Постанова

від 22.12.2015 по справі 916/3238/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 916/3238/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання - Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромсервіс

на рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року

у справі №916/3238/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромсервіс

про стягнення 448,88 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником відповідача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.12.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (далі - Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромсервіс (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 448, 88 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 05.08.2009 та Угоди № 15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦУ України) від 15.11.2012 року.

10.09.2015 позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог та просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 31 277,76 грн. (а.с. 65-70).

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2015 року позовні вимоги Компанії задоволені повністю, стягнуто з Товариства на користь позивача відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 448,88 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що приведені позивачем обставини цілком підтверджуються наданими ним доказами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2014 виправлено допущені описки у вступній та резолютивній частині вищевказаного рішення та по тексту вказано суму, яка підлягає стягненню - 31 277,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду , Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи.

07.12.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від Компанії надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив, рішення господарського суду від 01.10.2015 по даній справі (повний текст складено 06.10.2015) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім цього, до заперечень на апеляційну скаргу позивачем були додані додаткові документи, а саме: постанови Вищого господарського суду України, постанови Київського апеляційного господарського суду та постанови Одеського апеляційного господарського суду. Оглянувши в судовому засіданні вищевказані документи, судова колегія вирішила повернути їх позивачу, оскільки останній не довів поважність причин ненадання їх суду першої інстанції, а саме лише у цих випадках відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція має право прийняти додаткові документи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.11.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2015 надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, рішення господарського суду - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2009 року між ТОВ Корпорація Агросинтез (постачальник) та ТОВ Агропромсервіс (покупець) було укладено договір на умовах товарного кредиту № ТК050809/2, за умовами якого, у строки, зумовлені Договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (надалі товар або насіння ) та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар або препарати ), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікації до нього) (п. 1.1. договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку з неналежним виконанням вищевказаного договору відповідачем, ТОВ Корпорація Агросинтез звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 13 894,39 грн., з яких: пені, за порушення терміну оплати платежів - 717,56 грн. (за період з 02.07.2010 по 18.10.2010), штраф за порушення терміну оплати платежів - 4 436,64 грн., інфляційні втрати - 606,35 грн. (по вересень 2010), відсотки за користування чужими грошовими коштами - 8 133,84 грн. (за період з 02.07.2010 по 19.10.2010).

Рішенням господарського суду 03.12.2010 року у справі №9/245-10-4608, позов ТОВ Корпорація Агросинтез - задоволено, яке в силу вимог ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення для даної справи.

15 листопада 2012 року між ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ та ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС було укладено угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ відступає новому кредитору ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС право вимоги виконання ТОВ АГРОПРОМСЕРВІС , зобов'язання щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним виконанням ТОВ АГРОПРОМСЕРВІС грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ АГРОПРОМСЕРВІС про зазначені вище обставини.

За угодою №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Позивач одержує право замість ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" вимагати від відповідача сплати грошової суми в визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

У вересні 2013 року Компанія звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 715,75 грн., з яких: 50,25 грн. пеня (за період з 20.10.2010), 591,56 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами та 73,94 грн. - інфляційні втрати (за жовтень 2010).

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2013 у справі № 916/2983/13, яке в силу вимог ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення для даної справи позов Компанії - задоволено.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.08.2014 до Угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, 3% - річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року.

Сторони, у пункті 2.1. Угоди 1, в редакції Додаткової угоди № 1, визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за Угодою 1 становить, проте не обмежується, сумою 715,75 грн.

Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року, по відношенню до Боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), 3% - річних, та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року (п. 2.4. в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.08.2014).

Враховуючи те, що заборгованість не погашена, а позивачу передано вищезазначене право вимоги відповідно до норм чинного законодавства України, з дотриманням положень статті 514 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про стягнення курсової різниці.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі №911/4111/14, яке у відповідності до вимог ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення для даної справи, позов Компанії задоволено, солідарно стягнуто з Товариства та ТОВ ПК Трейдсервісгруп 300,00 грн. заборгованості, а також стягнуто з Товариства на користь Компанії 3 025,00 грн. заборгованості, 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 250,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Приймаючи рішення 01.10.2015 у справі № 916/3238/15, господарський суд встановив, що зобов'язання ТОВ АГРОПРОМСЕРВІС щодо сплати суми заборгованості у розмірі 3 325, 07 грн., яка виникла станом на 14 серпня 2009 року та 28 жовтня 2010 року згідно договору поставки та Угоди була погашено 26 листопада 2014 року. Пунктом 8.5 договору № ТК050809/2 передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Виходячи із цього, ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (індексація ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% - річних, інфляційних витрат та штрафу згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року за період існування боргу. Відповідачем було здійснено розрахунок у відповідності до якого суму нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 448, 88 грн. Таким чином, сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 448, 88 грн., відповідно до п.8.5 договору, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМСЕРВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС .

Отже, приймаючи вищевказане рішення, суд першої інстанції встановив, що у ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості та відповідачем здійснено розрахунок у відповідності до якого суму нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 448, 88 грн., проте з матеріалів справи вбачається, що право вимоги щодо нарахування заборгованості виникло у ТОВ Компанія Ніко-Тайс (як у нового кредитора), у зв'язку з чим, останній зробив розрахунок щодо суми нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами. Крім цього, господарським судом, залишено поза увагою заяву позивача від 10.09.2015 про уточнення позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду Про судове рішення від 23.03.2012 № 6, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення по даній справі, господарський суд не надав належної уваги вищевказаному та прийняв рішення яке повністю суперечить матеріалам справи, у зв'язку з чим, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Стосовно позовної заяви, то судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, більш того, колегія суддів вважає, що господарський суд мав повернути її Компанії на підставі ч. 1 п. 3 ст. 63 ГПК України, адже у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Так, надавши позовну заяву до суду, Компанія просила стягнути суму нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі - 448,88 грн., яка розрахована за період з 27.07.2013 по 22.08.2013 з суми заборгованості 3 325,07 грн.

10.09.2015 Компанія надала до господарського суду уточнення до позовних вимог та просила стягнути суму нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі - 31 277,76 грн., яка розрахована з суми заборгованості - 2 785,90 грн. за період з 15.08.2009 по 27.10.2010, з суми заборгованості - 3 325,07 грн. за період з 28.10.2010 по 25.11.2014 та з суми заборгованості - 300,00 грн. за період з 26.11.2014 по 03.09.2015.

Компанією, а ні в позові, а ні в заяві про уточнення позовних вимог, не надано до суду належного обґрунтування сум заборгованості та періодів, за які було нараховано суму відсотків за період прострочення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 101 ГПК України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції відповідно до яких у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Компанія ініціювала судовий розгляд, звернувшись з позовом, а, відтак, має обов'язок надати суду всі докази, якими вона обґрунтовує вимоги позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задовольню, рішення господарського суду - скасуванню, а позовні вимоги Компанії такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромсервіс - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про стягнення 448, 88 грн. - відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Лисенко В.А.

ОСОБА_2