Постанова

від 20.10.2015 по справі 2а-9481/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року Справа № 2а-9481/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301.

Ухвалою суду від 19.12.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 19.11.2013 року провадження у справі №2а-9481/11/1470 було зупинено до набрання законної сили рішення суду по справі №2а-9482/11/1470. 27.01.2015 року на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про поновлення провадження у справі №2а-9481/11/1470. Розпорядженням в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду про призначення автоматичного розподілу справ від 27.01.2015 року, справа №2а-9481/11/1470 була передана на продовження розгляду судді Єнтіній А.П.

Суддя А.П. Єнтіна, згідно наказу голови суду № 19-б від 24.02.2015 року, знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку.

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (затв. рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, погоджено наказом ДСА від 02.04.2015р. № 45) винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду про призначення автоматичного розподілу справ від 12.05.2015 року, справа №2а-9481/11/1470 була передана на продовження розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301, суд ухвалою від 18.05.2015 року прийняв справу до провадження та призначив її до судового розгляду.

Ухвалою від 25.06.2015 року суд замінив відповідача - Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби його правонаступником Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач в адміністративному позові зазначив, що позивач отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 згідно якого встановлено порушення п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України від 28.12.94р. №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , за результатом якого ТОВ «ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 222904,00 та нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн. Податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту від 18 липня 2011 року № 583/23-31554170, про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.03.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.03.11 р.

Враховуючи положення ст.56 Податкового Кодексу України позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження шляхом подання первинної скарги № 11/8-42 від 22 серпня 2011 року до Державної податкової адміністрації Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1, на яку листом від 13 вересня 2011 року вих. № 2475/10/25-014 Державна податкова адміністрація Миколаївської області повідомила позивача про продовження терміну розгляду скарги до 24 жовтня 2011 року включно. У передбачений строк, листом від 18 жовтня 2011 року вих. № 2785/10/25-014, відповідач повідомив позивача про результати розгляду скарги та про те що скарга № 11/8-42 від 22 серпня 2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 залишено без змін. Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги позивач подав повторну скаргу № 11/10-64 від 25 жовтня 2011 року про скасування податкового повідомлення - рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 на адресу Держаної податкової служби України, про що було повідомлено Державну податкову адміністрацію Миколаївської області та Державну податкову інспекцію Жовтневого району Миколаївської області листом №11/10-63 від 25 жовтня 2011 року. Листом від 17 листопада 2011 року вих. № 5778/6/10-2115, Державна податкова служба України повідомила позивача про те що скарга № 11/10-64 від 25 жовтня 2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 залишено без змін. Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що перевіркою встановлено, що ТОВ «ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ» у рядку 05.2 Самостійно виявлені помилки минулих податкових періодів декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та за І квартал 2011 року відображено витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В результаті цього підприємством завищено валові витрати за 2010 рік на суму 3867944,00грн., за І квартал 2011 року на суму 32233220,00 грн.

Актом перевірки від 18.07.11 року №583/23-31554170 встановлено включення ТОВ «ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ» до складу валових витрат та податкового кредиту операцій по придбанню товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Транс - МК» , які не мали мети настання реальних наслідків та відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.215, ч. 1 та ч.5 ст.203 Цивільного Кодексу є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих що пов'язанні з їх недійсністю. Враховуючи, що перевіркою встановлено факти укладання між ТОВ «ПІВДЕННИИ БЕРЕГ» та ТОВ «Транс - МК» нікчемних угод, то право у ТОВ «ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ» на включення вартості придбаних за цими договорами товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а також на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених на виконання нікчемних угод, не виникає. Таким чином, за результатами перевірки зменшено валові витрати на загальну суму 10833335,00 грн. (в тому числі за 2010 рік на 3358335,00 грн., за І квартал 2011року на 7475000,00грн.) та податковий кредит на загальну суму 2166667,00 грн. (в тому числі за грудень 2010 року на 671667,00 грн., за січень 2011 року на 1495000,00грн.). В результаті ТОВ «ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 12814562,00 грн., що призвело до завищення показників, відображеного в рядку 04.9 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, на суму 12814562,00 грн. Отже, зменшення податковим повідомленням - рішенням від 11.08.11р. N20000712301 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222904,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу у сумі 1,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301 є законним та скасуванню не підлягає. На підставі чого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Також, 22.09.2015 року до канцелярії суду представником відповідача були надані доповнення до заперечень проти позову, в яких зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Південний берег» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., якою встановлено порушення п.5.1, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України від 28.12.94р. №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №333/94), в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 222 904 грн., а саме, ТОВ «Південний берег» відобразило у складі витрат суму витрат по ТОВ «Транс-МК» (код ЄДРПОУ 34033924), яке має стан відмінний від « 0» .

Актом по ТОВ «Транс-МК» від 01.04.2011 № 1157/23-100/34033924, встановлено, відсутність реальності продажу товарів ТОВ «Транс-МК» від ТОВ «Укрєвро-Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35942077) в тому числі у січні 2011, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Актом ДПІ у м. Сімферополі від 28.03.2011 №3412/23-7/35942077 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрєвро-Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35942077)» не встановлено наявність у ТОВ «Укрєвро-Девелопмент» власних або орендованих складських, торгівельних, виробничих приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини не прибуття не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не надав. Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Судом встановлено, що ТОВ "Південний Берег" зареєстроване 13.06.2001 року реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому Миколаївської області як юридична особа за №15111070022000408 (код за ЄДРПОУ 31554170) та перебуває на обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області в якості платника податків з 16.12.2008 року за №1588.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 17.06.2011 року №№85,86,87, від 01.07.2011 року №№97,98,99 виданих посадовим особам ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області на підставі п.п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Південний Берег" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт від 18.07.2011 року №583/23-31554170 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" код за ЄДРПОУ 31554170 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року", яким встановлено порушення позивачем п.5.1, абзац 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст5, п.6.1 ст.6 ЗУ від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 51 631 165 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 222 904 грн.; п.1.7 ст.1, п.п.7.2. ст.7, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено показник в рядку 18.2 "Від'ємне значення" Декларація з податку на додану вартість на загальну суму 196 076 грн., а саме за квітень 2010 року - на 14935 грн., за червень 2010 року - на 5263 грн., за липень 2010 року - на 3282 грн., за серпень 2010 року - на 11071 грн., за вересень 2010 року - на 124 056 грн., за жовтень 2010 року - на 4090 грн., за листопад 2010 року - на 19259 грн., за грудень 2010 року - на 14120 грн.; п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 ПК України в результаті чого за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 1 534 929 грн.; за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року завищено показник рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 17, рядок 9) (позитивне значення)" Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 102 374 грн., а саме за лютий 2011 року - на суму 41 365 грн., за березень 2011 року - на суму 61009 грн. (а.с.70). На підставі Акту перевірки від 18.07.2011 року №583/23-31554170 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року №000732301 яким ТОВ "Південний Берег" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39930,00 грн., з яких: за основним платежем - 39929 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.; №0000712301, яким ТОВ "Південний берег" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 222904,00 грн. та нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн.; №0000722301, яким ТОВ "Південний Берег" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 51631165, з яких: за основним платежем - 51631156 грн., за штрафними санкціями - 1 грн. (а.с.13-15 том І). За актом перевірки підставою для нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Транс-МК» , оскільки, як вважає ОДПІ, правочини позивача з цим контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся зі скаргою № 11/8-42 від 22 серпня 2011 року до Державної податкової адміністрації Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 (а.с.105 том І).

Листом від 13 вересня 2011 року вих. № 2475/10/25-014 Державна податкова адміністрація Миколаївської області повідомила позивача про продовження терміну розгляду скарги до 24 жовтня 2011 року включно (а.с.133 том І).

20.10.2011 року позивач отримав лист Державної податкової адміністрації Миколаївської області від 18 жовтня 2011 року вих.№2785/10/25-014 в якому зазначено, що скарга № 11/8-42 від 22 серпня 2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.123 том І).

Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги позивач подав повторну скаргу № 11/10-64 від 25 жовтня 2011 року про скасування податкового повідомлення - рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 на адресу Держаної податкової служби України, про що було повідомлено Державну податкову адміністрацію Миколаївської області та Державну податкову інспекцію Жовтневого району Миколаївської області листом № 11/10-63 від 25 жовтня 2011 року (а.с.122 том І). Листом від 17 листопада 2011 року вих. № 5778/6/10-2115, Державна податкова служба України повідомила позивача про те що скарга № 11/10-64 від 25 жовтня 2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.106 том І). Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301, яким ТОВ "Південний берег" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 222904,00 грн. та нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн.

В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року № НОМЕР_2. 19.11.2013 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили судового рішення по справі № 2а-9482/11/1470 за позовом ТОВ "Піденний берег" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 19.11.2013 року провадження у справі №2а-9481/11/1470 було зупинено до набрання законної сили рішення суду по справі №2а-9482/11/1470. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 11.08.2011 року №0000722301 скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Жовтневої ОДПІ на постанову суду від 30.09.2013 року по справі №2а-9482/11/1470. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 року касаційну скаргу Жовтневої ОДПІ відхилено.

З наведеної вище постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року вбачається, що предметом розгляду в справі №2а-9482/11/1470 були висновки акту перевірки ОДПІ від 18.07.2011 року №583/23-31554170, які були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000722301.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про реальність та товарність правочинів зазначених в акті перевірки та про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000722301, яке було прийнято на підставі акту перевірки від 18.07.2011 року №583/23-31554170, який також слугував підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, законність якого оскаржується позивачем в цій справі.

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, слід зазначити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , яким на момент виникнення спірних правовідносин регулювались питання оподаткування податком на прибуток, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з положень п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується представником відповідача, на підтвердження реальності правовідносин позивача з контрагентом та на правомірність формування валових витрат, позивачем під час перевірки були надані наступні первині та інші документи: статутні документи; реєстраційні документи; накази на призначення посадових осіб; статистична звітність; головна книга по рахункам 20,22,28,301,311,313,361,362,70,79; журнали - ордера по бухгалтерському рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями 362 розрахунки з іноземними покупцями ,70 Доходи від реалізації , 79 Фінансові результати ; відомості про балансову вартість товарних запасів, матеріальних ресурсів і малоцінних предметів; декларації з податку на прибуток; оборотно-сальдові відомості по рахункам 20,22,28,361,362,702,703,712,311,313; договори; банківські виписки; прибуткові касові ордера; касова книга; головна книга по рахункам 15,20,22,28,311,313,37,50,55,631,632,64,65,66,92,93,94,95; журнали - ордера по рахункам 15,20,22,28,311,313,37,50,55,631,632, 64,65,66,92,93,94,95; облікові картки; відомості по нарахуванню заробітної плати; накази на преміювання; штатний розклад; товарно-транспорті накладні; журнал-ордер по бухг. Рахунку 641 Розрахунки з бюджетом ; касова книга; головна книга; відомості нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку; первинні документи бухг. обліку стосовно основних засобів та нематеріальних активів; акти виконаних робіт; товарні накладні на придбання; видаткові касові ордера; журнали - ордери по 36 рахунку; акти приймання - передачі продукції; журнали ордери по рах.63,37,685; реєстри отриманих податкових накладних; видані податкові накладні; товарно-супроводжувальні документи; видаткові касові ордери; особові рахунки; авансові звіти; касові звіти; форма 1Д; форма - 15ДПІ; трудові книжки; договори з підприємцями; розрахунки комунального податку; табеля обліку робочого часу; книгу наказів про прийняття та звільнення працівників; Ф.1 ПВ Звіт з праці ; дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; лист - припис, щодо дії річних обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; подорожні листи; матеріальні звіти по ПММ; статистична форма 4-мтп; звіти про залишки та використання пального та паливно-мастильних матеріалів; ПОД 1 Журнал обліку стаціонарних джерел , ПОД 2 Журнал обліку роботи пилегазо очисних установок , ПОД 13- Журнал обліку якості стічних вод що скидаються ; договори оренди земельної ділянки; нормативи використання води; журнал - ордер по рахункам 301,372; розрахунок ліміту залишку готівки в касі підприємства; авансові звіти.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слугувало не дотримання контрагентом позивача вимог податкового законодавства.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Транс-МК» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договор судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Отже, враховуючи, що суд в результаті розгляду справи №2а-9482/11/1470 дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000722301 є протиправним, а висновки акту перевірки від 18.07.2011 року №583/23-31554170, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення №0000722301, безпідставні, а правочин позивача з ТОВ «Транс-МК» є реальним, документально підтвердженим та те, що реальність правовідносин позивача з контрагентом та правомірність формування валових витрат підтверджені позивачем наданими під час перевірки первинними документами, суд приходить до висновку, що і податкове повідомлення-рішення №0000712301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000712301 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України. Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,128,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011 року №0000712301- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області від 11.08.2011 року №0000712301.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Південний берег" судовий збір сплачений за квитанцією від 15.12.2011 року на суму 29,55 грн.; за платіжним дорученням від 16.02.2012 року №26 на суму 1978,45 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва