Ухвала

від 16.12.2015 по справі 821/991/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/45858/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Насєки М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015

у справі № 821/991/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0001052200, № 0001062200 та № 0001072200.

У прийнятті цих судових рішень попередні судові інстанції підтримали правову позицію позивача зі справи відносно того, що податкові наслідки виконання операцій з придбання Товариством та подальшого продажу сільськогосподарської продукції відображені у податковому обліку позивача на підставі належним чином оформлених первинних документів, які засвідчують реальні факти господарської діяльності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у рамках контрольно-перевірочних заходів факти реального руху активу по задекларованим ланцюгам поставки реально не підтвердилися, що у сукупності з виявленими ознаками фіктивних суб'єктів господарювання у діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварний характер спірних операцій та виключає добросовісність податкової вигоди позивача.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, податкового та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 26.02.2014 № 68/21-03-21-01/231440525. За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0001052200, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 3 649 322 грн. (у тому числі 3 088 257 грн. за основним платежем та 561 065 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0001062200 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ на 198 703 грн. (у тому числі 130 561 грн. за основним платежем та 68142 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0001072200, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 646 078 грн. із застосуванням 323 039 грн. штрафних санкцій.

Під час перевірки Інспекція не визнала відображені платником у податковому обліку правові наслідки операцій з придбання жмиху соняшника, макухи соняшника, люпину у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервес» з посиланням на безтоварний характер цих операцій. При цьому Інспекція зазначає, що фактичне виконання цих операцій полягала у номінальному документуванні руху продукції за ланцюгом постачання, сформованим за участю фіктивних суб'єктів господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп», товариством з обмеженою відповідальністю ВП «Укртермаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Аван-Тайм.Зовнішторг», товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко», товариства з обмеженою відповідальністю «Южтехмонтаж», товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»).

Аналогічних висновків дійшла Інспекція й за результатами аналізу правовідносин позивача з приватним підприємством «Велена», з товариством з обмеженою відповідальністю «Южтехмонтаж», товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Системс», товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика», встановивши відсутність активу, який постачався Товариству цими контрагентами, з огляду на придбання цього товару останніми за фіктивними операціями.

Заперечуючи проти податкових наслідків господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Херсон ПАК» та з приватним підприємством «НВФ «Агродизель», Інспекція послалася на відсутність у них ознак реальних суб'єктів господарювання в силу їх неперебування за місцезнаходженням, відсутності у них майна, трудових та матеріальних ресурсів для провадження фактичної економічної діяльності.

Крім того, в акті перевірки викладено висновок Інспекції про заниження оподатковуваного платником доходу від операцій з експорту сільськогосподарської продукції за заниженими цінами.

Вирішуючи даний спір, суди, керуючись положеннями пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ та витрат у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У той же час висновок судів про дотримання позивачем наведених правил при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у спірних контрагентів є передчасним.

Адже суди не дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані позивача.

З урахуванням доводів Інспекції про відсутність у спірних постачальників об'єктивно необхідних для виконання цих поставок матеріальних та трудових ресурсів суди не дослідили, які конкретно дії вчинялися цими постачальниками у процесі виконання розглядуваних операцій, не перевірили чиїми силами та засобами транспортувався товар, ким приймався за кількістю та якістю, де зберігався, не встановили, хто конкретно із посадових осіб постачальників та покупця брав безпосередню участь у виконанні цих операцій, не перевірили фактичного залучення сторонніх осіб до такого виконання тощо.

Не отримали належної оцінки й доводи Інспекції про фіктивність ланцюгу постачання, за яким нібито рухався актив на шляху до позивача. І хоча, дійсно, принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері оподаткування не дозволяє застосовувати до нього негативні наслідки за правопорушення, допущені учасниками попередніх ланок поставки (з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах), втім у даному разі, як наполягає Інспекція, фіктивний характер взаємовідносин попередніх постачальників по ланцюгу свідчить про відсутність активу у прямих постачальників позивача. А відтак перевірка даних про існування активу, що виступав предметом поставки позивачеві, вимагає встановлення, коли саме та ким вироблялася (вирощувалася) сільськогосподарська продукція, що поставлялася позивачеві, та дослідження її фактичного переміщення через задекларованих посередників.

Також слід зазначити, що суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставинам, установленим в актах зустрічних перевірок спірних постачальників (на які посилалася Інспекція на обґрунтування своїх висновків). Слід зазначити, що результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акти податкових перевірок, складені відносно цих контрагентів, на які посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахувань, підлягали оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження.

По епізоду, пов'язаному із заниженням платником доходу за експортними операціями внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції за заниженими цінами, суди не встановили рівня фактично застосованих платником цін, не перевірили прибутковості цих операцій для Товариства, тоді як адміністративний суд не зв'язаний доводами сторін та повинен визначити дійсний обсяг податкових прав та обов'язків платника безвідносно до їх правової позиції у справі.

Отже, оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, за необхідності витребувавши нові докази та допитавши як свідків посадових осіб позивача та його постачальників, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі № 821/991/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько