Ухвала

від 29.09.2016 по справі 2а-9481/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/11865/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Борисенко І. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (далі - ТОВ «Південний берег») звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу Жовтневої ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Жовтнева ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Жовтневою ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Південний Берег» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами перевірки складено акт №583/23-31554170 від 18 липня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, абзац 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст5, п.6.1 ст.6 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 51631165,00 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 222904,00 грн., п.1.7 ст.1, п.п.7.2. ст.7, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено показник в рядку 18.2 "Від'ємне значення" Декларація з податку на додану вартість на загальну суму 196076,00 грн., а саме за квітень 2010 року - на 14935,00 грн., за червень 2010 року - на 5263,00 грн., за липень 2010 року - на 3282,00 грн., за серпень 2010 року - на 11071,00 грн., за вересень 2010 року - на 124056,00 грн., за жовтень 2010 року - на 4090,00 грн., за листопад 2010 року - на 19259,00 грн., за грудень 2010 року - на 14120,00 грн.; п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 1534929,00 грн., за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року завищено показник рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 17, рядок 9) (позитивне значення)" Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 102374,00 грн., а саме за лютий 2011 року - на суму 41365,00 грн., за березень 2011 року - на суму 61009,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №000732301 від 17 серпня 2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39930,00 грн., з яких: за основним платежем - 39929,00 грн., за штрафними санкціями - 1 грн., №0000712301 від 17 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 222904,00 грн. та нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн. та №0000722301 від 17 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 51631165,00 грн. з яких: за основним платежем - 51631164,00 грн., за штрафними санкціями - 1 грн .

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0000712301 від 11 серпня 2011 року без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ «Південний берег» мало господарські відносини з ТОВ «Транс-МК». Реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та ТОВ «Транс-МК» підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Південний берег» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції також зазначено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області №0000722301 від 11 серпня 2011 року скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Жовтневої ОДПІ на постанову суду від 30 вересня 2013 року по справі №2а-9482/11/1470. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року касаційну скаргу Жовтневої ОДПІ відхилено, оскільки суд в результаті розгляду справи №2а-9482/11/1470 дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000722301 від 11 серпня 2011 року є протиправним, а висновки акту перевірки №583/23-31554170 від 18 липня 2011 року, які були підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000722301, безпідставні, а правочин позивача з ТОВ «Транс-МК» є реальним, документально підтвердженим та те, що реальність правовідносин позивача з контрагентом та правомірність формування валових витрат підтверджені позивачем наданими під час перевірки первинними документами, що в свою чергу свідчить про те що і податкове повідомлення-рішення №0000712301 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ «Південний берег» правомірно включено суми за господарськими операціями з ТОВ «Транс-МК» до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Південний берег» щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712301.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І.В. Борисенко