Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/17159/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/17159/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Колесников І.Г. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Кілічава Т.М.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистотехніка"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року

у справі № 910/17159/15 (головуючий судя: Чебикіна С.О.)

за позовом Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод

"Авіакон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистотехніка"

про стягнення 7 021,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Державне підприємство Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистотехніка" про стягнення 7 021,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 7 021,06 грн. є зайво сплаченою сумою попередньої оплати за договором №1/120914/451-14 від 10.12.2014 року.

27.08.2015 року позивачем до Господарського суду м. Києва подано заяву про зміну підстав позову, в якій останній просив суд стягнути 7 021,06 грн. переплати за договором №1/120914/451-14 від 10.12.2014 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/17159/15 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ним 12.02.2015 року було надіслано позивачу листа № 2/120215, в якому зазначено про готовність замовленого останнім товару до відвантаження та виставлено рахунок на оплату з кінцевою датою сплати до 26.02.2015 року, який позивачем оплачено не було, у зв'язку з чим 01.04.2015 року відповідачем було виставлено позивачу новий рахунок на оплату.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 року між Державним підприємством Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чистотехніка" (продавець) було укладено договір №1/120914/451-14 про поставку техніки, за умовами якого продавець продає, а покупець купує техніку в кількості і за ціною, вказаною в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору сума договору складає 60 420,00 грн., що за курсом МВБ України на день укладення договору 12.09.2014 року складає еквівалент 3338,00 Євро.

Пунктом 3.1. договору сторони домовились, що перша частина платежу, яку покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця аванс у розмірі 50%, еквівалент 1 669,00 Євро, що на день укладання договору становить 30 210,00 грн., повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з дати підписання договору і отримання рахунку на оплату. У випадку якщо на день оплати курс Євро МВБ України підвищиться, продавець перераховує платіж 1669,00 Євро за курсом продажу Євро МВБ, відправляє рахунок покупцю, покупець зобов'язаний сплатити рахунок.

Згідно з п. 3.2. договору друга частина платежу в розмірі 50%, еквівалент 1 669,00 Євро, що на день укладання договору становить 30 210,00 грн., повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з дати підписання договору і отримання рахунку на оплату. У випадку якщо на день оплати курс Євро МВБ України підвищиться, продавець перераховує платіж 1669,00 Євро за курсом продажу Євро МВБ, відправляє рахунок покупцю, покупець зобов'язаний сплатити рахунок.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.12.2014 року відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000227 на суму 66 758,40 грн.

Платіжним дорученням №4170 від 16.12.2014 року позивач, згідно з п. 3.1. договору, перерахував на рахунок відповідача 50% предоплати від вказаної в рахунку суми у розмірі 33 379,20 грн.

Однак, як передбачено п.п. 3.1, 3.2 договору, у випадку якщо на день оплати курс Євро МВБ України підвищиться, продавець перераховує платіж 1669,00 Євро за курсом продажу Євро МВБ.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з даними порталу http://minfin.сom.ua курс Євро на міжбанківській валютній біржі на дату фактичного здійснення першого платежу 16.12.2014 року становив - 20,3271 за 1 Євро.

Судова колегія, перерахувавши 1669,00 Євро предоплати за курсом Євро на міжбанківській валютній біржі на 16.12.2014 року, дійшла до висновку про те, що позивачем було сплачено відповідачу 1 642,10 Євро, тобто на 26,90 Євро менше, ніж передбачено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 12.02.2015 року було надіслано позивачу листа № 2/120215, в якому зазначено про готовність замовленого останнім товару до відвантаження та виставлено рахунок на оплату з кінцевою датою сплати до 26.02.2015 року.

Однак, позивачем зазначений вище рахунок оплачено не було, у зв'язку з чим 01.04.2015 року відповідачем було виставлено позивачу новий рахунок на оплату суми 51 197,64 грн.

Судовою колегією встановлено, що позивач 08.04.2015 року оплатив рахунок позивача, сплативши 50 436,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1070 від 08.04.2015 року.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач стверджує про те, що ним було зайво сплачено 7 021,06 грн., які він просив відповідача йому повернути, звернувшись до останнього з претензією від 13.05.2015 року про повернення зайво сплачених грошових коштів у розмірі 7 021,06 грн., яку відповідачем було отримано 18.05.2015 року.

Однак, доказів повернення позивачу на його вимогу зайво сплачених грошових коштів у розмірі 7 021,06 грн. в матеріалах справи не міститься.

Як встановлено вище, сторонами було узгоджено, що передбачена договором сума повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з отримання рахунку на оплату. У випадку якщо на день оплати курс Євро МВБ України підвищиться, продавець перераховує платіж за курсом продажу Євро МВБ.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.04.2015 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату другої частини платежу.

Враховуючи те, що позивачем при здійсненні передплати не було сплачено 26,90 Євро, судовою колегією встановлено, що позивачу необхідно було сплатити 1695,90 Євро другої частини платежу.

Встановлено, що позивачем 08.04.2015 року було сплачено відповідачу 50 436,00 грн.

Однак, відповідно до даних порталу http://minfin.сom.ua курс Євро на міжбанківській валютній біржі на дату здійснення другого платежу 08.04.2015 року становив 25,60 грн. за 1 Євро.

Перерахувавши сплачену позивачем суму по вказаному вище курсу, судовою колегією встановлено, що останнім було сплачено 1 970,16 Євро, що на 274,26 Євро більше ніж останній мав сплатити за укладеним між сторонами договором.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що 12.02.2015 року позивачу було виставлено рахунок на оплату з кінцевою датою сплати до 26.02.2015 року, який позивачем оплачено не було, оскільки 01.04.2015 року відповідачем було виставлено позивачу новий рахунок на оплату, який останнім було сплачено відповідно до вимог договору у 10-денний строк з дати виставлення рахунку та за курсом продажу Євро МВБ на день сплати, як передбачено п.3.2 договору.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що між сторонами були домовленості про сплату позивачем саме суми, зазначеної у рахунку від 01.04.2015 року, оскільки доказів зазначеного, а саме додаткової угоди про зміну ціни договору, в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистотехніка" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/17159/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/17159/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська