Рішення

від 10.12.2015 по справі 921/1104/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2015 р.Справа № 921/1104/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД", вул. Шестакова, 13, с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область, 31312, адреса для листування: вул. Зарічанська, 34, офіс. 203, м. Хмельницький, 29000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", с. Постолівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48236

про cтягнення заборгованості в сумі 32 625,23 грн.

За участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № б/н від 06.03.2014 р.)

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 10.12.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 280115-ХМ від 28.01.2015 р. в сумі 32 625,23 грн. з яких: 11 863,71 грн. - пені, 14 700,00 грн. - штрафу, 6 061,52 грн. - відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25% річних (з врахуванням заяви № б/н від 30.10.2015 р. (вх. № 25004 від 26.11.2015 р.).

Ухвалою господарського суду від 12.11.2015 року порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 26.11.2015 року, який в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 10.12.2015 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2015 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 26.11.2015 року та 10.12.2015 року, у відзиві на позовну заяву № б/н від 25.11.2015р. (вх. №24944 від 26.11.2015р.) та доповненні та уточненні до відзиву на позовну заяву б/н від 09.12.2015 р. просить суд відмовити у стягненні штрафу посилаючись на постанову Верховного Cуду України від 21.10.2015 р. та зменшити розмір пені на 99% посилаючись на різницю ціни на агрохімікати та паливо і ціни на сільськогосподарську продукцію, відсутність дотацій, а також на арешт коштів товариства, що позбавляє відповідача повноцінно вести господарську діяльність. Просить врахувати, що стягнення пені у повному розмірі призведе ще до більш тяжкого фінансового становища товариства.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

28.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД" (далі по тексту - Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (далі по тексту - Покупець/відповідач) укладено договір поставки № 280115-ХМ (далі по тексту - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (далі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його вартість на умовах даного Договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається в Специфікаціях (форма Специфікації затверджується сторонами Додатком № 1) та/або видаткових накладних, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного Договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній (п. 1.1. Договору).

Постачальник передає товар Покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору ціна на товар формується Постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання Специфікації та зазначається в самій Специфікації. Ціна даного Договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним Договором протягом терміну його дії. Орієнтовна загальна вартість Товару 10000000 грн. +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20%. Зобов'язання Постачальника по поставці товару виникає тільки після підписання сторонами Специфікації до даного Договору, у якому фіксують вартість партії товару, що поставляється.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що Покупець оплачує товар 100% передплатою відповідно виставленого Постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої Специфікацією кількості Покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на товар до Покупця (п. 3.3. Договору).

Сторони прийшли до згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника (п. 3.9. договору).

Договір по відношенню до конкретної партії Товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідної Специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання Специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п. 7.1. Договору).

Специфікацією до договору № 280115-ХМ від 28.01.2015 року (Додаток № 1 до Договору) сторони дійшли згоди про встановлення цін на товар.

Пунктом 4 Специфікації сторони встановили строк оплати товару до 17.08.2015 р.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір по своїй правовій природі є договором поставки, і, на підставі ст. 712 ЦК України, до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив відповідачу через представника ОСОБА_2 (довіреність № 67 від 14.08.2015 р.) товар на підставі видаткової накладної № РН-0000769 від 14.08.2015 р. на суму 294 000,00 грн., товарно-транспортної накладної № НОМЕР_1 від 14.08.2015 р.

Зазначені накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, оплативши 20 000,00 грн. - 18.08.2015 р., 200 000,00 грн. - 17.09.2015 р., 47 000,00 грн. - 19.10.2015 р., що підтверджується наданими копіями банківських виписок, чим порушив умови договору.

16.10.2015 р. на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості, пені, відсотків та інфляційних нарахувань. Яка останнім залишена без відповіді.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 4.3. Договору, згідно якого у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем нарахована відповідачу пеню за період 18.08.2015 р. - 18.10.2015 р. в сумі 11863,71 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% слід зазначити наступне: відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З наведеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Частиною 1 ст. 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків укладення відповідних правочинів, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті таких правочинів. Підприємець самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності підприємця є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

У зв'язку з наведеним суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення пені на 99% як необґрунтоване.

Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.10. Договору сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов'язаний сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника у розмірі 25% річних.

За підрахунками позивача розмір 25% річних за період з 18.08.2015 р. - 18.10.2015 р. становить 6 061,52 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок річних, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 ГК України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.4.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення умов п. 3.2., п. 3.8. Договору чи умов Специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5% від вартості товару за відповідною Специфікацією. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 14 700,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У свою чергу, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України суд дійшов висновку, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором поставки свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Аналогічну позицію висловлено в Постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15).

Відтак, суд дійшов висновку, що в частині стягнення 14 700,00 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду частково задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму пені в розмірі 11 863,71 грн. та 25% річних в розмірі 6 061,52 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 664,07 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 42, 44, 173, 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", с. Постолівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48236 (ідентифікаційний код 30787770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД", вул. Шестакова, 13, с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область, 31312 (ідентифікаційний код 38996539) 11 863 грн. 71 коп. пені, 6 061 грн. 52 коп. - 25% річних та 664 грн. 07 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.