Ухвала

від 07.12.2015 по справі 820/3473/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2015 р. м. Київ К/800/50506/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківбудкомплект»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року

у справі №820/3473/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківбудкомплект»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківбудкомплект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій протиправними.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 липня 2013 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача на підставі наказу від 15 січня 2013 року №72. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача у частині правомірності відображення у податковому обліку, у тому числі формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, операцій з придбання товарів у ПП «Інтерція» за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, про що склали акт від 29 січня 2013 року №309/22-708/30751330, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу щодо проведення перевірки, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, задоволення яких не може призвести до захисту порушеного права позивача, адже, на переконання суду попередньої інстанції, таке право підлягає захисту виключно шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду попередньої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

За змістом пункту 75.1.2. статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу, встановлено, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган 30 травня 2012 року вручив представнику позивача запит від 22 травня 2012 року №2105/10/22-407/л, за змістом якого просив надати пояснення та їх документальне підтвердження за результатами господарських відносин з ТОВ «Інтенція» за червень 2011 року та ТОВ «Оріал» за березень 2011 року.

Позивач на запит контролюючого органу надав відповідь без зазначення дати та номеру, з наданням пояснень та копій документів, про що свідчить вхідний штамп податкового органу від 11 червня 2012 року.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як встановлено судом попередньої інстанції, відповідач, на підставі доповідної записки начальника управління податкового контролю Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, виніс наказ від 15 січня 2013 року №72 про призначення позапланової виїзної перевірки позивача.

Копію наказу від 15 січня 2013 року №72 та направлення про проведення перевірки від 15 січня 2013 року №67 вручено особисто під підпис головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_4 16 січня 2013 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, вказуючи на неналежний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання неправомірними дій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахував наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 КАС України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, у платника податку наявне право щодо оскарження рішення контролюючого органу про проведення перевірки та дій щодо її проведення стосовно нього, незалежно від виду такої перевірки.

При цьому, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що виявлені контролюючим органом факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише в тому випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями платника податку. За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. У свою чергу, необґрунтованість пояснень та відсутність їх документального підтвердження є підставою для призначення перевірки. Разом з тим, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованим судове рішення апеляційної інстанцій, оскільки останнє ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, при новому розгляді, суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку доводам податкового органу на підтвердження обґрунтованості рішення щодо призначення перевірки, а також поясненням та документальному підтвердженню, які були надані позивачем у відповідь на запит податкового органу, дослідити чи були платником у повному обсязі надані документи, які визначені податковим органом у запиті від 22 травня 2012 року №2105/10/22-407/л та чи були пояснення позивача необґрунтованими та документально непідтвердженими, що в подальшому стало підставою для прийняття рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 4 статті 227 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківбудкомплект» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі №820/3473/13-а скасувати.

Справу №820/3473/13-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.