Ухвала

від 22.12.2015 по справі 826/14314/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14314/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ферзь АМР до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ферзь АМР (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №000022201 про сплату податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 274 995,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Стиль Медіа за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 219 996,00 грн, в тому числі за серпень 2014 року у сумі 219 996,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 25.12.2014 року №1826/26-59-22-01/38886555 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Ферзь АМР (код за ЄДРПОУ 38886555) з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Стиль Медіа (код за ЄДРПОУ 38886555) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року .

На підставі вказаного акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №0000222010, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 274 995,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 219 996,00 грн, за штрафними санкціями - 54 999,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп. 14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пунктів 138.4, 138.5, 138.6 статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року між Позивачем та TOB Стиль-Медіа укладено договір №10414 на виготовлення поліграфічної продукції, за умовами якого TOB Стиль-медіа зобов'язано виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції та поставити зазначену продукцію на адресу Позивача.

Позивачем була отримана надана TOB Стиль-Медіа виготовлена поліграфічна продукція, на підставі чого було складено видаткові накладні: № 703 від 29 серпня 2014 pоку, № 704 від 29 серпня 2014 року, № 705 від 29 серпня 2014 pоку, № 706 від 29 серпня 2014 pоку, № 707 від 29 серпня 2014 pоку, № 708 від 29 серпня 2014 pоку, № 709 від 29 серпня 2014 pоку, № 710 від 29 серпня 2014 pоку, № 711 від 29 серпня 2014 pоку, № 712 від 29 серпня 2014 pоку, № 713 від 29 серпня 2014 pоку, № 714 від 29 серпня 2014 pоку, № 715 від 29 серпня 2014 pоку, № 716 від 29 серпня 2014 pоку, № 717 від 29 серпня 2014 pоку, № 718 від 29 серпня 2014 pоку, № 719 від 29 серпня 2014 pоку № 720 від 29 серпня 2014 pоку, № 721 від 29 серпня 2014 pоку, № 722 від 29 серпня 2014 pоку, № 723 від 29 серпня 2014 pоку, № 724 від 29 серпня 2014 pоку, № 725 від 29 серпня 2014 pоку.

TOB Стиль-Медіа на підставі наданих послуг, виписало податкові накладні: № 703 від 29 серпня 2014 pоку, № 704 від 29 серпня 2014 року, № 705 від 29 серпня 2014 pоку, № 706 від 29 серпня 2014 pоку, № 707 від 29 серпня 2014 pоку, № 708 від 29 серпня 2014 pоку, № 709 від 29 серпня 2014 pоку, № 710 від 29 серпня 2014 pоку, № 711 від 29 серпня 2014 pоку, № 712 від 29 серпня 2014 pоку, № 713 від 29 серпня 2014 pоку, № 714 від 29 серпня 2014 pоку, № 715 від 29 серпня 2014 pоку, № 716 від 29 серпня 2014 pоку, № 717 від 29 серпня 2014 pоку, № 718 від 29 серпня 2014 pоку, № 719 від 29 серпня 2014 pоку № 720 від 29 серпня 2014 pоку, № 721 від 29 серпня 2014 pоку, № 722 від 29 серпня 2014 pоку, № 723 від 29 серпня 2014 pоку, № 724 від 29 серпня 2014 pоку, № 725 від 29 серпня 2014 pоку.

Оплата за виготовлення та поставку поліграфічної продукції здійснювалася Позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок TOB Стиль-Медіа .

На підтвердження проведеної Позивачем оплати, в матеріалах справи наявні такі документи: виставлені TOB Стиль-Медіа рахунки - фактури, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2014 року по контрагенту Стиль-Медіа та банківські виписки. Зазначені банківські виписки підтверджують списання коштів з рахунку Позивача на поточний рахунок TOB Стиль-Медіа .

Придбану поліграфічну продукцію було використано Позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації контрагентам - Замовникам. На підтвердження цієї обставини Позивачем надано копії актів виконаних робіт, видаткових накладних (а.с.197 - 215, том 1).

Так, Позивач зазначає що ТОВ Стиль-Медіа виготовлювало поліграфічну продукцію за замовленням Позивача на підставі макетів поліграфічної продукції, які були погоджені Позивачем із безпосередніми Замовниками такої продукції. Після погодження макетів поліграфічної продукції безпосередніми Замовниками продукції - клієнтами Позивача, Позивач надавав їх ТОВ Стиль-Медіа , після чого і відбувалося її виготовлення і безпосередня поставка.

Поліграфічна продукція після її поставки ТОВ Стиль-Медіа відповідала якісним характеристикам і погодженим макетам та претензій з приводу її якості чи не відповідності не було.

Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження вищевказаного надані макети та відповідні видаткові накладні для ідентифікації замовника з яким погоджувалися макети (а.с.3 - 73, том 2).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції Позивача з ТОВ Стиль-Медіа здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №000022201, оскільки Позивачем обгрунтовано та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому оскаржуване рішення суб єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (липень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України Про Державний бюджет України на 2015 рік в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ Ферзь АМР за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 487 грн 20 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2582 від 13 липня 2015 року.

За подання адміністративного позову ТОВ Ферзь АМР повинно було сплатити судовий збір у розмірі 4 872,00 грн (1 218,00 х 4).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві судовий збір в розмірі 5 359,20 грн (4 872,00 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (вул.Багговутівська, 26, м.Київ, 04107, код ЄДРПОУ 38728711) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятьдесят дев ять) грн 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 24 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.