Постанова

від 23.12.2015 по справі 916/962/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р.Справа № 916/962/15-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.,

ОСОБА_1

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №755 від 16.11.2015р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2015р.)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.12.2015р.:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 травня 2015 року

по справі № 916/962/15-г

за позовом: Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур"

про розірвання договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 23.12.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. по справі №916/962/15-г (суддя Никифорчук М.І.) задоволено позовні вимоги Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур" про розірвання договору, розірвано договір про спільну виробничу діяльність від 25.07.2007р. №2, укладений між Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальність «Амур» , з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1218,00 грн. з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджується систематичне порушення відповідачем умов договору в частині здійснення оплати, строки проведення якої зазначено в п.3.1.3. договору, крім того, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо ведення господарської діяльності відповідно до законодавства, що свідчить про односторонню відмову від виконання частини договору про спільну виробничу діяльність.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Амур", в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. по справі №916/962/15-г, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

08.12.2015р. від Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі, якими позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

23.12.2015р. від Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові заперечення до апеляційної скарги.

Також, 23.12.2015р. від Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду та продовження строку розгляду справи.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаних клопотань, оскільки представник позивача був присутнім на попередніх судових засіданнях та мав можливість надати всі пояснення щодо доводів апеляційної скарги, крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем, в порушення ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у заяві.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2015р. не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007р. між Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амур" (сторона 2) укладено договір про спільну виробничу діяльність №2 по використанню Дмитрівського водосховища площею 119,3 га, розташованого на території Татарбунарського району Одеської області (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сторона 2 веде господарську діяльність відповідно до законодавства та виконує наступні роботи: експлуатує дзеркало водойму і прибережні захисні смуги згідно Водного кодексу України; зариблює, вирощує і доглядає рибу; охороняє рибу та водойм зі спорудами; благоустроює місто відпочинку; виконує залуження, залісення і охорону прибережної захисної смуги шириною 50 м та інші природоохоронні заходи.

Згідно з п.п.3.1.2. договору сторона 2 приймає участь у ремонтних роботах, експлуатації, обслуговуванню греблі і гідротехнічних споруд, перелічених в п.1.3.

Сторона 2 повинна до 20 грудня кожного поточного року (в термін дії договору) перерахувати на рахунок № 35222004000706, код 01034188 МФО 828011 УДК в Одеській обл. кошти в сумі 9000 грн. (п.п. 3.1.3 договору).

За умовами п.п. 3.3.1 договору сторона 2 зобов'язана здійснювати заходи збереження гідротехнічних споруд та проводити заходи пропуску весняних та зливових вод; несе відповідальність за збереження в належному стані гідротехнічних споруд: безперешкодно допускати органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, водогосподарські, землевпорядні органи та органи охорони природи до земель водного фонду для виконання їх обов'язків в межах їх повноважень.

Відповідно до п.п. 4.1.2 договору підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; укладення договору з порушенням порядку, встановленого законодавством України.

За положеннями п. 4.2 договору сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 роки; будь-які зміни або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином представниками обох сторін; реорганізація сторін, зміни підлеглості сторони 1 не є підставою для зміни або розірвання договору; у разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Спори, що виникають під час укладення, зміни, розірвання та виконання цього договору розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку (п.7.1 договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами. Договір укладений в 2-х примірниках, кожний на чотирьох аркушах, які мають однакову юридичну силу та які знаходяться у сторін (п.8.1 договору).

Термін дії договору встановлюється з 25 липня 2007 року до 25 липня 2020 року (термін дії договору 13 (тринадцять) років) (п.п. 9.1 договору).

Як стверджує позивач, під час дії вказаного договору, відповідач систематично порушував умови договору в частині здійснення оплати, строки проведення якої зазначено в п.п.3.1.3. договору.

Позивач вказує, що він неодноразово застосовував пеню як фінансову санкцію стосовно відповідача, спрямовану на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому.

З метою запобігання порушення відповідачем умов договору в частині порушення строків проведення оплати позивач, 16.01.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №10, відповідно до якої повідомив останнього про необхідність проведення оплати в 5 денний термін в сумі 9000,00 грн. та 43 грн. пені.

13.07.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №15 (вих.№0708/05/02). відповідно до якої зазначив, що за порушення строків оплати останньому було нараховано пеню, станом на 01.07.2012р. в сумі 1720,25 грн., яку слід сплатити протягом одного місяця з дня отримання претензії.

З підстав порушення проведення строків оплати відповідачем, 28.01.2013р. позивач втретє звернувся до відповідача з претензією (вих.№081/05/02) з вимогою здійснити оплату суми заборгованості з розмірі 9000.00 грн. в термін 5 банківських днів.

Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п.п.2.1.8. договору позивачем у складі комісії: голова комісії ОСОБА_3 - заступник начальника управління, члени комісії: ОСОБА_4 - начальник відділу водних ресурсів, ОСОБА_5 - головний спеціаліст з питань НС Татарбунарської РДА, ОСОБА_6 - начальник II експлуатаційної дільниці, було проведено обстеження Дмитрівського водосховища.

Зі змісту акту обстеження Дмитрівського водосховища станом на 23.10.2014р. вбачається, що в результаті обстеження встановлено, що в 50 метровій прибережно-захисній смузі Дмитрівського водосховища розміщені побутові відходи в місцях стихійного відпочинку населення, вздовж урізу води спостерігається ріст сорнякової рослинності. Відповідно до правил загального водокористування на водних об'єктах, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське та спортивне рибальство, водопій тварин). На Дмитрівському водосховищі не визначені місця загального водокористування та відсутні інформаційні знаки щодо відведення місць масового відпочинку, любительського і спортивного рибальства, водопою громадської худоби. Також безпосередньо в прибережно-захисній смузі побудовані підсобні господарські приміщення без відповідних на це дозволів, де і розміщено більшість побутових відходів. За стан дотримання виконання природоохоронного законодавства в прибережно-захисній смузі Дмитрівського водосховища відповідає директор ТОВ „Амур" ОСОБА_7 Висновок комісії: прибережно-захисна смуга Дмитрівського водосховища знаходиться в незадовільному стані.

З листа начальника управління ветеринарної медицини в Татарбунарському районі №743 від 28.11.2014р. вбачається, що відповідач, який займається рибогосподарською діяльністю на Дмитрівському водосховищі порушує ветеринарно-санітарні вимоги, а саме: порушується періодичність проведення лабораторного дослідження води, мулу, гідробіонтів, що унеможливлює проведення паспортизації водоймищ та становить загрозу виникнення та розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань.

Як зазначає позивач, всупереч вимогам п.п.2.2.2. договору відповідачем зариблення проводиться не систематично, а якщо проводиться, то до процесу зариблення не долучаються відповідні структури, які згідно чинного законодавства України мають бути присутніми (рибоохорона, санепідемстанція, ветлікарня, представники Татарбунарського МУВГ, райдержадміністрація. районна рада та ін.)

З врахуванням вищенаведеного, на думку позивача, систематичні порушення умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Амур" свідчать про односторонню відмову від виконання частини договору про спільну виробничу діяльність.

Із змісту ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 629, 653 Цивільного кодексу України випливає, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає що відповідач систематично порушує умови договору, в частині виконання взятих зобов'язань, що в свою чергу призвело до того, що в 50 метровій прибережно-захисній смузі Дмитрівського водосховища розміщені побутові відходи в місцях стихійного відпочинку населення, вздовж урізу води спостерігається ріст сорнякової рослинності, в результаті чого з'явилась загроза виникнення та розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань

Таким чином, зазначені вище обставини стали підставою звернення Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про розірвання договору про спільну виробничу діяльність від 25.07.2007р. №2, укладеного між Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальність «Амур» , з посиланням на ст.ст.11, 12, 15, 16, 202, 203, 626, 627, 628, 639, 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 181, 188 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ст. 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 4.1.2 договору підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; укладення договору з порушенням порядку, встановленого законодавством України.

За пунктом 4.2 договору сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 роки; будь-які зміни або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином представниками обох сторін; реорганізація сторін, зміни підлеглості сторони 1 не є підставою для зміни або розірвання договору; у разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Проаналізувавши приписи чинного законодавства та положення укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що сторона, зацікавлена в достроковому розірванні вказаного договору, повинна надіслати пропозицію (письмове попередження) іншій стороні, при цьому, за умовами договору, таке попередження надсилається не пізніше, ніж за два роки до такого розірвання.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання такого попередження відповідачу, отже, позивач в односторонньому порядку прийняв рішення про дострокове розірвання договору та без попередження відповідача звернувся до суду з відповідним позовом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на ст.ст. 651-653 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.ч., 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Колегія суддів зазначає, що ні позивач, ні суд першої інстанції обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, не встановили, за таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевий господарський суд не мав підстав для застосування ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України при розірванні спірного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.02.2012р. у справі № 2/52-09 та постанові Верховного суду України від 23.05.2011р. у справі № 53/325-09.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, положення спірного договору та норми чинного законодавства, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. по справі №916/962/15-г слід залишити скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур"- задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. по справі №916/962/15-г скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 24.12.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Ліпчанська Н.В.