Ухвала

від 21.12.2015 по справі 313/1814/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у. №313/1814/14ц Головуючий у 1-й інстанції Нагорноий А.О.

Провадження № 22-ц/778/6578/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого, суддіОСОБА_2 суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1 секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третьої особи на стороні позивача - Управління Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області, третіх осіб на стороні відповідача - Веселівської районної державної адміністрації, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання договорів міни незаконними та державних актів на право власності на землю недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання договорів міни земельних ділянок на зерно ячменю, що були укладені ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрованими і посвідченими в реєстрі за № № 838, 840 приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області 12.08.2004 р. та державних актів на право на земельні ділянки серії ЗП № 010076 та ЗП № 010077, недійсними. Також позивачка просить поновити їй строк позовної давності як пропущений з поважної причини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_5 посилалась на те, що 19.05.2009 року помер її батько ОСОБА_8 Спадкоємцями за законом після смерті батька є вона та її мати ОСОБА_9.

Позивачка зазначає, що у встановлений законодавством шестимісячний строк після відкриття спадщини вона подала заяву про прийняття спадщини, а її мати відмовилася від прийняття спадщини на користь доньки, у зв'язку з чим вона є єдиною спадкоємницею після смерті батька.

За час оформлення права на спадщину у зв'язку з відсутністю частини право установчих документів, нотаріусом був зроблений запит до управління Держземагенства і згідно відповіді № 0352-13 від 04.07.2013 р. було встановлено, що на момент смерті її батько мав у власності дві земельні ділянки, одна площею 6,0514 га, а інша площею 5,9347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено Державними актами серії ЗП № 009728 та серії ЗП № 009727, виданими 19.07.2004 р.

Після отримання відповіді нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

На початку червня 2014 року у Веселівському РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 з матеріалів кримінального провадження їй стало відомо про існування договорів міни, укладених між ї покійним батьком та відповідачем 12.08.2004 p., а також про існування державних актів, виданою на підставі договорів міни на ім'я відповідача.

Позивачка з підстав ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України вважала, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин, оскільки про порушення її права - існування спірних договорів міни та державних актів, а також про відповідача як особу, що порушила її право, вона дізналася тільки у червні 2014 року і до цього моменту можливості ознайомитися з цими договорами не мала.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Cудом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2004 року власник двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_8 уклав з відповідачем ОСОБА_6 два договори міни двох вказаних земельних ділянок на зерно ячменю № 840(ВВЕ № 648500) та № 838 (ВВЕ № 648498), які були посвідчені приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу (а.с. 20-24).

11 жовтня 2004 року на ім'я відповідача, на підставі вказаних договорів міни були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗП № 010076 та ЗП № 010077 ( а.с. 25-29).

Суд вірно зазначив, що відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього закону.

За ч.1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Статтею 716 ЦК України передбачено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Разом із тим, згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в редакції станом на 12.08.2004 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01.01.2005 р. продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-1V від 05.06.2003 р., зокрема статтею 14 передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 р. № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай".

Вказана правова позиція зазначена в Постановах Верховного Суду України від 05.11.2014 року у справі № 6-172цс14 та від 11.02.2015 року у справі № 6-5цс15.

Суд вірно також зазначив, що зазначені договори міни земельних ділянок на зерно призвели до відчуження земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в супереч вимог вказаного законодавства.

19.05.2009 року ОСОБА_8 помер ( а.с.19).

Суд зазначив, що спадкоємцем всіх прав та обов'язків (спадщини) після його смерті є позивачка.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_6 до ухвалення рішення, відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України 22.12.2014 року подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивачки ( а.с.57-58).

Суд, відмовив в позові саме з підстав пропуску строків позовної давності.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачка помилково вважає, що перебіг строку позовної давності пов'язаний з терміном, коли вона особисто дізналася про спірний правочин. Фактично це право пов'язане зі спадкодавцем і він особисто за свого життя його не реалізував. Термін позовної давності закінчився ще за життя спадкодавця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент його смерті.

Позовна давність для спадкодавця почалась для нього з моменту укладення вказаних спірних договорів міни, оскільки він сам їх уклав, і для нього строк позовної давності закінчився ще 12 серпня 2007 року. В цей строк він до суду з позовом не звертався.

Таким чином позивач успадкувала після смерті свого батька право на звернення до суду з цим позовом вже з пропуском строку позовної давності.

На поважність причин пропуску спадкодавцем вказаного строку позовної давності в розрізі положень ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач в суді першої інстанції не посилалась і таких причин судом не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України є безпідставним оскільки вказана норма закону не розповсюджується на дані правовідносини, тим більше, що вказані державні акти на землю були видані відповідачеві не на підставі рішень органів місцевого самоврядування а на підставі нотаріально посвідчених угод між фізичними особами, які (угоди) на даний час не можуть бути визнані недійсними.

Інші посилання в апеляційній скарзі містять обґрунтування позиції позивачки щодо не пропущення нею особисто строку позовної давності і не впливають на вірний висновок суду, щодо пропуску цього строку спадкодавцем.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: