Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/8537/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/8537/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: Топчій О.П. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Нізельський А.Ю. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку"

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2015р.

у справі №910/8537/15-г (суддя: Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-

виробничого підприємства "Інкор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку"

про стягнення 275 893,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інкор" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку" про стягнення 275 893,75 грн., з яких 240 994,72 грн. основного боргу, 9 452,17 грн. інфляційних втрат, 1 203,29 грн. 3 % річних, 12 415,76 грн. пені та 11 827,81 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №72/08011 від 08.11.2013 року щодо оплати поставленого товару.

Позивачем до Господарського суду м. Києва неодноразово було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу, за редакцією останньої просив стягнути 210 994,72 грн. основного боргу, 9 452,17 грн. інфляційних втрат, 1 203,29 грн. - 3% річних, 12 415,76 грн. пені та 11827,81 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8537/15-г позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, в частині стягнення з відповідача 9 452,17 грн. інфляційних втрат, 12 415,76 грн. пені та 11827,81 грн. штрафу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рахунок-фактура №СФ-0000485 від 16.05.2014 року та видаткова накладна №РН-0000452 від 16.05.2014 року, не може бути належним доказом отримання відповідачем товару на вказану суму, оскільки вказані документи посвідчив колишній керівник підприємства, не уповноважений на здійснення таких дій відповідачем.

Також, апелянт зазначив про те, що ним було здійснено часткову сплату суми основного боргу, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат у січні 2015 року не повинні проводитись.

Крім того, апелянт стверджує про те, що позивачем було помилково нараховано пеню за дні, коли була здійснена фактична оплата, що протирічить п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував складне фінансове становище підприємства та не зменшив штраф на 50%.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інкор" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт студія друку" (покупець) укладено договір поставки №70/08011, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця витратні поліграфічні матеріали (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вищевказаний товар.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на підставі замовлень покупці на поставку кожної партії, спрямованої на адресу постачальника та вказуються у накладних, які підтверджують факт передачі -приймання товару і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна сума договору складає загальну вартість товару, зазначену у видаткових накладних, які є невід'ємною

частиною договору.

Згідно з п. 3.2.1 договору покупець здійснює 100% оплату кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту її поставки.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору позивач у період з травня 2014 року по грудень 2014 року поставив відповідачу поліграфічних витратних матеріалів на загальну 245 994,72 грн., що підтверджується рахунком-фактури № СФ-0000485 від 16.05.2014 та видаткової накладної №РН-0000452 від 16.05.2014 на суму 4438,32 грн; рахунком -фактури № СФ-0001224 від.03.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001159 від 03.11.2014 на суму 18000 грн; рахунком -фактури № СФ-0001233 від.04.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001168 від 04.11.2014 на суму 15000 грн; рахунком -фактури № СФ-0001252 від.06.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001186 від 06.11.2014 на суму 30201,60 грн; рахунком -фактури № СФ-0001286 від 14.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001221 від 14.11.2014 на суму 27521,28 грн; рахунком -фактури № СФ-0001302 від 19.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001234 від 19.11.2014 на суму 10320,48 грн; рахунком -фактури № СФ-0001314 від 21.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001243 від 21.11.2014 на суму 24298,20 грн; рахунком -фактури № СФ-0001343 від 28.11.2014 та видаткової накладної №РН-0001277 від 28.11.2014 на суму 43498,80 грн; рахунком -фактури № СФ-0001370 від 03.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001299 від 03.12.2014 на суму 3936 грн; рахунком -фактури № СФ-0001374 від 04.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001307 від 04.12.2014 на суму 22899,60 грн; рахунком -фактури № СФ-0001382 від 05.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001311 від 05.12.2014 на суму 14400 грн; рахунком -фактури № СФ-0001385 від 05.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001312 від 05.12.2014 на суму 1975,20 грн; рахунком -фактури № СФ-0001388 від 08.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001316 від 08.12.2014 на суму 3999,60 грн; рахунком -фактури № СФ-0001397 від 09.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001323 від 09.12.2014 на суму 10902,24 грн; рахунком -фактури № СФ-0001457 від 26.12.2014 та видаткової накладної №РН-0001388 від 26.12.2014 на суму 14603,40 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Проте, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 210 994,72 грн.

Як передбачено п.п. 5.1-5.2 договору поставки, приймання-передача товару здійснюється на складі згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних видаткових накладних. Підписанням цього договору покупець свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні про приймання товару від імені покупця , мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання товару в інтересах та на користь покупця. Покупець не має права не сплачувати поставлений постачальником товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

Судовою колегією встановлено, що рахунок-фактури № СФ-0000485 від 16.05.2014 року та видаткова накладна №РН-0000452 від 16.05.2014 року на суму 4 438,32 грн. містять печатку відповідача і підпис колишнього керівника товариства, який згідно положень п.5.2 договору поставки має необхідний обсяг повноважень на отримання товару в інтересах відповідача.

Як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції, відповідачем за наслідками додаткового огляду рахунку-фактури №СФ-0000485 від 16.05.2014 року та видаткової накладної №РН-0000452 від 16.05.2014 року, у відповідача відпали сумніми щодо вказаних документів, а саме щодо належності повноважень колишнього керівника виробництва, який посвідчував дані документи.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висноком суду першої інстанції стосовно того, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 452,17 грн. інфляційних втрат, 1 203,29 грн. 3 % річних, 12 415,76 грн. пені та 11 827,81 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 9 452,17 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 по січень 2015 року включно.

Однак, п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, враховуючи те, що п. 3.2.1 договору передбачено, що покупець здійснює 100% оплату кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту її поставки, строк оплати за рахунками-фактури за листопад 2014 року є грудень 2014 року, у зв'язку з чим початком періоду прострочення за рахунками-фактури за листопад 2014 року є січень 2015 року.

Враховуючи встановлене вище, перерахувавши нарахування інфляційних втрат по кожному рахунку-фактури з урахуванням п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, судова колегія приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9 452,17 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, у розмірі 5 079,02 грн.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що ним було здійснено часткову сплату суми основного боргу, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат у січні 2015 року не повинні проводитись, з огляду на наступне.

Встановлено, що за рахунком-фактурою № СФ-0001224 було поставлено товар на суму 18 000,00 грн.

З виписки по банківському рахунку позивача вбачається, що відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості за поставлений товар за рахунком-фактурою № СФ-0001224, а саме: 22.01.2015 року на суму 1500 грн., 27.01.2015 року на суму 1500 грн та 10.02.2015 року на суму 2000 грн.

З розрахунку ціни позову, наданого позивачем, вбачається, що останній нарахував інфляційні втрати та штрафні сканкції за рахунком-фактурою № СФ-0001224 на суму основного боргу у розірі 13 000 грн., тобто на суму простроченої частини платежу.

Перерахувавши правильність нарахування позивачем 3 % річних у розмірі 1 203,29 грн., судова колегія приходить до висновку про їх задоволення у повному об'ємі.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що при порушенні порядку розрахунків за поставлений товар (п. 3.2 цього договору), покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Крім цього, у випадку затримки по оплаті більше 10 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 5% вартості неоплаченого товару.

Перерахувавши правильність нарахування позивачем пені у розмірі 12 415,76 грн., судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем було вірно визначено період її нарахування, тому пеня у розмірі 12 415,76 грн. підлягає задоволенню повністю.

Стосовно нарахованого позивачем штрафу у розмірі 11 827,81 грн. за затримку по оплаті більше 10 календарних днів та щодо його зменшення на 50%, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 5% від вартості несплаченого товару у сумі 11 827,81 грн., тоді як розмір заборгованості, буз урахування заяви про зменшення позовних вимог, складав 240 994,72 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інтстанції стосовно того, що вказана сума є співмірною розміру заборгованості, не перевищує розмір заборгованості, а тому відсутні підстави для зменшення вказаного штрафу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2015 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/8537/15-г змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 4; ідентифікаційний код 37250375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інкор" (01033, м. Київ, вул. Горького, буд. 38 "В", офіс 46; ідентифікаційний код 01282331) 210 994 (двісті десять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. основної заборгованості, 5 079 (п'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1 203 (одну тисячу двісті три) грн. 29 коп. 3% річних, 12 415 (дванадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 76 коп. пені, 11 827 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 81 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 5430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 14 коп.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інкор" (01033, м. Київ, вул. Горького, буд. 38 "В", офіс 46; ідентифікаційний код 01282331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Студія Друку" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 4; ідентифікаційний код 37250375) 43 (сорок три) грн. 87 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/8537/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова