Ухвала

від 17.12.2015 по справі 536/540/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/540/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3440/15Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Малого колективного підприємства Візит , Приватного підприємства Приватна Телекомпанія Візит , треті особи: Крменчуцька міська рада Полтавської області, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання правочину недійсним, визнання права власності на майно, витребування його з незаконного володіння, про зобов язання передати майно у комунальну власність та про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року КП Кременчуцька міська телерадіокомпанія звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Малого колективного підприємства Візит , треті особи: Кременчуцька міська рада Полтавської області та Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8

Посилаючись на свої позовні вимоги та матеріали справи ОСОБА_9 підприємство Кременчуцька міська телерадіокомпанія просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.04.2006 року (посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 04.04.2006 року за №1006 в реєстрі), укладений між приватним підприємством Приватна телекомпанія Візит (в даний час МКП Візит ) та ОСОБА_6;

- визнати за ОСОБА_9 підприємством Кременчуцька міська телерадіокомпанія право власності на 1/2 частину об єкту нерухомого майна: телевежу у 3-му планувальному районі м. Кременчука, що розташована по вул. Керченській, 7А в м. Кременчуці та складається з будівлі телевежі-радіопередавальної станції літ. А-2, а,аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895 кв.м. та телевізійної вежі, яка є невідємною частиною будівлі телевежі-радіопередавальної станції, будівлі боксу пересувної телевізійної станції літ. Б загальною площею 277,5 кв.м., будівлі трансформаторної підстанції літ. В загальною площею 59,9 кв.м., огорожі металевої в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м., замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м., а також усіх приналежностей до вказаного майна та їх складових частин, що знаходяться всередині будівель та на земельній ділянці по вул. Керченській, 7А в м. Кременчуці;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія 1/2 частину об єкту нерухомого майна: телевежу у 3-му планувальному районі м. Кременчука, що розташована по вул. Керченській, 7А в м.Кременчуці та складається з будівлі телевежі-радіопередавальної станції літ. А-2, а,аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895,0 кв.м. та телевізійної вежі, яка є невідємною частиною будівлі телевежі-радіопередавальної станції, будівлі боксу пересувної телевізійної станції літ. Б загальною площею 277,5 кв.м., будівлі трансформаторної підстанції літ. В загальною площею 59,9 кв.м., огорожі металевої в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м., замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м., а також усіх приналежностей до вказаного майна та їх складових частин, що знаходяться всередині будівель та на земельній ділянці по вул. Керченській, 7А в м. Кременчуці;

- зобов'язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 підприємству Кременчуцька міська телерадіокомпанія 1/2 частину об'єкту нерухомого майна: телевежу у 3-му планувальному районі м. Кременчука, що розташована по вул. Керченській, 7 А в м. Кременчуці та складається з будівлі телевежі-радіопередавальної станції літ. А-2, а,аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895,0 кв.м. та телевізійної вежі, яка є невідємною частиною будівлі телевежі-радіопередавальної станції, будівлі боксу пересувної телевізійної станції літ. Б загальною площею 277,5 кв.м., будівлі трансформаторної підстанції літ. В загальною площею 59,9 кв.м., огорожі металевої в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м., замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м., а також усіх приналежностей до вказаного майна та їх складових частин, що знаходяться всередині будівель та на земельній ділянці по вул. Керченській, 7 А в м. Кременчуці;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія 4000000,00 гривень (чотири мільйони гривень) доходу, отриманого від використання телевежі у 3-му планувальному районі м. Кременчука;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.10.2014 року залучене до участі у справі в якості співвідповідача приватне підприємство Приватна Тклекомпанія Візит (т. 2 а.с. 107).

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Малого колективного підприємства Візит , Приватного підприємства Приватна Телекомпанія Візит про визнання правочину недійсним, визнання права власності на майно, витребування його з незаконного володіння, про зобов'язання передати майно ОСОБА_5 підприємству Кременчуцька міська телерадіокомпанія та про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 грудня 2013 року, а саме:

- скасовано арешт, накладений на телевежу у 3-му планувальному районі м. Кременчука, що розташована по вул. Керченській, 7А в м. Кременчуці та складається з будівлі телевежі-радіопередавальної станції літ. А-2, а, аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895,0 кв.м. та телевізійної вежі, яка є невід'ємною частиною будівлі телевежі-радіопередавальної станції, будівлі боксу пересувної телевізійної станції літ. Б загальною площею 277,5 кв.м., будівлі трансформаторної підстанції літ. В загальною площею 59,9 кв.м., огорожі металевої в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м., замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м., а також усіх приналежностей до вказаного майна та їх складових частин, що знаходяться всередині будівель та на земельній ділянці по вул. Керченській, 7А в м. Кременчуці.

- скасовано арешт на рухоме і нерухоме майно, корпоративні права юридичних осіб, а також грошові кошти відповідача ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Кременчук, вул. М. Раскової, буд. 10) в межах ціни позову на суму 4000000,00 гривень.

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_9 підприємство Кременчуцька міська телерадіокомпанія та подав на нього апеляційну скаргу. Вважає рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12.07.1995 року між ОСОБА_4 колективним підприємством Візит (правонаступником якого є Приватне підприємство Приватна Телекомпанія Візит ) та Підприємством придніпровських магістральних нафтопроводів (в даний час філія ПДМН ПАТ Укртранснафта ) укладений договір про спільну діяльність, предметом якого було проектування, будівництво та експлуатація телевізійної вежі висотою 219,6 метрів в третьому планувальному районі м. Кременчука та площадки радіоліній на чотири напрями для потреб ППДМН. Згідно п.5.6. договору, він укладався на період будівництва об'єкту (т.1. а.с. 22-23).

Виходячи з умов п.п.1.2.,2.1.,3.1. та 3.2. цього договору ПДМН забезпечувало фінансування, а МКП Візит здійснювало проектування, будівництво і експлуатацію телевежі, а також здійснювало керівництво спільною діяльністю та виконувало низку господарських функцій з подальшим розподілом прибутку між учасниками в залежності від вкладів у спільну діяльність.

Відповідно до п. 4.2. договору про спільну діяльність від 12.07.1995 року майно, створене та придбане за рахунок внесків чи в процесі спільної виробничої діяльності, належить учасникам договору на праві спільної дольової власності. Кожна із сторін має право розпоряджатись своєю долею (продати чи іншим шляхом розпорядитись) тільки за згодою іншої сторони.

За час дії договору його сторони укладали до нього доповнення та додаткові угоди від 03.01.1996 року, № 1 від 28.08.1996 року, №2 від 12.05.1998 року, №3 від 19.12.2006 року з протоколом заперечень ПП ПТК Візит (т.1 а.с. 24-27).

Як вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.03.1999 року державна приймальна комісія, яка була призначена рішенням виконкому Автозаводської райради №34-р від 01.03.1999 року, прийняла в експлуатацію від ПП ПТК Візит телевежу висотою 220 м. за адресою м. Кременчук ІІІ планувальний район (т.1.а.с.29-30). Зі змісту цього акту вбачається, що телевежею є металева конструкцію і не містить будь-яких посилань на те, що вона є об'єктом нерухомого майна.

Рішенням виконкому Автозаводської райради м. Кременчука №172 від 29.03.1999 року відповідний акт був затверджений. (т.1 а.с. 28).

Рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 07.05.1999 року №676 ТОВ Компанія-Марконі для експлуатації та обслуговування будівель та споруд телевежі РПС в 3-му планувальному районі була виділена в постійне користування земельна ділянка площею 36 618 кв.м. та 188 кв.м. в оренду на 5 років (всього 36 806 кв.м.). Пунктом 3. цього рішення рішення Кременчуцької міської ради від 07.03.98 р. № 303 про надання ТОВ Компанія Марконі в тимчасове короткострокове, строком на 3 роки, користування земельної ділянки для будівництва телевежі в 3-у планувальному районні вважати таким, що втратило чинність (т.1 а.с. 31).

Також вбачається, що згідно висновку №129 Кременчуцької СЕС від 10.10.1997 року ТОВ Компанія Марконі самостійно замовляло розроблення документації та зокрема отримувало висновок, із якого вбачається, що проект радіотелевізійна передаюча станція у 3-му планувальному районі м. Кременчука був розроблений малим колективним науково-технічним підприємством Мисль та наданий ТОВ Компанія-Марконі до СЕС 03.10.1997 року за вх.№1148 задля одержанням відповідного висновку, за яким цей робочий проект будівництва радіотелевізійної передаючої станції і був погоджений Кременчуцькою СЕС(т.2. а.с. 153).

23.06.2000 року рішенням виконавчий комітет Кременчуцької міської ради за № 1190 прийнято рішення про передачу Приватному підприємству Приватна телекомпанія Візит функцій замовника від товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Марконі на закінчення будівництва телевежі в 3-му планувальному районі м. Кременчука (т.1 а.с. 33).

25.05.2001 року виконавчий комітет Кременчуцької міської ради рішенням №904 скасував своє попереднє рішення № 676 від 07.05.1999р. щодо постійного землекористування зазначеною ділянкою ТОВ Компанія Марконі та передав зазначену земельну ділянку площею 36 806 кв.м. в тимчасове короткострокове користування ПП ПТК Візит строком до 01.06.2003 року(т.1 а.с. 34).

20 лютого 2004 року між ПП ПТК Візит та Кременчуцькою міською радою Полтавської області був укладений договір оренди земельної ділянки площею 36 806 кв. м. для експлуатації та обслуговування телевежі в 3-му планувальному районі, договір було укладено на строк до 01.02.2014 року (т.1 а.с. 35-37).

Згідно заяви від 05 грудня 2006 року за вих.№188 на адресу ВАТ Укртранснафта та філії ПМН ВАТ Укртранснафта ПП ПТК Візит повідомило адресатів про досягнення мети спільної діяльності в звязку з прийняттям до експлуатації телевізійної вежі у третьому планувальному районі м. Кременчука 29.03.1999 року та завчасно заявило про свою відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність від 12.07.1995 року з 09.03.2007 року (т.2. а.с. 154).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.11.2006 року, яке є чинним, а саме пунктом 4 його резолютивної частини визнано вартість вкладу у спільну діялбність Приватного підприємства Приватне телекомпанія Візит у відповідності про спільну діяльність від 12.07.1995 р. нарівні з вкладом ВАТ Укртранснафта в розмірі 2302246,00 грн. (т.2 а.с. 158-159).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року, яка є чинною, встановлено, що частки співвласників у праві спільної часткової власності на створене згідно договору про спільну діяльність від 12.07.1995 року майно, яке складається: з телевежі в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., вентиляції в кількості 1 шт., фідера в кількості 1 шт., антенно-фідерного пристрою в кількості 1 шт., регістратора EDR - 9200 в кількості 1 шт., усорізної пилки в кількості 1 шт., вимірювального рольчанга в кількості 1 шт., пульта управління світлом в кількості 1 шт., газонокосилки в кількості 1 шт., дегідратора в кількості 1 шт. та компютера в кількості 1 шт. становлять: приватного підприємства Приватна телекомпанія Візит , ідентифікаційний код 13932372, - одна друга; відкритого акціонерного товариства Укртранснафта , ідентифікаційний код 31570412, - одна друга (т.1 а.с. 63-65).

Отже, вказаними рішеннями господарських судів встановлені факти рівності вкладів учасників спільної діяльності, визначена вартість їх вкладів та встановлено обсяг і склад майна, яке було створене за договором про спільну діяльність від 12.07.1995 року.

За таких обставин, за час спільної діяльності за договором від 12.07.1995 року між ОСОБА_4 колективним підприємством Візит (правонаступником якого є Приватне підприємство Приватна телекомпанія Візит ) та Підприємством придніпровських магістральних нафтопроводів (в даний час філія ПДМН ПАТ Укртранснафта ) було створене майно, яке складається з телевежі в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., вентиляції в кількості 1 шт., фідера в кількості 1 шт., антенно-фідерного пристрою в кількості 1 шт., регістратора EDR - 9200 в кількості 1 шт., усорізної пилки в кількості 1 шт., вимірювального рольчанга в кількості 1 шт., пульта управління світлом в кількості 1 шт., газонокосилки в кількості 1 шт., дегідратора в кількості 1 шт. та компютера в кількості 1 шт. Частки у спільному майні становлять: приватного підприємства Приватна телекомпанія Візит , - одна друга; відкритого акціонерного товариства Укртранснафта - одна друга. Вартість вкладу кожного з учасників спільної діяльності - 2302246,00 грн. Цей договір спільної діяльності від 12.07.1995 року припинений 09.03.2007 року.

За спірним договором купівлі-продажу від 04.04.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ПП ПТК Візит за оплату передав у власність ОСОБА_6 наступне майно: будівлю телевежі-радіопередавальної станції літ А-2, а, аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895 кв.м.; будівлю боксу пересувної телевізійної станції літ. Б загальною площею 277,5 кв.м.; будівлю трансформаторної підстанції літ. В загальною площею 59,9 кв.м.; огорожу металеву в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м.; замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м. Майно, що відчужується за даним договором, знаходиться у м. Кременчуці по вул. Керченський 7А і розташоване на земельній ділянці площею 36 806 кв.м., яка передана в оренду ПП Приватній Телекомпанїї Візит згідно з договором оренди земельної ділянки від 20.02.2004 року. Будівництво здійснюється на підставі рішення Кременчуцької міської ради №1190 від 23.06.2000 року; дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією ДАБК м.Кременчука №8Г-97 від 08.04.1997 року, перереєстрованого 30.01.2001 року (т.1. а.с. 38).

Згідно п.7 спірного договору зазначене в ньому майно не здане в експлуатацію. Всі права та обов'язки по здачі майна в експлуатацію перешли до покупця ОСОБА_6М.(т.1 а.с. 38 зворот).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівлі та споруди радіопередавальної станції зареєстровано за ОСОБА_6 29.03.2007 року ОСОБА_9 підприємством Кременчуцьке міжміське БТІ , реєстраційий номер 18346876, номер витягу 14067921 (т.1. а.с. 39).

Таким чином, ПП ПТК Візит продав, а ОСОБА_6 придбала об'єкт незавершеного будівництва, який у подальшому нею був добудований з отриманням функцій замовника на завершення будівництва згідно рішення виконкому Кременчуцької міської ради №1301 від 24.12.2007 р., яким надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 функції замовника на завершення будівництва будівель і споруд радіопередавальної станції по вул. Керченській 7-А в м. Кременчуці, зобов зано замовника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 оформитидозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та ввести об єкт в експлуатацію в установленому порядку (т.1 а.с. 51).

Згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об єкта від 04.07.2008 року по вул. Керченська,7-А об єкт: радіотелевізійна передаюча станція з боксами для пересувної телевізійної станції в м. Кременчуці (закінчення будівництва телевежі в 3-му планувальному районі м. Кременчука) (нове будівництво) - прийнятий в експлуатацію (т.1 а.с. 56-59).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №695 від 04.07.2008 р. затверджено акт державної приймальної уомісісї про прийняття в експлуатацію будівлі радіотелевізійної передаючої станції з боксами для пересувної телевізійної станції по вул. Керченській, 7-А в м. Кременчуці, замовник - ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 55).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1081 від 10.11.2008 р. ОСОБА_6 оформлено право власності на будівлю радіотелевізійної передаючої станції з боксами для пересувної телевізійної станції по вул. Керченська, 7А в м. Кременчуці. (т.1. а.с. 62 зворот).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.11.2008 року, виданого на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.11.2008 року №1081, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить: будівля радіотелевізійної передаючої станції; будівля боксу для пересувної телевізійної станції; будівля трансформаторної підстанції; огорожа; замощення. (т.1 а.с. 149).

За таких обставин, будівля радіотелевізійної передаючої станції з боксами для пересувної телевізійної станції по вул. Керченська, 7А в м. Кременчуці, право власності на яку ОСОБА_6 отримала 13.11.2008 року, є новоствореним нерухомим майном та відмінним від об'єкту незавершеного будівництва, і яке виникло у результаті добудови об'єкта незавершеного будівництва, отриманого ОСОБА_6 від ПП ПТК Візит за умовами договору купівлі-продажу від 04.04.2006 року і відповідно не може бути тотожним телевежі висотою 220 м., введеному в експлуатацію 29.03.1999 року.

Згідно рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.09.2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25.11.2013 року реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції 26.11.2013 року були скасовані реєстраційні дії, пов'язані з перереєстрацію Малого колективного підприємства Візит в Приватне підприємство Приватна Телекомпанія Візит та стосовно наступних змін до статуту ПП ПТК Візит , вчинені реєстраційні зміни щодо складу засновників МКП Візит у зв'язку із визнанням ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія єдиним засновником (учасником) Малого колективного підприємства Візит (т.1 а.с. 79-83,84-85).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 року вказані судові рішення були скасовані, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову КП Кременчуцька міська телерадіокомпанія відмовлено ( т. 2 а.с. 57-60).

На виконання рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 року та ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.05.2014 року про поворот виконання, яка набрала чинності згідно ухвали апеляційного суду Полтавської області від 31.07.2014 року, відповідні реєстраційні дії від 26.11.2013 року також були скасовані 04.08.2014 року (т.2 а.с. 66-67, 62-65).

Таким чином, у відповідності до положень ст.ст. 16-18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 року на час розгляду справи судом відомості про реєстрацію МКП Візит в Єдиному державному реєстрі відсутні. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2014 року за кодом ЄДРПОУ 13932372 в ЄДР зареєстроване Приватне підприємство Приватна Телекомпанія Візит , а не МКП Візит . Об'єктивних відомостей з ЄДР про існування в якості юридичної особи МКП Візит не надано (т.2 а.с. 94).

30 липня 2013 року рішенням XXXIV сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука частки в спільній частковій власності вирішено прийняти безоплатно від ПАТ Укртранснафта в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради частку вартістю 2302246,00 грн. (розмір частки 50%) у праві спільної часткової власності, яка належить ПАТ Укртранснафта в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи , яка була набута відповідно до договору від 12.07.1995 року про спільну діяльність з приватним підприємством Приватна телерадіокомпанія Візит із проектування, будівництва та експлуатації телевізійної вежі висотою 219,6 метрів (т.1 а.с. 16).

27 жовтня 2013 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Публічним акціонерним товариством Укртранснафта підписано акт приймання - передачі всіх прав та обовязків власника частки у праві спільної часткової власності, а також прав та обовязків учасника спільної діяльності по договору від 12.07.1995 року про спільну діяльність з приватним підприємством Приватна телекомпанія Візит в сумі 2302246,00 гривень, що складає 50% (т.1 а.с. 17-18).

29 жовтня 2013 року рішенням XXXVII сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання Кременчуцька міська рада Полтавської області Про затвердження акта приймання - передачі до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука частки у праві спільної часткової власності та передачу її на баланс комунального підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія , затверджений акт приймання - передачі до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука частки у праві спільної часткової власності на майно, створене за договором про спільну діяльність з Приватним підприємством Приватна телекомпанія Візит від 12.07.1995 року, в сумі 2302246 гривень, що складає 50%, а також всіх майнових прав за зазначеним договором від ПАТ Укртранснафта (т.1 а.с. 19).

Пунктом 2 вказаного рішення зазначена частка передана на баланс комунального підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія на праві повного господарського відання ( т.1 а.с. 19 зворот).

Таким чином з викладеного вбачається, що на даний час власником 50% частки у праві спільної часткової власності на майно, створене за договором про спільну діяльність між ПАТ Укртранснафта та Приватним підприємством Приватна Телекомпанія Візит від 12.07.1995 року, в сумі 2 302246 гривень є територіальна громада м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради. При цьому комунальне підприємство Кременчуцька міська телерадіокомпанія прийняло у комунальну власність зазначену частку у спільному майні на свій баланс на праві повного господарського відання, починаючи з 29 жовтня 2013 року.( т.1 а.с. 20-21).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що згідно з рішенням XXXVII сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання, право власності на 50% частку у спільному майні ПП ПТК Візит та ПАТ Укртранснафта виникло у територіальної громади м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради внаслідок прийняття її до комунальної власності та затвердження відповідного акту приймання-передачі. З позовом про захист порушеного права Кременчуцька міська рада до суду не зверталася, а ОСОБА_9 підприємство Кременчуцька міська телерадіокомпанія не довело у суді те, яким чином його право господарського відання на майно, що виникло лише 29.10.2013 року, могло бути порушено відповідачами значно раніше цього часу, в тому числі, у зв'язку з укладанням 04.04.2006 року договору купівлі-продажу між ПП ПТК Візит та ОСОБА_6 При цьому ПАТ Укртранснафта не уповноважувало позивача на захист своїх прав. Належне ОСОБА_6 майно не є частиною телевежі у 3-му планувальному районі м. Кременчука, а відповідачем ОСОБА_6 надані докази належності їй нерухомого майна, то вимоги КП Кременчуцька міська телерадіокомпанія про визнання права власності на належне відповідачу ОСОБА_6 майно, витребування його із чужого незаконного володіння та зобов'язання передати позивачу не ґрунтуються на законі та суперечать принципу непорушності права власності. Позивачем також не доведено підстав недійсності правочину договору купівлі-продажу від 04.04.2006 року, за яким ПП ПТК Візит за оплату передав у власність ОСОБА_6 належне цьому підприємству майно: будівлю телевежі-радіопередавальної станції літ. А-2, а, аг, аг1 з цокольними приміщеннями та ганками загальною площею 895,0 кв.м.;будівлю боксу пересувної телевізійної станції літ Б загальною площею 277,5 кв.м.;будівлю трансформаторної підстанції літ В загальною площею 59,9 кв.м.; огорожу металеву в металевих стовпах площею 1381,3 кв.м.;замощення асфальтобетонне площею 1620 кв.м., яке на дату укладання правочину було об'єктом незавершеного будівництва, а ПП ПТК Візит мав права забудовника. Вимога позивача про стягнення 4 млн. грн. доходу, отриманого від використання телевежі у 3-у планувальному районі м. Кременчука, також не підлягають задоволенню, оскіьки є похідною від основної вимоги позивача. Заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, не підлягають задоволенню, оскільки місцевий суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по суті.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як встановила колегія суддів і це вбачається із змісту позовної заяви, предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.04.2006 р., укладеного між ПП Приватна телекомпанія Візит та ОСОБА_6, а також вимоги позивача ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія про визнання за ним права власності на ? частину об єкту нерухомого майна, витребування його з незаконного володіння ОСОБА_6, зобов язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 підприємству Кременчуцька міська телерадіокомпанія ? частину об єкту нерухомого майна, стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача 4 млн. грн. доходу, отриманого від використання телевежі у 3-у планувальному районі м. Кременчука.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заявлялися вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, крім вимоги про стягнення 4 млн. грн., як доходу, отриманого від використання телевежі.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду , уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з ясувати предмет позову (що конеретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обгрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь усправі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, і які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК)). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач посилається на те, що предмет договору - об єкт нерухомого майна є власністю Кременчуцької міської ради, права якої реалізує позивач на підставі рішення ради від 29.10.2013 р., отже ПП ПТК Візит не мала права відчужувати у власність ОСОБА_6, яка була обізнана про незаконність договору, об єкт нерухомого майна, у зв язку з чим його права власності на це майно підлягає захисту у судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не посилається на конкретну норму матеріального права ЦК України, а саме на норму глави 16 параграф 2, якою б у даному випадку він мав би обгрунтовувать свої вимоги.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, пред являючи дану позовну вимогу, позивач не вказав підстави, передбачені законом, для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Крім цього, оскільки він не є стороною у договорі, то як заінтересована особа, мав би вказати у чому саме полягає порушення його прав чи законних інтересів вчиненням правочину.

Місцевий суд, ухвалюючи судове рішення, правильно прийшов до висновку про те, що позивач не є стороною оспорюваного договору від 04.04.2006 р., позивач не вказав у чому саме полягає порушення його прав, оскільки, виходячи з фактичних обставин по справі, лише з 29.10.2013 р. комунальне підприємство Кременчуцька міська телерадіокомпанія прийняло у комунальну власність частку нерухомого майна на свій баланс на праві повного господарського відання, а спірний правочин укладено 04.04.2006 року.

Ухвалючи судове рішення, місцевий суд вірно визначився з характером спірних правовідносин та з нормами матеріального права, що їх регулюють.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушенного права. Суд не може вийти за межі та підстави заявлених позовних вимог.

Виходячи із предмету спору, меж заявлених позовних вимог, досліджених у судовому засіданні доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що дійсно відсутні підстави для задоволення позову.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пред явяючи вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.04.2006 р., позивач залишив поза увагою вимоги глави 19 щодо позовної давності, не просить поновити строк позовної давності, а якщо вважає його непропущеним, то з яких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу перебігу позовної давності.

Натомість, відповідач ОСОБА_6 надала місцевому суду 20.08.2014 р. заяву про сплив позовної давності ( т. 2 а.с. 55).

Заявляючи вимогу про визнання за комунальним підприємством Кременчуцька міська телерадіокомпанія право власності на ? частину об єкту нерухомого майна, позивач не вказав правову підставу, у відповідності до якої дана вимога підлягає задоволенню.

Дана вимога не є наслідком недійсності договору купівлі-продажу від 04.04.2006 р., оскільки позивач не є стороною вказаного правочину.

Якщо у позові позивач зазначає, що предмет договору - об єкт нерухомого майна є власністю Кременчуцької міської ради, то на підставі чого позивач просить визнати саме за ним право власності на це майно.

Щодо вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь позивача спірної частини нерухомого майна та зобов язання ОСОБА_6 передати її позивачу, то колегія суддів бере до уваги на п.п.3,4 постанови №5 від 07.02.2014 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінавльних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові. Ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК). Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 8 вказаної постанови відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього. Виходячи зі змісту статті 330 ЦК, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім цього, згідно п.п. 19,21,22,23 даної постанови , застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить в цій частині до наступних висновків, заявляючи окремі вимоги, як спосіб захисту порушеного права, про витребування майна з незаконного володіння у відповідача ОСОБА_6 та зобов язання ОСОБА_6 передати його позивачу, останній не врахував положення ст. 387 ЦК України, яка передбачає, що лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивач не є власником спірного майна, а лише з 29.10.2013 р. прийняв його на свій баланс на праві повного господарського відання. Як пояснила колегії суддів представник третьої особи Кременчуцької міської ради, позивач не є власником спірного майна, а має на нього майнові права у формі повного господарського відання.

Зазначаючи у позові відповідачем фізичну особу ОСОБА_7, та як пояснив колегії суддів представник позивача, що ОСОБА_7 є одноосібним власником (засновником) та директором ПП Приватна телекомпанія Візит , тому він є відповідачем по справі, позивач не звернув увагу на те, що цей відповідач не є стороною у правочині, не перебуває як фізична особа у спірних правовідносинах, які є предметом даного спору, та жодної позовної вимоги до нього позивачем не пред явлено.

Доводи позивача про те, що місцевий суд при розгляді справи не забезпечив рівність учасників судового процесу перед законом, не забезпечив змагальності сторін, не забезпечив рівності прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, про позбавлення його можливості надати документальні докази, на які він посилався, суд не роз яснював особам, які брали участь у справі, їх права та обов язки, не попереджав про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненю процесуальних прав, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються записами у журналах судових засідань від 01.04.2015 р., від 17.04.2015 р., від 06.05.2015 р., від 29.05.2015 р., від 11.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 13.07.2015 р., 15.07.2015 р. (т.3 а.с. 44-45, 56, 82-85, 94-97, 102-104, 111, 141, 147).

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд безпідставно відмовився витребовувати докази по справі, про що суду неодноразово заявлялися клопотання з наданням доказів про неможливість їх надати без сприяння суду, оскільки дані клопотання стосувалися витребування податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, податкові декларації з податку на додану вартість, податкові розрахунки сум доходу, сплаченого на користь платників податку, акти про результати перевірок, інформацію про прийняті рішення у разі виявлення порушень за результатами перевірок, інформацію про виконання/оскарження прийнятих за результатами перевірок рішень, декларацій про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю, звітність по спільній діяльності, баланси підприємств, звіти про фінансові результати, помітки до річної фінансової звітності тощо, оскільки клопотання позивача про надання вказаних доказів виходять за межі позовних вимог, стосуються підприємницької діяльності суб єктів господарської діяльності, не відносяться до предмету спору.

Доводи позивача про те, що місцевий суд не дав правової оцінки вимогам п. 4.2. договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р., не заслуговують на увагу, оскільки договір про спільну діяльність не є предметом спору, позовні вимоги є іншими, вимоги щодо вказаного договору не заявлялися.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд відмовився з ясувати виконання сторонами договору п. 3.3. про спільну діяльність та з ясувати вимоги п. 3.6. цього договору, оскільки предметом спору не є договір про спільну діяльність.

Доводи позивача про те, що місцевий суд відмовився з ясувати куди поділися 870 000 грн. і як вони були використані, не заслуговують на увагу, оскільки вказане виходить за межі позовних вимог.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р., яка є чинною, не встановлено те, коли, ким, яким чином було створене майно, вказане у постанові, а тому ці обставини підлягали доказуванню в рамках даної справи, оскільки згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд відмовився витребувати докази отримання ВАТ Укртранснафта та філією ПМН ВАТ Укртранснафта заяви ПП ПТК Візит від 05.12.2006 р. № 188 про свою відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність від 12.07.1995 р. з 09.03.2007 р., проте, що відсутні докази їхньої згоди на припинення договору, суд відмовився з ясувати чому ПП ПТК Візит не припинило договір 29.03.1999 р., оскільки ВАТ Укртранснафта та філія ПМН ВАТ Укртранснафта у даному випадку не заявляють про порушення їх прав.

Доводи позивача про те, що рішення суду не містить висновків з приводу того, коли, хто та за чиї кошти придбав майно у вигляді вентиляції, фідера, антенно-фідерного пристрою, регістратора EDR, усорізної пилки, вимірюваьного рольчанга, пульта управління світлом, газонокосарки, дегідратора та комп ютера, т.я. ці обставини підлягали обов язковому доказуванню в рамках цієї справи, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом даного спору.

Також не заслугоувють на увагу доводи позивача про те, що суд відмовився з ясувати яке відношення ТОВ Компанія-Марконі має до договору про спільну діяльність між ПДМН і МКП Візит , оскільки вказане виходить за межі позовних вимог.

Доводи позивача про те, що суд відмовився з ясовувати куди поділися державні кошти, як ПП ПТК Візит протягом 1995-2001 р.р. здійснювало будівництво, введення в експлуатацію та експлуатацію телевежі у третьому планувальному районі м. Кременчука, якщо тільки 23.06.2000 р. їй передані функції замовника від ТОВ Компанія -Марконі , по якому праву ПП ПТК Візит підписувало акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об єкта від 29.03.1999 р. в якості замовника, як могли вводити в експлуатацію об єкт будівництва на земельній ділянці, до якої замовник ПП ПТК Візит не мав ніякого відношення , оскільки вказане не є предметом даного спору.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що суд вказав, що згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2006 р. ПП ПТК Візит за оплату передав у власність ОСОБА_6 відповідне майно, а не будівельні матеріали, які використовуються для будівництва, а саме будівлі, що протирічить вимогам ст. 331 ЦК України, оскільки предметом договору купівлі-продажу було саме це майно, а не будівельні матеріали, тому суд правильно вказав предмет правочину.

Також не заслуговуть на увагу доводи позивача про те, що представники відповідачів за згодою іншого учасника договору про спільну діяльність можливо мали право продати свою частку в об єкті незавершеного будівництва як будівельні матеріали, які використовувалися для зведення об єкта нерухомості, а не як будівлі, оскільки сторонами самостійно були обумовлені істотні умови договору, у т.ч. і предмет договору. Сторонами правочину не оскаржується вчинений правочин і ніхто із учасників правочину не заявляє про порушення його прав чи законних інтересів.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд відмовився з ясувати, що було введено в експлуатацію у 1999 році, а що у 2008 році, як ПП ПТК Візит могло ввести в експлуатацію телевежу на земельній ділянці, до якої воно не мало жодного відношення, за якх умов державна комісія могла підписати акт введенння в експлуатацію, суд відмовився з ясувати у чому саме полягає відмінність цих об єктів, оскільки ці питання входять за межі позовних вимог, позивач самостійно визначив спосіб захисту порушеного права, пред явив відповідні позовні вимоги до відповідачів на захист порушеного права, визначив підстав та предмет позову, за які суд не може вийти, згідно ст. 11 ЦК України.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд забув вказати згідно яких документів первинного бухгатерського обліку, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та згідно якої проектної та будівельної документації він встановив обставини, що належне відповідачу ОСОБА_6 майно не є частиною телевежі у 3-му планувальному районі м. Кременчука, а цим відповідачем надані докази належності їй нерухомого майна, оскільки відповідачем ОСОБА_6 надано докази, які дійсно підтверджують її право на спірне майно, яке набуте у встановленому законом порядку, у даному випадку за загальним правилом підтвердженням права власності на майно є правовстановлюючі документи, а не документи первинного бухгалтерського обліку, як про це стверджує позивач.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно, набуто нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Виходячи з цього, право на захист цивільних прав і інтересів судом, у відповідності до вимог ст.ст.11,15,16 ЦК України, пов'язане з моментом його виникнення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства Кременчуцька міська телерадіокомпанія - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: