Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/19797/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/19797/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Селезньова О.О. (довіреність №212 від 26.10.2015 р.)

від відповідача - Бризинська-Колпакова О.О. (довіреність б/н від 05.01.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18

на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р.

у справі №910/19797/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 73367,75 грн., 13251,51 грн. інфляційних втрат,4153,73 грн. 3% річних, 577,21 грн. пені та 3668,39 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73367,75 грн. основного боргу, 577,21 грн. пені, 3668,39 грн. штрафу, 4153,73 грн. 3% річних, 13251,51 грн. інфляційних втрат та 1900,37 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 125 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України, без належного з'ясування та обговорення усіх обставин справи, а також п. 5 ст. 105 ГПК України, тобто не зазначено доводи та норми закону, за якими суд встановив суму заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період. Крім того, порушено норми матеріального права, а саме п.п. 1, 6 ст. 275 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Хімік-18 (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03475/403, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України , визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 р. № 65 Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 р. за №165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 р. № 67 Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації .

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , товариство створено шляхом перетворення державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 р. № 359.

Згідно п. 1.3 Статуту, товариство є правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал .

Відповідно до підпункту а) п. 2.2 договору № 03475/403, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно п. 2.3 договору № 03475/403, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно з додатком № 1 до даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 договору № 03475/403).

Відповідно до п. 3.3 договору № 03475/403, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.4 договору № 03475/403 встановлено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору № 03475/403).

Згідно п. 7.1 договору № 03475/403, даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України Про питну воду та питне водопостачання визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 вказаних Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 р. за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил № 37, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно п. 2.4 Правил № 37, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг, відповідачу були присвоєні наступні коди: код 3-651 для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків; код 3-50651 для особового рахунку № 3-220-50 для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків.

За період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. він здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги водовідведення на суму 291081,30 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем), розшифровками рахунків абонента за спірний період та розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви.

Як вбачається із вказаних актів про зняття показань з приладів обліку та розшифровок рахунків абонента за спірний період, нарахування за постачання води та надання послуг водовідведення здійснювалось позивачем за особовими рахунками № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 - тобто за рахунками для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води. При цьому, у розгорнутому розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, зазначено, що він здійснений позивачем виключно стосовно коду 3-651, який був присвоєний відповідачу з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків.

Крім того, позивач зазначив, що ним заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за спожиту виключно холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал стосуються виключно заборгованості, яка виникла у Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 за спожиту холодну воду та водовідведення за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. позивач поставив відповідачу холодну воду та надав послуги з водовідведення холодної води на загальну суму 291081,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, обсяг постачання холодної води та послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 291081,30 грн. відповідачем не заперечувався адже аналогічна сума спожитих послуг наведена відповідачем у контррозрахунку, долученому відповідачем до матеріалів справи 11.09.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем надано до матеріалів справи довідку Публічного акціонерного товариства Радикал Банк вих. № 2207/15 від 01.09.2015 р. та реєстри дебетових повідомлень, які надсилались позивачем відповідачу за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. із зазначенням, зокрема, номеру платіжного документу, суми, яка підлягає сплаті, та дати документу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не у повному обсязі оплатив поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з водовідведення холодної води за договором № 03475/403 за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р., сплативши грошові кошти у загальному розмірі 217713,55 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та копіями зведених відомостей розщеплення сплат КП ГІОЦ за спірний період, копіями платіжних доручень (з призначенням платежу - по коду 3-651), реєстрами надходження грошових коштів від відповідача, а також відображено у розгорнутому розрахунку заборгованості відповідача по коду 3-651.

Таким чином, у відповідача за поставлену позивачем холодну воду та спожиті послуги з водовідведення холодної води у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 73367,75 грн., розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, сума грошових коштів у розмірі 62576,59 грн., яка була сплачена відповідачем у період з серпня по жовтень 2012 року, була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Відповідно до п. 3.6 договору № 03475/403, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення, тощо) для оплати за надані йому послуги згідно з цим Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. У разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

У судовому засіданні позивач пояснив, що зараховував здійснені відповідачем оплати відповідно до призначення платежу, яке вказував відповідач у платіжних дорученнях, що відповідає положенням законодавства України. Так, позивач зауважив, що відповідач, здійснюючи оплату за спожиті послуги, у призначенні платежу вказував лише код послуги та не зазначав періоду, за який здійснюється оплата, з огляду на що правомірним є зарахування позивачем здійсненої відповідачем оплати у серпні-жовтні 2012 року в рахунок погашення заборгованості у розмірі 62576,59 грн., яка виникла з червня 2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими здійснені позивачем зарахування сплачених відповідачем грошових коштів, так як відповідач у призначенні платежу не вказував, за який саме період оплачує надані позивачем послуги, а зазначав лише реквізити договору та код, тобто, відповідач не вказував чітке призначення платежу, зокрема, не вказував, що грошова сума, яка ним сплачується, є оплатою за надані послуги за конкретний місяць.

Позивачем до матеріалів справи було долучено копії витягів з маршрутних карт, актів про зняття показань з лічильників, розшифровок рахунків абонента, з яких вбачається, що за період з травня 2007 року по червень 2012 відповідачем були спожиті послуги з холодного водопостачання та холодного водовідведення на загальну суму 734587,92 грн., в той час як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за спожиті послуги за вказаний період, сплативши грошові кошти у розмірі 672011,33 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, витягом з розрахункового листа та реєстром надходження грошових коштів від відповідача.

Таким чином, станом на 01.07.2012 р. сума заборгованості відповідача за договором № 03475/403 становила 62576,59 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджував, що ним належним чином виконувались умови договору та за спірний період він сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 416773,98 грн., на підтвердження чого надав копії відповідних платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що здійснюючи оплату за спожиті послуги за договором № 03475/403, відповідач у платіжних дорученнях вказував призначення платежу - реквізити договору та відповідний код - 3-50651 або 3-651, що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Так, код 3-651 присвоєний відповідачу для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків; код 3-50651 - для особового рахунку № 3-220-50 для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків.

Таким чином, зазначаючи у платіжному дорученні конкретний код: 3-651 або 3-50651, відповідач оплачував спожиті ним відповідні послуги - за холодну воду та холодне водовідведення (код 3-651) чи за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків (код 3-50651).

За період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. відповідачем були спожиті послуги з холодного водопостачання та водовідведення холодної води у загальному розмірі 291081,30 грн., тоді як відповідач сплатив грошові кошти за спожиту у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. холодну воду та водовідведення холодної води у розмірі 217713,55 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмір 73367,75 грн.

Позивач зазначає, що у нього відсутні підстави змінювати призначення платежу, вказане відповідачем у платіжних дорученнях, а тому позивач зараховував грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями із призначенням платежу - код 3-651, в оплату послуг за холодне водопостачання та холодне водовідведення, а грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями із призначенням платежу - код 3-50651, в оплату послуг за холодну воду у складі гарячої води та відповідні стоки.

Крім того, самостійна зміна позивачем призначення платежу та зарахування сплачених відповідачем грошових коштів із призначенням платежу - код 3-50651 (холодна вода у складі гарячої та стоки) в рахунок оплати холодної води та холодного водовідведення (код 3-651) суперечить положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22. Доказів погодження сторонами зміни призначення платежу суду не надано.

Позивач стверджує, що забезпечення житлового будинку № 89 по просп. Маяковського холодною водою для потреб гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту за адресою: просп. Маяковського, 93-а. Від зазначеного теплового пункту холодну воду для потреб гарячого водопостачання отримують одночасно мешканці декількох будинків, а подальший розподіл об'єму спожитої води здійснюється у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному з будинків, зокрема, для Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 - 19,215%.

Центральний тепловий пункт, від якого здійснюється теплопостачання житлового будинку № 89 на просп. Маяковського, перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства Київенерго .

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 р. №190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, зважаючи на те, що центральний тепловий пункт, від якого здійснюється теплопостачання житлового будинку № 89 на просп. Маяковського, перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства Київенерго , у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення грошових коштів за холодну воду, яка використана на потреби гарячого водопостачання (щодо вказаного теплового пункту).

Слід зазначити, що стягнення заборгованості за спожиту холодну воду у складі гарячої води, не є предметом розгляду у даній справі, а тому є необґрунтованими твердження відповідача щодо безпідставності нарахування та стягнення плати за холодну воду, яка йде на підігрів, оскільки правомірність та обґрунтованість такого нарахування чи стягнення не є предметом розгляду у даній справі, та позивач не заявляє вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів за холодну воду, яка йде на підігрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 у розмірі 73367,75 грн. за спожиті послуги з холодного водопостачання та холодного водовідведення за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 73367,75 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 суми основного боргу у розмірі 73367,75 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 577,21 грн., а саме 245,47 грн. пені за період з 04.02.2014 р. по 30.06.2014 р., нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у січні 2014 року, 145,09 грн. пені за період з 06.03.2014 р. по 30.06.2014 р., нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у лютому 2014 року, 103,21 грн. пені за період з 02.04.2014 р. по 30.06.2014 р., нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у березні 2014 року, 22,40 грн. пені за період з 04.05.2014 р. по 30.06.2014 р., нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у квітні 2014 року та 61,04 грн. пені за період з 03.06.2014 р. по 30.06.2014 р., нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у травні 2014 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2 договору № 03475/403, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 пені у розмірі 577,21 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3668,39 грн., що становить 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 договору № 03475/403, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3668,39 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4153,73 грн. за період з 31.07.2012 р. по 30.06.2014 р. та інфляційні втрати у розмірі 13251,51 грн. за період з липня 2012 року по червень 2014 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями п.п. 3.1 та 3.2 цієї ж Постанови встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 3% річних у розмірі 4153,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13251,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Хімік-18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р. у справі №910/19797/15 залишити без змін.

Справу №910/19797/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун