Ухвала

від 17.12.2015 по справі 804/16061/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/24845/15

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Трофименка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехмаш» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбастехмаш» (далі - позивач, ТОВ «Кривбастехмаш») звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними дії Криворізької північної ОДПІ щодо встановлення порушень з боку позивача та складання акту перевірки від 20.06.2012 року № 61/222-30498641; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2012 року № 0000372220 та № 0000362220.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції ДПС Дніпропетровської області від 24.07.2012 року № 0000372220 та № 0000362220; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 23.05.2012 року по 13.06.2012 року посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Кривбастехмаш», за результатами якої було складено акт № 61/222-30498641 від 20.06.2012 року «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехмаш» код за ЄДРПОУ 30498641 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року».

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Кривбастехмаш», зокрема : ст.ст. 220, 799 Цивільного кодексу України; п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9, пп. 5.3.1 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 cт. 139, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України (далі - ПК України); п. l, п. 2 cт.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, пп. 2.2., пп. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за період 01.07.2010 року - 31.03.2012 року на загальну суму 1472905 грн.; cт.ст. 220, 799 Цивільного кодексу України; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 cт. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; та п. 193.1 cт. 193, п.п. 198.3., 198.6 cт. 198, п. 192.1 cт. 192 ПК України; п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, пп. 2.2., пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за період 01.07.2010 року - 31.03.2012 року на загальну суму 1278609 грн.;

.На підставі акту перевірки, 24.07.2012 року відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення № 0000372220, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1567434 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000362220, яким позивачу збільшено податок на прибуток підприємств на суму 1520715 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ВАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «АНЄВА», ТОВ «Твін Таун», ТОВ «Інтерсервіс Постач», ТОВ «Інтесивник Плюс», ТОВ «Сенеж Донецьк», ПП «Южінвестбуд».

Позивачем, на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях із вищевказаними контрагентами, подано суду копії: договорів поставки, договорів оренди автомобілів, договорів купівлі-продажу товарів, накладних на відпуск товару, податкових накладних, актів прийому-передачі товарів, актів прийому-передачі виконаних робіт, рахунків банківські виписки та інші документи.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських ВАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «АНЄВА», ТОВ «Твін Таун», ТОВ «Інтерсервіс Постач», ТОВ «Інтесивник Плюс», ТОВ «Сенеж Донецьк», ПП «Южінвестбуд» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям ВАТ «Концерн Галнафтогаз», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «АНЄВА», ТОВ «Твін Таун», ТОВ «Інтерсервіс Постач», ТОВ «Інтесивник Плюс», ТОВ «Сенеж Донецьк», ПП «Южінвестбуд», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача. Факт транспортування придбаних товарів підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними. Крім того, придбані у контрагентів матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що контрагенти позивача визнані банкрутами та їхня господарська діяльність припинена у встановленому законом порядку, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин зазначені юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України включається до складу інших доходів.

Згідно із ст. 135 та ст. 137 ПК України - дохід від реалізації товару визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, визначений у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, з урахуванням особливостей для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій, встановлених положеннями р. ІІІ Податкового кодексу України.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації товарів (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що не підлягають коригуванню платником-покупцем витрати на придбання товарів у разі списання непогашеної кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності.

У бухгалтерському обліку підприємства кредиторська заборгованість ТОВ «Кривбастехмаш» перед ліквідованими контрагентами була списана на фінансові результати та належним чином відображена в журналі-ордері по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», К-т 791 «Результат операційної діяльності». Суми кредиторської заборгованості були правомірно включені позивачем до складу валових доходів як дохід від списання безнадійної заборгованості. Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Кривбастехмаш» у відповідності до вимог податкового законодавства суми безнадійної кредиторської заборгованості у повному обсязі були включені до складу валового доходу (інших доходів) та задекларовані у відповідні періоди.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що необґрунтованими є твердження податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства та необхідності зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з списанням безнадійної кредиторської заборгованості по підприємствам - ПП «Южінвестбуд», ТОВ «Інтенсивник Плюс», ТОВ «Інтерсервіс Постач», ТОВ «Сенеж Донецьк», оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин та проведення перевірки законодавством не встановлено обов'язку платника податку здійснювати коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із списанням безнадійної кредиторської заборгованості по контрагентам-постачальникам, які ліквідовані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні касаційної скарги Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відмовити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/16061/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 22.12.2015 року.