Постанова

від 23.11.2015 по справі 810/5148/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ 810/5148/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РМ Логістик до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю РМ Логістик звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2014 року на загальну суму 216 075, 00 грн., у зв'язку з безтоварністю операцій позивача з Приватним малим підприємством Домінанта та Товариством з обмеженою відповідальністю Барій Стандарт , оскільки реальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а тому донарахування податкових зобов'язань вважає протиправним.

Відповідач заперечував проти позову, вказуючи на те, що взаємовідносини між ТОВ РМ Логістик та ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт не спричинили настання реальність господарських операцій, оскільки вищевказані контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність.

Так, зокрема, відповідач зазначив, що у ПМП Домінанта відсутні засоби виробництва, а свідоцтво вказаної юридичної особи як платника ПДВ з 04.12.2014 є анульованим, що, на думку податкового органу, свідчить про фіктивний характер господарських відносин позивача з вказаним суб'єктом господарювання.

Також, відповідач, посилаючись на податкову інформацію Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 № 13/11-23-06/38858360 Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Барій Стандарт (код ЄДРПОУ 38858360) по взаємовідносинах з ТОВ Маєток-Виробництво (код ЄДРПОУ 35438805), ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС (код ЄДРПОУ 37439140) та ТОВ Петбар (код ЄДРПОУ 32159984) за вересень 2014 року зазначив, що свідоцтво вказаного контрагента позивача з 17.11.20144 є анульованим, у зв'язку з відсутністю підтвердження інформації щодо місцезнаходження ТОВ Барій Стандарт . Крім того, відповідач зазначив про те, що у ТОВ Барій Стандарт також відсутні основні засоби виробництва, що підтверджує неможливість здійснення даною юридичною особою господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з ТОВ РМ Логістик .

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та подав до суду додаткові пояснення по справі та заяву про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача б/н від 23.11.2015 (вх. № 19497/15 від 23.11.2015).

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом представника відповідача у розписці про особисте повідомлення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 визначено, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 06.02.2015 по 12.02.2015 Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ РМ Логістик (код ЄДРПОУ 35735621) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПМП Домінанта (код ЄДРПОУ 20245896) та ТОВ Барій Стандарт (код ЄДРПОУ 38858360) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами проведення якої був складений акт від 18.02.2015 № 234/22-01/35735621.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ РМ Логістик було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 075, 00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 89 688, 00 грн., за жовтень 2014 року на суму 76 979, 00 грн. та за грудень 2014 року на суму 49 408, 00 грн.

Вказані висновки були засновані на підставі тверджень контролюючого органу про те, що правочини, які були укладені між ТОВ РМ Логістик та ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт в вересні, жовтні та в грудні 2014 року, не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки операції між позивачем та вищевказаними контрагентами не мали реального характеру.

Так, зокрема, в акті перевірки посадовими особами податкового органу вказано на те, що свідоцтво ПМП Домінанта як платника ПДВ є анульованим з 04.12.2014 за ініціативою ОДПІ, про що в ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо місцезнаходження вказаної юридичної особи. Окрім того, контролюючим органом зазначено про відсутність у вищезазначеного контрагента позивача основних засобів виробництва, що, відповідно, унеможливлює здійснення ПМП Домінанта відповідних господарських операцій.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом було вказано на те, що контрагентами ПМП Домінанта , зокрема, ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС та ТОВ Маєток- Виробництва не були задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з вказаним суб'єктом господарювання, не зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що свідчить про існування істотних порушень податкового законодавства з боку таких контрагентів. Також, посадовими особами в акті перевірки було зазначено, що ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС здійснює формування податкового кредиту за рахунок підприємств постачальників, які не декларують податкові зобов'язання на рахунок ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС , а щодо ТОВ Маєток-Виробництво , то в ЄРПОУ внесено запис щодо відсутні відомостей про його місцезнаходження.

Крім того, відповідач, посилаючись на податкову інформацію Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 № 13/11-23-06/38858360 Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Барій Стандарт (код ЄДРПОУ 38858360) по взаємовідносинах з ТОВ Маєток-Виробництво (код ЄДРПОУ 35438805), ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС (код ЄДРПОУ 37439140) та ТОВ Петбар (код ЄДРПОУ 32159984) за вересень 2014 року , також вказав на те, що вищезазначеними контрагентами ТОВ Барій-Стандарт не було задекларовано податкові зобов'язання по господарським операціям з вказаною юридичною особою та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що в свою чергу, свідчить про відсутність реального характеру господарських відносин з ТОВ Барій Стандарт .

Також, в акті перевірки відповідач зазначив про те, що з 01.11.2013 свідоцтво ТОВ Барій Стандарт є анульованим за ініціативою податкового органу, а в ЄРПОУ внесено запис щодо відсутності відомостей про місцезнаходження вказаного контрагента позивача.

Таким чином, посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено, що взаємовідносини між ТОВ РМ Логістик та ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт не спричинили реального настання господарських операцій.

На підставі акта перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324 112, 50 грн., у тому числі податкове зобов'язання в розмірі 216 075, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 108 037, 50 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

05.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю РМ Логістик (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Барій Стандарт (Виконавець) було укладено договір про надання послуг із прибирання територій № 140905-1Б, за умовам якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором становить суму всіх актів, які будуть надаватись: генеральне комплексне прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свята): 1 кв.м. приміщення- 50,00 грн. (п'ятдесят гривень 00 копійок) з ПДВ; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25, 00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) за 1 кв. м.; в зимовий період - 35, 00 грн. (тридцять п'ять грн. 00 коп.) за 1 кв.м.

Згідно з п. 3.1 договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за кожною окремою поданою заявкою на протязі 60 днів після завершення з моменту підписання сторонами акта наданих послуг в розмірі, залежному від фактичного об'єму їх надання у відповідності із розцінками, вказаними у п. 2.1 договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно, у встановлений договором термін, сплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника.

З мето виконання умов договору, ТОВ Барій Стандарт надало, а ТОВ РМ Логістик прийнято послуги з комплексного прибирання приміщень та прибирання прилеглих територій на загальну суму 296 448, 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг за № 164 від 30.09.2014 на суму 58 200, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 700,00 грн.), № 127 від 29.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.), № 126 від 26.09.2014 на суму 59 760, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 960, 00 грн.), № 125 від 25.09.2014 на суму 59 040, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 840, 00 грн.), № 124 від 24.09.2014 на суму 59 520, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 920, 00 грн.), які були підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Надалі ТОВ Барій Стандарт було виписано позивачу наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 127 від 29.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.);

- податкова накладна № 126 від 26.09.2014 на суму 59 760, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 960, 00 грн.);

- податкова накладна № 125 від 25.09.2014 на суму 59 040, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 840, 00 грн.);

- податкова накладна № 124 від 24.09.2014 на суму 59 520, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 920, 00 грн.);

- податкова накладна № 127 від 29.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за грудень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р. від 16.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

28.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю РМ Логістик (Замовник) та Приватним малим підприємством Домінанта (Виконавець) було укладено договір про надання послуг із прибирання території № 140728-1Б, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором становить суму всіх актів, які будуть надаватись: генеральне комплексне прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свята): 1 кв.м. приміщення- 50,00 грн. (п'ятдесят гривень 00 копійок) з ПДВ; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25, 00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) за 1 кв. м.; в зимовий період - 35, 00 грн. (тридцять п'ять грн. 00 коп.) за 1 кв.м.

Згідно з п. 3.1 договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за кожною окремою поданою заявкою на протязі 60 днів після завершення з моменту підписання сторонами акта наданих послуг в розмірі, залежному від фактичного об'єму їх надання у відповідності із розцінками, вказаними у п. 2.1 договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно, у встановлений договором термін, сплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким визначено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Домінанта надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю РМ Логістик прийняло послуги з комплексного прибирання приміщень та прибирання прилеглих території на загальну суму 1 000 000, 00 грн., про що сторонами було підписано акти здачі-прийому наданих послуг за № 85 від 23.09.2014 на суму 44 320, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 7 386, 67 грн.), № 84 від 22.09.2014 на суму 58 200, 00 грн., № 83 від 19.09.2014 на суму 59 760, 00 грн.(у тому числі ПДВ в сумі 9 960, 00 грн.), № 74 від 18.09.2014 на суму 59 904, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9984, 00 грн.), № 72 від 17.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.), № 71 від 16.09.2014 на суму 59 880, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 980, 00 грн.), № 70 від 15.09.20144 на суму 59 952, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.), № 69 від 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.), № 68 від 11.09.2014 на суму 59 520, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 920, 00 грн.), № 67 від 10.09.2015 на суму 59 040, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 840, 00 грн.), № 66 від 09.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.), № 65 від 08.09.2014 на суму 59 976, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 9 996, 00 грн.), № 63 від 05.09.2014 на суму 59 952, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.), № 60 від 04.09.2014 на суму 59 880, 00 грн. (у тому числі ПДВ 9 980, 00 грн.), № 59 від 03.09.2014 на суму 59 952, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.), № 58 від 02.09.2014 на суму 59 976, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 9 996, 00 грн.), № 57 від 01.09.2014 на суму 59 904, 00 грн. (у томі числі ПДВ в сумі 9 984, 00 грн.).

Судом встановлено, що позивач повному обсязі розрахувався за отримані послуги, що підтверджується виписками з установи банку по рахунку ТОВ РМ Логістик за 30.09.2014, 16.09.2014, 10.09.2014, 09.09.2014.

В подальшому ТОВ Домінанта було виписано ТОВ РМ Логістик наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 85 від 23.09.2014 на суму 44 320, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 7 386, 00 грн.);

- податкова накладна № 84 від 22.09.2014 на суму 58 200, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 700, 00 грн.);

- податкова накладна № 83 від 19.09.2014 на суму 59 760, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 960, 00 грн.);

- податкова накладна № 74 від 18.09.2014 на суму 59 904, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 984, 00 грн.);

- податкова накладна № 72 від 17.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.);

- податкова накладна № 71 від 16.09.2014 на суму 59 880, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 980, 00грн.);

- податкова накладна № 70 від 23.09.2014 на суму 59 952, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.);

- податкова накладна № 69 від 12.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.);

- податкова накладна № 68 від 11.09.2014 на суму 59 520, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 920, 00 грн.);

- податкова накладна № 67 від 10.09.2014 на суму 59 040, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 840, 00 грн.);

- податкова накладна № 66 від 09.09.2014 на суму 59 928, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 988, 00 грн.);

- податкова накладна № 65 від 08.09.2014 на суму 59 976, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 996, 00 грн.);

- податкова накладна № 63 від 05.09.2014 на суму 59 952, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.);

- податкова накладна № 60 від 04.09.2014 на суму 59 880, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 980, 00 грн.);

- податкова накладна № 59 від 03.09.2014 на суму 59 952, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 992, 00 грн.);

- податкова накладна № 58 від 02.09.2014 на суму 59 976, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 996, 00 грн.);

- податкова накладна № 57 від 01.09.2014 на суму 59 904, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 9 984, 00 грн.)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за вересень, жовтень та грудень 2014 року, про що свідчить додатки 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 16.10.2014, за жовтень 2014 року від 19.11.2014 та за грудень 2014 року від 16.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит, за результатом здійснення господарських операцій з ПМП Домінанта , ТОВ Барій Стандарт був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_1 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Судом під час дослідження господарської мети при укладення позивачем договорів з

ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт було встановлено наступне.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ РМ Логістик є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що ТОВ РМ Логістик є власником складських та офісних приміщень загальною площею 1 692, 10 м. кв., що розміщені в будівлі, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.09.2014 № 27415703 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.09.2014 № 27418093.

Окрім того, позивач є власником земельної ділянки, загальної, площею 1, 3394 га., з кадастровим номером 3210945300:01:139:0070 та земельної ділянки, площею 4, 8076 га., які розташовані за адресою: Київська обл., м. Буча, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.07.2013 № 7417299 та від 12.09.2013 № 9292884.

З огляду на наявні матеріали справи та надані представником позивача у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку про те, що ТОВ РМ Логістик надавало в оренду належні йому на праві власності складські та офісні приміщення.

При цьому, прибирання відповідних приміщень та прилеглих територій здійснювалося безпосереднього контрагентами позивача-ПМП Домінанта на підставі договору про надання послуг з прибирання території № 140728-1Б від 28.07.2014 та ТОВ Барій Стандарт на підставі договору про надання послуг з прибирання території № 140905-1Б від 05.09.2014.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 22 Закону України Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення від 24.02.1994 № 4004-ХІІ органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Також, п.6 ч. 2 ст. 18 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV (далі-Закон № 2807) передбачено, що у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону № 2807 до об'єктів у сфері благоустрою належать

території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України Щодо нормативно-правових засад надання мила, мийних та знешкоджуючих засобів працівникам від 14.10.2011 № 01.03/3093 встановлено, що Інструкція з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затверджена Міністерством охорони здоров'я СРСР 31.12.66 р. за № 658-66, є чинною.

Згідно з п. 30 Інструкції з санітарного утримання приміщень і обладнання виробничих підприємств, яка затверджена Міністерством охорон здоров'я СРСР від 31.12.1966 № 658-66 прибирання робочих приміщень від пилу повинно здійснюватися механічним способом і в залежності від характеру пилу мокрим способом (змив підлоги водою, підтримання підлоги у вологому стані) або пневматичним способом (стаціонарними та пересувними пилососними установками).

Отже, прибирання територій пов'язано із забезпеченням відповідних санітарних норм, що відповідає положенням чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з вказаними суб'єктами господарювання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував на те, що контрагенти позивача, ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт не здійснює реальну господарську діяльність, оскільки свідоцтва вказаних суб'єктів господарювання як платників податку є анульованими, у зв'язку з внесенням запису в ЄДРОПУ про відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням.

Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача з огляду на таке.

Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Так, зокрема, суд звертає увагу, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт , які відбулись у вересні 2014 року, вказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їхнього керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених суб'єктів господарювання у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Окрім того, відповідачем було зазначено про те, що контрагентами ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт не були задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з вказаними юридичними особами, не зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що також, на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру господарських відносин вказаних контрагентів позивача з відповідними суб'єктами господарювання.

При цьому, такі висновки відповідача в частині ТОВ Барій Стандарт базуються виключно на вищезазначеній податковій інформації.

Проте, суд не приймає до уваги податкову інформацію Кіровоградської ОБПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 № 13/11-23-06/38858360 Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Барій Стандарт (код ЄДРПОУ 38858360) по взаємовідносинах з ТОВ Маєток-Виробництво (код ЄДРПОУ 35438805), ТОВ ПЕРШИЙ ЧАС (код ЄДРПОУ 37439140) та ТОВ Петбар (код ЄДРПОУ 32159984) за вересень 2014 року , на яку посилається відповідач,обґрунтовуючи свою позицію в частині існування фіктивних відносин позивача з ТОВ Барій Стандарт , у зв'язку з таким.

Суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до абз. 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Отже, висновки щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку можуть міститися виключно в довідці про результати проведення зустрічної звірки, а не в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка та відповідна податкова інформація податкових органів є виключно заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що вищевказана інформація контролюючого органу стосуються виключно господарської діяльності ТОВ Барій Стандарт з його контрагентами і, відповідно, не містять конкретної інформацію щодо позивача.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що податковим органом під час здійснення перевірки, не встановлено жодних відхилень між сумами податкового кредиту ТОВ РМ Логістик та відповідними сумами податкового зобов'язання ПМП Домінанта та ТОВ Барій Стандарт за вересень, жовтень та грудень 2014 року (а.с. 69 та 72), що на думку суду, також, свідчить про реальний характер здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та про правомірність віднесення позивачем відповідної суми витрат до складу податкового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ РМ Логістик необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 4 861 грн. 69 коп. підлягає стягненню на його користь з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.03.2015 № НОМЕР_1.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РМ Логістик (08242, Київська область, місто Буча, вулиця Максима Залізняка, будинок 5, ідентифікаційний код 35735621) судовий збір у розмірі 4 861(чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 69 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2а, ідентифікаційний код 39473843).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.