Рішення

від 22.12.2015 по справі 903/1200/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2015 р. Справа № 903/1200/15

за позовом: Споживчого товариства “ГРО”, м.Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси”, м.Ківерці

про стягнення 104 238,27 грн.

Суддя Дем'як В.М.

          Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 17.12.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.12.2014р. до 12:40 год. для надання відповідачем власного розрахунку пені.

Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач – Споживче товариство “ГРО” звернувся з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” та просить стягнути 104 238,27 грн. заборгованості по орендній платі , в т.ч.: 89441,90грн. – основного боргу, 760,80 грн. – 3% річних та 14035,57грн. – пені за договором оренди основних засобів від 01.02.2015р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” не виконало в повному обсязі умови договору оренди основних засобів від 01.02.2015р.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір оренди основних засобів від 01.02.2015р., акт приймання-передачі основних засобів від 01.01.2015р., протокол розбіжностей до договору оренди основних засобів від 01.01.2015р., відомість розрахунків з торговими партнерами за період з 01.01.2015р. по 10.11.2015р.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2015р. подала наступні документи:

1) клопотання за вх. №01-54/12539/15 від 17.12.2015р., яким долучив:

- копії рахунків на оплату орендної плати;

- копію балансу за звітний період;

- розрахунок нарахування пені та 3% річних.

2) заяву про зменшення позовних вимог за вх. №01-65/347/15 від 17.12.2015р., в якій просить зменшити суму позову, а саме у стягненні суми основного боргу;

3) заяву про припинення провадження у стягненні суми основного боргу за вх. №01-80/237/15 від 17.12.2015р.

Вказані заяви, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийняті судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі збільшення або зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 7238,63грн. – пені та 719,14грн. - 3% річних підтримала в повному обсязі.

Отже, із уточнених позовних вимог і вирішується спір.

Водночас, з матеріалів справи, а саме з п.9.6. договору оренди основних засобів від 01.02.2015р., який є предметом судового розгляду в даній справі, вбачається, що будь який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Третейського суду при Рівненській облспоживспілці (33028, м.Рівне, вул. Чорновола, 13, к.218). Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент та Положення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці.

Пунктом 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Представник відповідача подала заяву за вх. №01-54/12546/15 від 17.12.2015р., в якій зазначила, що у зв'язку з тим, що вважає договір оренди основних засобів неукладеним, а відповідно неукладеним є й третейське заперечення, викладене в п.9.6 договору, підтверджує, що дана справа підсудна господарському суду Волинської області та не заперечує проти її розгляду по суті.

21.12.2015р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” через канцелярію суду подала пояснення за вх. №01-54/12633/15, в яких вказала, що розрахунок штрафних санкцій позивача повністю грунтується на положеннях договору оренди основних засобів від 01.02.2015 р., він є безпідставний та необгрунтований. Вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають до задоволення.

Вказала, що немає зауважень щодо уточненого розрахунку суми штрафних санкцій в розмірі 7957,77 грн. (7238,63 грн. пені та 719,14 гри. 3% річних), наданого Позивачем, але вважає, що немає підстав для їх нарахування (неукладений договір оренди основних засобів від 01.02.2015 р.).

Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується розпискою від 17.12.2015р., яка наявна в матеріалах справи (а.с.62).

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01 лютого 2015р. між Споживчим товариством “ГРО” (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” (Орендарем) було укладено договір оренди основних засобів (а.с. 10-13).

Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме: складське приміщення площею 1470 кв.м. та адміністративно-побутове приміщення площею 100 кв.м., приміщення під магазин площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Млинівська,20 (передача основних засобів проводиться згідно з актом – приймання майна, що є невід'ємною частиною даного договору).

Відповідно до п.2.2. договору при передачі основних засобів, що орендуються, складається акт приймання – передачі, який підписується членами двосторонньої комісії.

Пунктом 4.1., 4.2. договору передбачено, що орендна плата за основні засоби, що орендуються становить 17 грн. без ПДВ за 1 кв.м. складських приміщень та 36 грн. без ПДВ за 1 кв.м. адміністративно-побутових приміщень та приміщення магазину за один місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Згідно п.7.2. договору передбачено, що за порушення терміну перерахування коштів встановлених п.4.2. – орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, згідно ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та 3% річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦКУ.

01.01.2015р. позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування основні засоби, а саме: складське приміщення площею 1470 кв.м. та адміністративно-побутове приміщення площею 100 кв.м., приміщення під магазин площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Млинівська,20, що підтвердив актом приймання – передачі основних засобів (а.с.14).

Відповідач оплату наданих послуг за спірний період провів повністю, що підтверджує платіжними документами про оплату відповідачем заборгованості, а саме випискою за 17.11.2015р., випискою за 18.11.2015р., випискою за 07.10.2015р., випискою за 26.08.2015р., випискою за 05.08.2015р., випискою за 25.06.2015р., випискою за 29.05.2015р., випискою за 08.05.2015р., випискою за 29.04.2015р., випискою за 25.02.2015р. (а.с.26-35).

Згідно із ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти за період з лютого 2015р. по листопад 2015р. в сумі 297336,00 грн. із порушенням встновлених у п.4.2. договору строків оплати, що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача та факт прострочення виконання грошового зобов'язання про що підтверджує представник позивача в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 55-57) заборгованість відповідача становить 7957,77грн., в т. ч.: 719,14 грн. – 3% річних та 7238,63грн. - пені.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині нарахування пені та 3% відсотках річних суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 7238,63грн. – пені;

          - 689,77грн. 3% річних.

У стягненні нарахованих 29,37грн. – 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Доводи відповідача про те, що договір оренди основних засобів від 01.02.2015р. є неукладеним спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивача.

Як встановлено, договір містить всі істотні умови, які визначені нормами Цивільного кодексу України для даного виду договорів, підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками та сторони приступили до його виконання і добровільно виконували його умови з лютого 2015р. по листопад 2015р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором оренди основних засобів від 01.02.2015р. підлягають задоволенню в сумі 7928,40грн., в т. ч.: 689,77 грн. – 3% річних та 7238,63грн. - пені. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1564,63 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 11, 144, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 33, 43, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 35184264) на користь Споживчого товариства “ГРО” (33024, м.Рівне, вул. Млинівська,20, код ЄДРПОУ 39509104) 7928,40грн. – заборгованості, в т.ч.: 7238,63грн. – пені, 689,77грн. – 3% річних та 1 564,63 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

24.12.2015р.

          Суддя                                                                      В. М. Дем`як