Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/19797/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/19797/15 За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 95018 грн. 58 коп.

та за зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про вчинення дій щодо зарахування коштів

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від ПАТ "АК "Київводоканал" Шевченко О.М.(дов. від 01.07.2016)

Андрієвська О.В.(дов. від 12.04.2016)

Від ЖБК "Хімік-18" Бризинська-Колпакова О.О.(дов. від 05.01.2016)

Від третьої особи Фоменко Д.О.(за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

31.07.2015 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" про стягнення 95018 грн. 58 коп., з яких 73367 грн. 75 коп. основного боргу, 577 грн. 21 коп. пені, 3668 грн. 39 коп. штрафу, 4153 грн. 73 коп. 3% річних та 13251 грн. 51 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 03475/403 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.12.2003, не у повному обсязі здійснив оплату за отримані послуги за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73367 грн. 75 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за водопостачання та послуги з водовідведення позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 577 грн. 21 коп. за загальний період з 04.02.2014 по 30.06.2014 та штраф у розмірі 3668 грн. 39 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 4153 грн. 73 коп. за загальний період з 31.07.2012 по 30.06.2014 та інфляційні втрати у розмірі 13251 грн. 51 коп. за період з липня 2012 року по червень 2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19797/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2015 (суддя Отрош І.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 73 367,75 грн., 13 251,51 грн. інфляційних сум, 3 % річних у сумі 4 153,73 грн., пеню в сумі 577,21 грн. та штраф в 3 668,39 сумі грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 скасовано, справу № 910/19797/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/19797/15 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 було прийнято до свого провадження справу № 910/19797/15 та призначено до розгляду на 26.04.2016.

В судове засідання призначене на 26.04.2016 прибув представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 26.04.2016 не прибув, витребовуванні судом докази не надав, хоча через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду. Суд задовольнив дане клопотання.

Позивач подав суду клопотання, у якому просить залучити третьою особою без самостійних вимог на предмет спору до участі у справі на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обгрунтоване, а тому його слід задовольнити.

Ухвалою суду від 26.04.2016 залучено до участі у справі № 910/19797/15 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

В судовому засіданні 26.05.2016 оголошено перерву на 31.05.2016 для подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 30.05.2016 прийнято зустрічну позовну заяву відповідача - житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про вчинення дій щодо зарахування коштів у справі № 910/19797/15 до спільного розгляду з первісним позовом.

В судове засідання призначене на 31.05.2016 прибули представники ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Хімік-18" і надали пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання призначене на 31.05.2016 не прибув, витребовуванні судом докази не надав, причин неявки не повідомив.

Розгляд справи відкладено на 16.06.2016.

В судове засідання 16.06.2016 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Присутні представники надали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про витребування доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 05.07.2016.

В судове засідання призначене на 05.07.2016 прибули представники ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Хімік-18" і надали пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання призначене на 05.07.2016 не прибув, витребовуванні судом докази не надав, причин неявки не повідомив.

Представник ПАТ "АК "Київводоканал" подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 26.07.2016.

В судове засідання 26.07.2016 представники сторін та третьої особи з'явилися, дали пояснення по справі.

Представники позивача за первісним позовом свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови та заперечення проти позовів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2003 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Хімік-18" (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03475/403 (надалі - Договір № 03475/403), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 N 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за N 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 N 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

Відповідно до п. 1.2 Статуту публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" товариство створено шляхом перетворення державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Київводоканал" у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359.

Згідно з п. 1.3 Статуту товариство є правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Київводоканал".

Відповідно до п 2.2 Договору № 03475/403 абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору № 03475/403 абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно з Додатком № 1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 Договору № 03475/403).

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 03475/403 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 03475/403 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору № 03475/403).

Відповідно до п. 3.6 Договору № 03475/403 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення, тощо) для оплати за надані йому послуги згідно з цим Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. У разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Згідно з пунктом 7.1 Договору № 03475/403 даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Предметом позову є стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за спожиту холодну воду та водовідведення за період з 01.07.2012 по 30.06.2014.

Судом встановлено, що для ідентифікації наданих абонентам послуг ПАТ «АК «Київводоканал» використовує в своїй діяльності особові рахунки та коди абонентів. Дана обставина знайшла своє відображення в ч. 9 постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2005 № 4/61-05-1760, де зазначено, що для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, відповідачу відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів), по якому здійснюється водокористування.

Особові рахунки присвоюються з огляду на кількість лічильників води, а коди абонентів - відповідно до призначення питної води, що поставляється (холодна або холодна для підігріву).

Тому з огляду на предмет укладеного між сторонами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.12.2003 №03475/4-03 передбачені ним послуги були розподілені на 2 коди:

- 3-651 - послуги з постачання холодної питної води та відведення її стоків;

- 3-50651 - послуги з постачання холодної питної води для підігріву та відведення її стоків.

Відкриття особових рахунків та кодів є лише особливістю ведення ПАТ «АК «Київ водоканал» бухгалтерського (фінансового) обліку, і нормами чинного законодавства України не передбачено узгодження його введення із споживачами послуг.

Протягом спірного періоду нарахування обсягів води, яка іде на підігрів, нараховувалась відповідачеві згідно із даними КП «ГІОЦ» КМДА, а також Зведених тристоронніх актів на спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання між ЖБК «Хімік-18», постачальною організацією АК «Київенерго» та водопостачальної організацією АК «Київводоканал», підписані відповідачем (копії в матеріалах справи).

При цьому, до 01.10.2013 оплати спожитих послуг здійснювались відповідачем через банківський рахунок, а після - з використанням ресурсів КП «ГІОЦ» КМДА.

Так, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», від 06.01.2000 № 12 «Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги» у м.Києві, з метою прискорення надходження платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки підприємств-постачальників, встановлено певні особливості, а саме - запроваджено порядок розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги із залученням посередника - Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», якого уповноважено здійснювати розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги на складові цих послуг.

При цьому, КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів, здійснених мешканцями, на користь виробників та виконавців житлово-комунальних послуг, яких зазначає відповідач у дислокації до договору, укладеному безпосередньо між КП ГІОЦ та відповідачем.

Оскільки у спірний період у м. Києві не було визначено виробника комунальної послуги «гаряче водопостачання», розщеплення платежів від населення за зазначену послугу, які надходили однією сумою, здійснювалось на підставі листів Головного управління цінової політики КМДА на 3 складові:

- «холодна вода для підігріву» (11,40 % платежу) - на рахунок ПАТ «АК «Київ водоканал»;

- «теплова енергія для приготування гарячої води» (76,00 % платежу) - на рахунок ПАТ «Київенерго»;

- витрати з утримання та обслуговування бойлерів (8,20 %) - на рахунок балансоутримувача бойлера.

Що стосується оплат до 01.10.2013, то суд зазначає наступне:

У зазначений період оплата послуг з водопостачання та водовідведення здійснювалась відповідачем за первісним позовом відповідно до кодів: 3-651 та 3-50651 (копії виписок по коду 3-50651, а також реєстр надходження грошових коштів від ЖБК «Хімік-18» в матеріалах справи; копії виписок по коду 2-651 в матеріалах спарви).

Згідно із п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Відповідно до абз. 2 п. 1.19 Інструкції відповідальність за відповідність інформації, зазначеної у платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Отже, позивачем за первісним позовом здійснені оплати (як і власноруч, так і з використанням КП «ГІОЦ» КМДА) були рознесені у суворому дотриманні до зазначеного відповідачем за первісним позовом призначення платежу.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що згідно із позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 15.01.2013 у справі №5011-22/10286-2012 та від 06.06.2013 у справі №5011-26/4471-2012-67/485-2012 (в матеріалах справи), зарахування в оплату за надані послуги із водопостачання холодної води (по коду 9-1220) тих сум, які були зараховані за послугу із водопостачання питної води, що іде на підігрів (по кодом 9- 51220) суперечить нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Інструкції «Про безготівкові розрахунки України в національній валюті», є зміною призначення платежу та виходом за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд критично відноситься до заперечень відповідача за первісним позовом відносно переплати за послуги по коду 3-651 сплатою послуг за постачання води для підігріву, а також її стоків.

Також суд зазначає, що предметом зустрічного позову у справі № 910/19797/15 є вчинення дій щодо зарахування коштів, сплачених платіжними дорученнями, в яких в призначенні платежу зазначено: оплата по коду: 3-50651 (заданим кодом обліковуються послуги з постачання питної води на підігрів та стоків гарячої води), в рахунок погашення в рахунок оплати послуг по коду 3-651 (за даним кодом обліковуються послуги з постачання питної (холодної води) та водовідведення холодної води).

Як встановлено з пояснень позивача за первісним позовом, відкриття кодів 3-651 та 3-50651, зумовлене необхідністю правильного відображення в бухгалтерському і податковому обліку наданих послуг та складання актів звірки. Так, на кожен об'єкт (групу об'єктів) ЖБК «Хімік-18» відкриваються особові рахунки, по яких здійснюється надання послуг з водопостачання та водовідведення, а для подальшого обліку особові рахунки об'єднуються в коди (правильність зазначених дій була попередньо встановлена Вищим господарським судом України при розгляді спорів з аналогічним предметом доказування, а саме постановою від 29.11.2005 № 4/61-05-1760 було встановлено, що відкриття особових рахунків та кодів є особливістю введення бухгалтерського обліку).

За кодом 3-50651 обліковуються послуги з постачання питної води для підігріву та водовідведення гарячої води.

Відповідно до п. 2.3 Договору ЖБК «Хімік-18» в кінці кожного місяця направляє до ПАТ «АК «Київводоканал» свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з Позивачем та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору передбачено обо'язок позивача за зустрічним позовом направляти свого представника для проведення звірки розрахунків, що відповідно свідчить про те, що позивачу за зустрічним позовом відомо про відкриті йому коди та послуги, які за ними обліковуються.

При цьому судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не було направлено жодних заперечень щодо послуг, які споживаються за відкритими йому кодами, а саме: 3-3-651 та 3-50651.

Разом з тим, вищевказаним пунктом договору встановлено також обов'язок ЖБК «Хімік-18» оплачувати вартість послуг з постачання питної води на підігрів.

Крім того, суд наголошує, що прийняття стоків гарячого водопостачання (по коду 3- 50651) регулюється умовами укладеного між сторонами договору на послуги з водопостачання та водовідведення.

Так, відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 №37 (далі - Правила №37), ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

При цьому, Правилами № 37 дано визначення поняття стічних вод, за яким стічні води - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств (з урахуванням субабонентів).

Пунктом 2.2 Правил № 37 передбачено обов'язок Водоканалу забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту.

Згідно з п. 2.4 підприємства (зазначені в п. 1.2 Правил №37) зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

При формулюванні зазначених висновків, суд керувався, крім іншого, також правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постановах від 06.06.2013 у справі № 5011-26/4471-2012-67/485-2012, від 11.11.2015 у справі № 910/12476/13, від 12.01.2016 у справі № 910/10175/16 від 26.01.2016 у справі № 910/19808/15, № 910/19814/15 від 24.05.2016. від 24.05.2016 № 910/9587/15, в яких ВГСУ дійшов висновку, що надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є позивач за зустрічним позовом) на користь Водоканалу (відповідача за зустрічним позовом).

Відносно платіжних доручень, що є предметом зустрічного позову, то у вказаних платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу» вказано код 3-50651 (обліковуються послуги з постачання питної води для підігріву та водовідведення гарячої води), а тому у відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою управління НБУ від 21.01.2004 № 22, кошти згідно зазначених платіжних доручень були зараховані Товариством в рахунок оплати спожитих позивачем за зустрічним позовом послуг з постачання питної води для підігріву та водовідведення гарячої води, тобто згідно вказаного ЖБК «Хімік-18» призначення платежу.

Натомість, позивач за зустрічним позовом просить зарахувати кошти, сплачені ним по коду 3- 50651 , в рахунок оплати послуг по особовим рахункам 3 -220-47, 3-220-56, 3-220-57, 3-220-58, 3- 220-59 та 3-220-60, які об'єднані в інший код, а саме - 3-651, а не в 3-50651, згідно призначення платежу.

Тобто, ЖБК «Хімік-18» намагається зарахувати кошти шляхом зміни вказаного ним при оплаті призначенні платежі, чим порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою управління НБУ від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до ч.2 п.1.19 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.10.2010 № 22, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної у платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 6 ГК України забороняється незаконне втручання органів державної влади, в тому числі і судових органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Таким чином, дії щодо зміни призначення платежу, будуть виходити за межі заявлених позовних вимог та порушувати приписи Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 13.10.2015 у справі № 910/24629/13 Вищий господарський суд України зазначає про недопустимість самостійного зарахування судами вартості послуг з постачання холодної води для її підігріву, яка була фактично сплачена Відповідачем, у рахунок погашення заборгованості за питну (холодну) воду, таке (зарахування) мотивоване неправильним тлумаченням змісту ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов договору, є порушенням приписів п.2 ст.83 ГПК України шляхом безпідставного виходу за межі заявлених позовних вимог. Більше того, така неправомірна зміна цільового призначення платежу, зазначеного у платіжних документах, суперечить нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського суду України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Крім того, ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України визначає, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії (відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу) на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії у гарячі воді, яка вимірюється у Гігакалоріях (далі - Гкал), а не самої води у будь-якому її вигляді.

У спірний період між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та ЖБК «Хімік-18» діяв Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640294 від 01.10.2001. Предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії. У період дії цього Договору ЖБК «Хімік-18» проводив розрахунки з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» лише за спожиту теплову енергію у Гкал як за товарну продукцію.

Даний договір припинив свою дію у зв'язку з укладанням 01.10.2014 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та ЖБК «Хімік-18» договору про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності сторін (копія листа-повідомлення про припинення дії договору в матеріалах справи).

Отже, у спірний період ЖБК "Хімік-18" не проводилися оплати за послуги з постачання одної води, яка в подальшому використовується для підігріву, а ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відповідно не мав підстав для отримання таких коштів на свої рахунки.

Суд також зазначає, що п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2088 №190 надалі - Правила), зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) Перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Однак, відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові від 15.09.2011 у справі №К/9991/1587/11 за позовом АК "КИЇВЕНЕРГО" до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визначення не чинним та скасування пункту 1.7, абзацу першого пункту 3.13 Правил, АК "КИЇВЕНЕРГО" не є суб'єктом правовідносин щодо здійснення експлуатації мереж холодного водопостачання в межах теплових пунктів та котелень, на балансі якого вони перебувають.

Крім того суд дійшов висновку, що зміст пункту 3.13 Правил не передбачає для суб'єктів господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, в тому числі для АК "КИЇВЕНЕРГО", обов'язку укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води,яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого постачання та інші потреби.

Також, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20.12.2005 у справі №6/321- 23/415 за позовом АК "КИЇВЕНЕРГО" до Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зобов'язання не допускати дій, дійшов висновку, що АК "КИЇВЕНЕРГО" є виробником, постачальником електричної енергії та теплової енергії, і не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання та не укладав з житлово-експлуатаційними організаціями відповідні договори на надання послуг безпосередньо з гарячого водопостачання, то у відповідача (Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр") не має законних підстав для перерахування на рахунок позивача (АК "КИЇВЕНЕРГО") коштів, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом у спірний період не проводилися і не могли проводитися оплати на рахунки ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" за послуги з постачання холодної води, яка в подальшому використовується для підігріву. Між відповідачем та третьою особою діяли договірні відносини з приводу постачання теплової енергії як товарної продукції, що вимірюється у Гкал і оплати відповідачем за первісним позовом проводилися за спожиту теплову енергію як за товарну продукцію.

Таким чином, судом встановлено, що за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги водовідведення на суму 291081 грн. 30 коп., що підтверджується долученими позивачем через канцелярію суду 07.09.2015 копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем), розшифровками рахунків абонента за спірний період та розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви.

Як вбачається із вказаних актів про зняття показань з приладів обліку та розшифровок рахунків абонента за спірний період, нарахування за постачання води та надання послуг водовідведення здійснювалось позивачем за особовими рахунками № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 - тобто за рахунками для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води. При цьому, у розгорнутому розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, зазначено, що він здійснений позивачем виключно стосовно коду 3-651, який був присвоєний відповідачу з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків.

Крім того, 17.09.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що ним заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за спожиту виключно холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" стосуються виключно заборгованості, яка виникла у Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" за спожиту холодну воду та водовідведення за період з 01.07.2012 по 30.06.2014.

Так, як встановлено судом, за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 позивач поставив відповідачу холодну воду та надав послуги з водовідведення холодної води на загальну суму 291081 грн. 30 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, обсяг постачання холодної води та послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 291081 грн. 30 коп. відповідачем не заперечувався.

Проте, судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі оплатив поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з водовідведення холодної води за Договором № 03475/403 за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 217713 грн. 55 коп., що підтверджується долученими позивачем через канцелярію суду 07.09.2015 копіями банківських виписок та копіями зведених відомостей розщеплення сплат КП ГІОЦ за спірний період, копіями платіжних доручень, долученими відповідачем у судовому засіданні 11.09.2015 (з призначенням платежу - по коду 3-651), реєстрами надходження грошових коштів від відповідача, а також відображено у розгорнутому розрахунку заборгованості відповідача по коду 3-651.

Таким чином, у відповідача за поставлену позивачем холодну воду та спожиті послуги з водовідведення холодної води у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 виникла заборгованість у розмірі 73 367,75 грн. , розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд наголошує на тому, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за спожиті відповідачем послуги виключно з холодного водопостачання та холодного водовідведення, тобто за кодом 3-651.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" у розмірі 73367,75 грн. за спожиті послуги з холодного водопостачання та холодного водовідведення за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 73367,75 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" суми основного боргу у розмірі 73367,75 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 153,73 грн. та інфляційні збитки в сумі 13 251,51 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 4 153,73 грн., інфляційні збитки становлять 13 251,51 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачених договором пені та штрафу.

Відповідно до п. 4.1. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг, абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Згідно з п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату постачальник має право нарахувати абоненту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не оплатив надані послуги, то позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 577,21 грн. та штраф у розмірі 3 668,39 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то крім вищезазначеного, суд зазначає наступне:

Зустрічні позовні вимоги у справі № 910/19797/15 суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою управління НБУ від 21.01.2004 № 22, реквізит «призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Як вбачається з матеріалів справи, в графі «призначення платежу» у платіжних дорученнях, що є предметом зустрічного позову у справі № 910/19797/15, ЖБК «Хімік-18» вказав оплата коштів по коду 3-50651.

Відкриття кодів та особових рахунків є необхідним для правильного відображення в бухгалтерському і податковому обліку наданих послуг, складання актів звірки. Відповідачу за первісним позовом відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів), по якому здійснюється водокористування.

Вищевказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України при розгляді спорів з аналогічним предметом доказування, а саме постановою від 29.11.2005 № 4/61-05-1760 в якій встановлено, що відкриття особових рахунків є особливістю введення бухгалтерського обліку.

Таким чином, кошти, сплачені ЖБК «Хімік-18» по коду 3-50651 згідно платіжних доручень, що є предметом даного судового розгляду, де позивачем за первісним позовом в графі призначення платежу було зазначено саме вказаний код, на виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою управління НБУ від 21.01.2004 № 22, повинні бути зараховані виключно в рахунок оплати послуг по вказаному коду.

Отже, зустрічні позовні вимоги ЖБК «Хімік-18» щодо зарахування коштів, сплачених на підставі вказаних позивачем за зустрічним позовом, платіжних доручень, в рахунок оплати послуг по коду 3-651 суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не можуть бути задоволені господарським судом м. Києва.

Крім того, зустрічні позовні вимоги у справі № 910/19797/15 по суті не порушують жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, статтями 16 ЦК України та ГК України конкретизовано зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Зокрема, ст. 20 ГК України встановлено права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Аналогічні положення встановлені також ст. 16 ЦК України.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними, ЖБК «Хімік-18» зобов"язаний був обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, зокрема, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому, дії позивача за первісним позовом щодо зарахування коштів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті згідно вказаного ЖБК «Хімік-18» призначення платежу на вказаний останнім в графі «призначення платежу» код, за яким обліковуються послуги з водопостачання та водовідведення, не порушують прав позивача за зустрічним позовом.

Так, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, обраний ЖБК «Хімік-18» спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, не призведе до відновлення вказаного права у разі задоволення зустрічного позову, оскільки таке право не є порушеним.

Враховуючи вищевикладене, в зв'язку з тим, що жодні права ЖБК «Хімік-18» не є порушеними, відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог у справі № 910/19797/15.

Отже, суд вважає недоведеними та такими що протирічать нормам чинного в Україні законодавства зустрічні позовні вимоги ЖБК «Хімік-18» щодо вчинення дій щодо зарахування коштів, а тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю та про задоволення первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні зустрічної позовної заяви житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" відмовити.

2. Первісні позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити повністю.

3. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 89; ідентифікаційний код: 22893151) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) суму основного боргу у розмірі 73 367 (сімдесят три тисячі триста шістдесят сім) грн. 75 коп., пеню у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 21 коп., штраф у розмірі 3668 (три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 4 153 (чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 251 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 37 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.08.2016