доказів, на яких ґрунтується розрахунок позовних вимог суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання. Період нарахування пені в розмірі 6 509, 00 грн. визначений позивачем з 07.09.2015 по 28.09.2015. При цьому, на підставі положень ч. 2 ст. 530 ЦК України суд дійшов висновку, що обов'язок повернути 200 000, 00 грн. грошового вкладу позивачу виник у відповідача 22.09.2015, і мав бути виконаний по 29.09.2015 включно. Отже, в період визначений позивачем жодних прострочень з боку відповідача по поверненню депозиту не було.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" встановлено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених Законом про переказ строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Іншій розмір пені не обумовлений договором банківського рахунку не обумовлений.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 58 Закону України "Банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Судом встановлено, що п. 4.4 договору банківського рахунку сторонами погоджено, що банк не несе відповідальності перед клієнтом, у разі зупинення операцій по рахунку внаслідок накладення арешту на кошти , що знаходяться на його рахунках, у випадках, передбачених законодавством України.

Судом встановлено, що в період з травня по жовтень 2015 року включно рахунки відповідача були арештовані органами державної виконавчої служби, докази чого наявні в матеріалах справи, то за даних обставин відповідач не несе відповідальності у вигляді сплати пені згідно 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" за неналежне виконання умов договору банківського рахунку, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в розмірі 12 500, 00 грн. не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, заявлені позивачем вимоги задовольняються судом частково, а саме: вимога про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 та перерахувати грошові кошти в загальній сумі 500 000, 00 грн. з рахунку позивача № 26002134100115 у відповідача, на поточний рахунок позивача № 2600301609557, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Кредобанк" та вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за депозитним договором в розмірі 200 000, 00 грн. Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ПРОМІНСТАЛ" задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (ідентифікаційний код 05839888; 04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10 а) виконати платіжне доручення № 35 від 23.09.2015 та порахувати грошові кошти в загальній сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. з рахунку Приватного підприємства "ПРОМІНСТАЛ" (ідентифікаційний код 35327063; 79057, м. Львів, вул. Цегельського 10, кім. 10) № 26002134100115 в Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк", на поточний рахунок Приватного підприємства "ПРОМІНСТАЛ" № 2600301609557, відкритий Публічному акціонерному товаристві "Кредобанк", МФО банку 325365, ідентифікаційний код 35327063.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (ідентифікаційний код 05839888; 04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10 а) на користь Приватного підприємства "ПРОМІНСТАЛ" (ідентифікаційний код 35327063; 79057, м. Львів, вул. Цегельського 10, кім. 10) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості та 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Копію рішення розіслати сторонам у справі.

Повне рішення складено 24.12.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк