Рішення

від 17.12.2015 по справі 910/12110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015Справа №910/12110/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12110/15

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, м. Київ,

до Київської обласної державної адміністрації, м. Київ, приватного підприємства Стенд Плюс , м. Київ, і приватного підприємства Агріком-Інвест , м. Київ,

про визнання недійсним розпоряджень, договорів оренди та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

прокуратури - Підяш О.С. (посвідчення від 17.09.2014 № 028911);

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - Борецька О.Ю. (довіреність від 05.01.2015 № 6-К);

відповідача-2 - не з'явилися;

відповідача-3 - Смолякова В.Ю. (довіреність від 05.06.2015 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (далі - КМ України), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА), приватного підприємства Стенд Плюс (далі - ПП Стенд Плюс ) та приватного підприємства Агріком-Інвест (далі - ПП Агріком-Інвест ) про визнання недійсними розпорядження КОДА від 23.11.2004 № 852, № 852 Про надання в оренду земельних ділянок , про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 24.11.2004 та про зобов'язання повернути земельні ділянки на користь держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 15.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12110/15 та справу призначено до розгляду на 08.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу № 910/12110/15 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області, відповідно до статей 16, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 апеляційні скарги були задоволені; ухвалу від 08.06.2015 скасовано; матеріали справи № 910/12110/15 повернуто Господарському суду міста Києва для розгляду.

Розпорядженням від 30.07.2015 № 04-23/1058 Керівника апарату Кривенко О.М. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12110/15, у зв'язку з відпусткою судді Плотницької Н.Б.

В результаті повторного автоматичного розподілу справа № 910/12110/15 було передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 справу № 910/12110/15 було прийнято до провадження та призначено судовий розгляд на 15.09.2015.

До Господарського суду міста Києва надійшов запит Київського апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи № 910/12110/15 у зв'язку з поданням касаційної скарги на постанову від 14.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 було зупинено провадження у справі № 910/12110/15 до прийняття Вищим господарським судом України рішення щодо касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 зі справи № 910/12110/15 касаційну скаргу ПП Стенд Плюс залишено без задоволення; постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 було поновлено провадження у справі № 910/12110/15; призначено судовий розгляд на 24.11.2015.

24.11.2015 КОДА подала суду заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ПП Стенд Плюс подав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 розгляд справи було відкладено на 15.12.2015, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-3. 10.12.2015 відповідачі-2,3 подали суду заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому ПП Стенд Плюс та ПП Агріком-Інвест просили суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на відповідність законодавству України, прийнятих КОДА, розпоряджень, відсутність підстав для визнання недійсними правочинів і повернення земельних ділянок.

15.12.2015 ПП Стенд Плюс подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії статуту.

17.12.2015 прокурор подав суду письмові пояснення, в яких заперечував проти застосування строків позовної давності, посилаючись, зокрема, на те, що на момент виникнення спірних правовідносин в силу положень частини четвертої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється, а тому заява про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Прокурор у судовому засіданні 17.12.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів-1,3 надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечили повністю; просили застосувати строк позовної давності.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів-1,3, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням КОДА від 23.11.2004 № 852 Про надання в оренду земельної ділянки було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду під розміщення торговельно-складських приміщень ПП Агріком-Інвест в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений державним підприємством Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ) за договором від 10.11.2004 № 17992 (пункт 1);

- вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років ПП Агріком-Інвест земельну ділянкою площею 9,65 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району під розміщення торговельно-складських приміщень (пункт 2);

- віднесено земельну ділянку, зазначену у пункті 2 розпорядження, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3).

Розпорядженням КОДА від 23.11.2004 № 853 Про надання в оренду земельної ділянки було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду під розміщення торговельно-складських приміщень ПП Стенд Плюс в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений державним підприємством ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою за договором від 10.11.2004 № 17991 (пункт 1);

- вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років ПП Стенд Плюс земельну ділянкою площею 9,65 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району під розміщення торговельно-складських приміщень (пункт 2);

- віднесено земельну ділянку, зазначену у пункті 2 розпорядження, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3).

На підставі вказаних розпоряджень були укладені такі правочини:

- договір оренди земельної ділянки від 24.11.2004 (зареєстрований в реєстрі за № 7041), КОДА та ПП Агріком-Інвесг , за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 9,65 га лісів (кадастровий номер 3220888000:03:004:0030), яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- договір оренди земельної ділянки від 24.11.2004 (зареєстрований в реєстрі за № 7042), КОДА та ПП Стенд Плюс , за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 9,65 га лісів (кадастровий номер 3220888000:03:004:0029), яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Прокурор вважає, що вказані розпорядження прийняті КОДА поза межами компетенції, у зв'язку з чим укладення договорів оренди відбулось із порушенням вимог земельного законодавства.

Разом з тим, відповідачами було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

У абзаці третьому підпункту 1.1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (далі - Постанова № 10) зазначено, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 Постанови № 10 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами; далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною п'ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень КМ України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

КМ України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів.

Згідно зі статтею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 10 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції КМ України.

Прокурор вказує на те, що оспорювані розпорядження видані в один день, ними вилучено ліси загальною площею 19,3 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства та передано в оренду під розміщення торговельно-складських приміщень.

Крім того, проекти землеустрою щодо вилучення лісових земель розроблялись однією організацією, а державну землевпорядну експертизу всі проекти пройшли протягом одного дня.

Засновником ПП Стенд Плюс та ПП Агріком-Інвест , реєстрація яких була здійснена 09.08.2014, є одна юридична особа, а саме товариство з обмеженою відповідальністю Центр комерційної діяльності (ідентифікаційний код: 33777827; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32; далі - ТОВ Центр комерційної діяльності ).

При цьому, керівником як ПП Стенд Плюс так і ПП Агріком-Інвест є одна особа - ОСОБА_5.

На думку прокурора, зазначені обставини переконливо свідчать про те, що КОДА вилучила та змінила цільове призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 10 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 зі справи № 6-16335св12 та постанові Верховного Суду України від 20.03.2013 зі справи № 6-13цс13.

Судом встановлено, що земельні ділянки, які були передані в оренду відповідача-2,3 є землями лісового фонду та перебували у державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі.

Оспорювані розпорядження, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача - Бориспільського держлісгоспу, видано в один день 23.11.2004, ними вилучено ліси загальною площею 19,3 га, які знаходилися в межах суміжних кварталів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення й передано у довгострокову оренду (49 років), пов'язаним між собою, юридичним особам для розміщення торговельно-складських приміщень.

Доводи відповідачів про те, що порушення чинного, на момент винесення розпоряджень, законодавства України не відбулося спростовується доказами по справі.

Так, в матеріалах справи наявне документальне підтвердження того, що ПП Стенд Плюс та ПП Агріком-Інвест є пов'язаними юридичними особами з господарськими зв'язками.

Відповідно до статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Разом з тим, відповідно до пункту 19 1 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення істотна участь - це пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Так, засновниками (учасниками) як ПП Стенд Плюс , так і ПП Агріком-Інвест є такі:

- ТОВ Центр комерційної діяльності (розмір внеску до статутного фонду (грн.): 500);

- кінцевий беніфіціарний власник (контролер) - ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0);

- кінцевий беніфіціарний власник (контролер) - ОСОБА_9 (розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0);

- кінцевий беніфіціарний власник (контролер) - ОСОБА_7 (розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0);

- кінцевий беніфіціарний власник (контролер) - ОСОБА_8 (розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0).

Тобто ТОВ Центр комерційної діяльності має істотну участь у ПП Стенд Плюс і ПП Агріком-Інвест , а тому суд дійшов висновку, що вказані юридичні особи ведуть узгоджену господарську діяльність та отримали земельні ділянки в оренду як єдиний квартал лісництва (передані в оренду земельні ділянки є суміжними).

Слід звернути увагу, щодо відповідачі-2,3 здійснюють ідентичні види діяльності:

- код КВЕД 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками;

- код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (основний);

- код КВЕД 68.31 Агентства нерухомості;

- код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

Тотожним є також мета отримання земельних ділянок в оренду, а саме розміщення торговельно-складських приміщень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про здійснення відповідачами-2,3 узгодженої господарської діяльності, вчинення узгоджених дій, спрямованих на отримання земельної ділянки загальною площею 19,3 га для отримання однакового, а саме прибутку з використання торговельно-складських приміщень.

Пов'язаність та узгодженість дій ПП Стенд Плюс та ПП Агріком-Інвест також, підтверджується тим, що керівником вказаних юридичних осіб є одна й таж особа, а саме - ОСОБА_5.

Зважаючи на вказані обставини, суд погоджується з доводами прокурора про те, що правові акти індивідуальної дії голови КОДА спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 10 га, у зв'язку з чим вказані дії свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною першою статті 6 вказаного закону встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Абзацом 4 пункту 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (в редакції від 29.05.2013) роз'яснено, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Таким чином, наявні підстави для визнання оспорюваних розпоряджень недійсними, у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства на підставі статті 152 ЗК України, а укладені на їх підставі договори оренди підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статтей 203, 215 ЦК України.

Що ж до строку позовної давності, то слід вказати таке.

Так, відповідачі зазначають, що строк позовної давності прокурором пропущено.

Суду подано докази того, що заступник прокурора Київської області вже звертався в інтересах держави в особі КМУ до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання незаконними розпоряджень КОДА, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії, які у свою чергу, є аналогічними тим, які заявлені у даному провадженні.

Єдиною відмінністю між зверненнями прокурора є підстави позову.

Разом з тим, Господарським судом міста Києва були прийняті рішення (від 28.04.2006 зі справи № 18/4-а; від 28.04.2006 зі справи № 18/5-а), які залишені в силі в порядку апеляційного та касаційного перегляду, та якими у задоволенні позовних вимог прокурору було відмовлено повністю ще у 2006 році.

Слід зазначити, що у позовній заяві прокурор вказував, що строк позовної давності обраховується після 20.11.2014, оскільки про порушення КОДА інтересів держави стало відомо за результатами ознайомлення працівником прокуратури Київської області в Державному архіві Київської області з книгою реєстрації розпоряджень голови КОДА та з оскарженими розпорядженнями за 2014 рік.

Також, прокурор вказує, що про порушення вимог ЗК України та Лісового кодексу України раніше не було відомо прокуратурі, а також КМ України.

При цьому, вказана інформація зазначена прокурором у позові не підтверджена документально та спростовується судовими рішеннями 2006 року по справам, які були порушені за позовом прокуратури Київської області в інтересах держави в особі КМ України.

З поданих відповідачами копій рішень по справам № 18/4-а та № 18/5-а вбачається, що у процесі брали участі як прокурори так і повноважні представники КМ України.

Таким чином, про існування оскаржуваних розпоряджень та договорів прокуратура Київської області та КМ України були обізнані щонайменше з 2006 року.

Після заявлення відповідачами застосування строків позовної давності, прокурором були змінені пояснення щодо позовної давності.

Так, прокурор у поясненнях від 17.12.2015 вказав таке:

- у пункті 2 Постанови № 10 зазначено, що позовна давність, визначена статтею 267 ЦК України, є нормою матеріального права;

- за своєю правовою природою позовна давність є строком, в межах якого особі гарантований захист її суб'єктивного цивільного права юрисдикційним органом держави з застосуванням державного примусу. Право на гарантії захисту цивільного права є однією із правомочностей його суб'єкта;

- таким чином вказуючи, що строк позовної давності почався з того моменту, коли прокурору стало відомо про наявність порушень вимог земельного законодавства, відповідачі наділяють прокурора матеріальними правами позивача, яким у даному випадку є держава в особі КМ України;

- водночас, слід зазначити, що КМ України не був учасником спірних правовідносин щодо вилучення та передачі у користування спірних земель та зміни їх цільового призначення. До його функцій не віднесено здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб'єктами владних повноважень;

- крім того, посилаючись на рішення господарських судів у справах за позовами прокурора 2005-2006 років, позивачі не беруть до уваги, що вказані справи стосувались визнання незаконними спірних розпоряджень КОДА з інших підстав, а КМ України був залучений до позову у якості позивача через те, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення відбулась без його погодження в порушення вимог статей 25, 27 Лісового кодексу України та пункту 2 постанови Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР. Таким чином, під час розгляду вказаних справ обставини, викладені прокурором у даній позовній заяві не встановлювались та не досліджувались;

- також, на підтвердження доводів щодо пропуску позовної давності сторонами зазначено, що 15.01.2012 набрав чинності Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , а отже, з цієї дати почався відлік загального трьохрічного строку позовної давності;

- водночас, як зазначено вище, позовна давність є інститутом матеріального права та регулюється нормами цивільного права;

- відповідно до положень статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності;

- таким чином, зважаючи що на момент виникнення спірних правовідносин в силу положень пункту4 статті 268 ЦК України на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється, заява про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Вказані доводи прокурора є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та з огляду на таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 4 статті 268 ЦК України в редакції до 15.01.2012 позовна давність не поширювалося на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

20.12.2011 було прийнято Закон України № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства (далі - Закон), яким було виключено пункт 4 статті 268 ЦК України.

Закон набрав чинності 15.01.2012, тобто з дня, наступного за днем його опублікування

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, строк позовної давності щодо подання даного позову сплинув 15.01.2015.

У свою чергу, прокурор звернувся до суду з позовною заявою лише 12.05.2015, тобто після спливу позовної давності.

Посилання прокурора на практику Вищого господарського суду за 2013 рік як на підставу не пропущення строку є безпідставними та такими, що суперечать чітким нормам чинного законодавства України.

Крім того, факт передачі земельних ділянок, які розташовані поряд і створюють єдиний масив площею більшою 10 га був відомий не пізніше 24.11.2004, а саме з моменту оформлення договорів оренди земельних ділянок від 24.11.2004.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014 зі справи № 5011-32/13806-2012, що була допущена до провадження з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 про задоволення позову та поновлення заступнику прокурора міста Києва позовної давності, яку пропущено з поважних причин, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 зі справи № 5011-32/13806-2012 вказано таке:

- коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту;

- при цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права;

- початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України;

- за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України);

- згідно з частинами першою та четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди;

- отже, норми, установлені частиною першою статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності, яку встановлено для сторін, особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист прав цієї особи.

У даній справі порушення прав держави відбулося 23.11.2004, а трирічний строк позовної давності почав свій перебіг з 15.01.2012.

Отже, строк позовної давності у нашому випадку сплинув 15.01.2015.

Прокурор та позивач не пояснили і документально не підтвердили причини зволікання із поданням даної позовної заяви та відповідного клопотання щодо поновлення строку позовної давності не подали.

Слід звернути увагу на те, що прокурор не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами безпосередньо до осіб, які вчинили дії спрямовані на порушення інтересів держави для відшкодування в установленому порядку збитків за незаконно передану земельну ділянку та незаконно знищений ліс.

Саме на прокурорі та позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які вони посилаються, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Прокурор та позивач не надали суду докази (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для незастосування строків позовної давності.

Враховуючи сплив позовної давності, у позові слід відмовити.

Що ж до судового збору, то слід вказати таке.

Позовна заява подана до Господарського суду міста Києва прокурором 12.05.2015, тобто на момент чинності редакції Закону України Про судовий збір , пунктом 11 частини першої статті 5 якого, органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви прокурором) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Прокурором було заявлено шість немайнових позовних вимог.

Разом з тим, за подання позовної заяви з шістьма вимогами немайнового характеру мало б бути сплачено судовий збір у сумі 7 308 грн. (1 218 грн. (ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру) х 6 (кількість вимог немайнового характеру)).

Таким чином, за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 00019442) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, до державного бюджету України 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 22.12.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук