Ухвала

від 23.12.2015 по справі 821/3990/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2015 р. м. Київ К/800/11502/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., при секретарі:Слободян О.М., за участю представника позивача - Карпика Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до повного товариства «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачкомплект» і Компанія» про стягнення штрафу, - в с т а н о в и л а: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, звернулась до суду з позовом до повного товариства «Ломбард-Лідер ТПВ «Постачкомплект» і Компанія» про стягнення штрафу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з повного товариства «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія» (код ЄДРПОУ 34073967) до Державного бюджету України, (на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106) штраф у сумі 17000 грн. (сімнадцять тисяч) 00 коп.

Стягнуто з повного товариства «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія» судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 26 вересня 2013 року позивачем винесено розпорядження №3390, яким зобов'язано повне товариство «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія» усунути порушення законодавства про фінансові послуги (станом на 30 червня 2013 року власний капітал відповідача становив 1830, 30 тис. грн., що не відповідає вимогам Положення про надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 грудня 2003 року №170, згідно з додатком 3 Звіту про діяльність ломбарду за перше півріччя 2013 року сума наданих товариством кредитів під заставу становила 957, 80 тис. грн.) до 13 грудня 2013 року, та надати підтверджуючі документи.

Також позивачем 04 березня 2014 року складено акт про порушення законодавства про фінансові послуги №31/16/03-ЛБ, яким зафіксовано порушення пункту 2.2. глави 2 па пункту 6.12 глави 6 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року №125, а саме - невиконання вимог розпорядження від 26 вересня 2013 року №3390.

На підставі зазначеного акту Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, винесено постанову від 26 березня 2014 року №31/16/03/01-ЛБ, якою до відповідача на підставі статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319, застосовано штраф у розмірі 17000 грн. за невиконання вимог розпорядження від 26 вересня 2013 року №3390.

З метою стягнення зазначеної суми штрафу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафу, яка накладена постановою та не сплачена відповідачем, підлягає стягненню у судовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування до відповідача штрафу, а відтак - і його стягнення в судовому порядку є неправомірним, оскільки щодо повного товариства «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачкомплект» і Компанія» вже були винесені постанови про накладення штрафних санкцій за аналогічне правопорушення, які скасовані в судовому порядку.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема:

- проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг);

- у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

- надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Також відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Згідно з підпунктом 41 пункту 4 зазначеного Положення Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Статтею 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи нагляду, що проводиться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану фінансової установи, результатів діяльності системи та якості управління нею, дотриманні обов'язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

Основними напрямами пруденційного нагляду Уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів, зокрема, щодо капіталу та платоспроможності.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 року №3981 ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Пунктом 2.1 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами визначено, що для надання фінансових послуг ломбард повинен відповідати таким вимогам, зокрема, як: діяльність ломбарду повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги; мати власний капітал у розмірі не менше 200 тисяч гривень.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо застосування заходів впливу у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за, зокрема, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Таким чином, на позивача законодавчо покладений обов'язок регулярного проведення оцінки загального фінансового стану фінансової установи, дотримання обов'язкових нормативів та інших показників і вимог, а також застосування заходів впливу у разі виявлення порушень, накладення штрафних санкцій за невиконання рішень про застосування таких заходів та можливість стягнення у судовому порядку добровільно не сплаченої суми штрафу.

При цьому скасування раніше винесених постанов про накладення штрафних санкцій за аналогічне правопорушення в інші періоди не впливає на законність постанови

від 26 березня 2014 року №31/16/03/01-ЛБ про накладення штрафу за невиконання вимог розпорядження від 26 вересня 2013 року №3390, оскільки зазначене розпорядження відповідачем в судовому порядку оскаржене не було, є чинним, та відповідачем не виконане.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

від 26 вересня 2013 року №3390 відповідачем не виконане, а сума штрафу, накладеного постановою від 26 березня 2014 року №31/16/03/01-ЛБ, відповідачем не сплачена, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

А суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача, а відтак - безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до повного товариства «Ломбард - Лідер ТПВ «Постачкомплект» і Компанія» про стягнення штрафу - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: