Ухвала

від 23.12.2015 по справі 916/4946/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" грудня 2015 р. Справа № 916/4946/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут»

до відповідача: приватного підприємства „Ін Ват»

про стягнення 11 842 199,25 грн.

В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/4946/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» до приватного підприємства „Ін Ват» про стягнення заборгованості в загальній сумі 11 842 199,25 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 9 909 410,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 100 074,02 грн., пені в сумі 1 786 459,69 грн. та збитків від інфляції в сумі 46 255,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу товарів № 18/2015 від 11.05.2015р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

22.12.2015р. до суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» про вжиття заходів до забезпечення позову, у відповідності до якої позивач в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України просить суд накласти арешт на рахунки приватного підприємства „Ін Ват» в межах суми позовних вимог в загальному розмірі 11 842 199,25 грн. або в їх еквіваленті, а також заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно зняття, перерахування на інші розрахункові рахунки кошти із наступних розрахункових рахунків: № 26004010215112 відкритий у ПАТ „Восток» , МФО 307123; № 26005173291840 та № 26004173291, відкриті у ПАТ „Марфін Банк» , МФО 328168. В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову товариство з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» посилається на значний розмір існуючої заборгованості відповідача, а також ухилення останнього від виконання спірних грошових зобов'язань, в результаті чого, позивач вважає, що існує обґрунтована вірогідність неможливості виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову.

Розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування покладені на них згідно із законодавством повноваження. Господарський суд, який розглядає спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, може винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства в частині зміни розміру статутного капіталу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У п.п. 3, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як свідчать матеріали справи, 11.05.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» (Продавець) та приватним підприємством „Ін Ват» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 18/2015, за умовами якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти у власність від Продавця товари (овочі та/або фрукти). Перелік товарів, що передаються у власність Покупця, визначаються у відповідних видаткових накладних. Оплата придбаного товару здійснюється не пізніше 45 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0013 від 18.05.2015р., № РН-0010 від 13.05.2015р., № РН-0015 від 18.05.2015р., № РН-0014 від 18.05.2015р., № РН-0016 від 18.05.2015р., № РН-0017 від 19.05.2015р. у власність відповідача було передано товар загальною вартістю 11 999 408,40 грн. В той же час, відповідно до акту заліку взаємних вимог за період з 01.05.2015р. по 30.09.2015р., який підписаний сторонами, вартість придбаного відповідачем товару була оплачена частково на суму 2 089 998,40 грн., в результаті чого, за приватним підприємством „Ін Ват» рахується заборгованість в сумі 9 909 410,00 грн.

Як стверджує позивач, приватне підприємство „Ін Ват» ухиляється від виконання вищезазначеного грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, на момент розгляду даної справи вказана сума боргу є непогашеною, незважаючи на настання терміну виконання відповідного зобов'язання.

За переконанням суду, тривале невиконання відповідачем спірного грошового зобов'язання, значний розмір існуючої заборгованості свідчать про наявність загрози невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, що, відповідно до ст. 66 ГПК України, є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про обрання заходу, яким підлягає забезпеченню позов товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» , господарський суд виходить із предмету пред'явленого позову, яким є стягнення грошових коштів. Отже, адекватним заходом, який є пов'язаним із предметом позову, є накладення арешту на грошові кошти приватного підприємства „Ін Ват» , що знаходяться на її розрахункових рахунках у банківських установах, в межах суми позовних вимог, як цього просить позивач. При цьому, судом береться до уваги, що заходи до забезпечення позову застосовуються судом виключно як гарантія забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на той факт, що чинним законодавством не передбачено можливості накладення арешту на рахунки особи, оскільки відповідний арешт накладається саме на грошові кошти на відповідних рахунках. Однак, зважаючи на юридичну направленість вимог позивача, якими є накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд оцінює подане клопотання про забезпечення позову саме з цієї точки зору.

У зв'язку із викладеним, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 11 842 199,25 грн. підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу позивача на той факт, що зазначення декількох конкретних рахунків відповідача, грошові кошти на яких арештовуються, може не забезпечити реального виконання ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки в такому разі відповідач буде вправі відкрити нові банківські рахунки та вільно користуватись власними коштами на них, в той час як загальний арешт коштів відповідача на всіх рахунках позбавить останнього такої можливості.

Що стосується вимог позивача про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно зняття, перерахування на інші розрахункові рахунки кошти із наступних розрахункових рахунків: № 26004010215112 відкритий у ПАТ „Восток» , МФО 307123; № 26005173291840 та № 26004173291, відкриті у ПАТ „Марфін Банк» , МФО 328168, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Інструкція) банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.

Положеннями п.п. 10.1, 10.3, 10.6, 10.7, 10.9 Інструкції обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Отже, сам по собі факт вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його розрахункових рахунках, унеможливлює вільне розпорядження відповідачем арештованими коштами в межах суми обтяження. Тобто, заборона вчиняти дії, щодо яких відповідні вимоги заявляє позивач, за своїми юридичними наслідками фактично дублює арешт коштів відповідача. Більш того, товариством з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» заявлено вимоги про заборону вчиняти будь-які дії стосовно зняття, перерахування на інші розрахункові рахунки кошти із наступних розрахункових рахунків: № 26004010215112 відкритий у ПАТ „Восток» , МФО 307123; № 26005173291840 та № 26004173291, відкриті у ПАТ „Марфін Банк» , МФО 328168, без визначення суми, щодо якої слід застосувати такі обмеження, що, в даному випадку, суперечить закону.

Таким чином, вимоги позивача в частині заборони вчиняти певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в порядку розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню частково. Таким чином, суд в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України вважає за правомірне забезпечити позов товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» шляхом накладення арешту на грошові кошти приватного підприємства „Ін Ват» , що знаходиться на його розрахункових рахунках у банківських установах, в межах суми позовних вимог в розмірі 11 842 199,25 грн. При цьому, у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії слід відмовити через необгрунтованість та неправомірність відповідних вимог.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» /65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13, код ЄДРПОУ 39215479/ про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти приватного підприємства „Ін Ват» /65009, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38848525/, що знаходяться на його розрахункових рахунках у банківських установах, в межах суми позовних вимог в загальному розмірі 11 842 199 грн. 25 коп. /одинадцять мільйонів вісімсот сорок дві тисячі сто дев'яносто дев'ять грн. 25 коп./.

3. У задоволенні решти вимог заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» ухвала набрала чинності 23.12.2015р. та підлягає негайному виконанню.

Стягувачем за даною ухвалою є: товариство з обмеженою відповідальністю „Шам Фрут» /65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13, код ЄДРПОУ 39215479/.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 67, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна