Постанова

від 18.05.2016 по справі 910/12110/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/12110/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.05.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року,

у справі № 910/12110/15 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі

Кабінету Міністрів України

до 1) Київської обласної державної адміністрації;

2) приватного підприємства «Стенд Плюс»

3) приватного підприємства «Агріком-Інвест»

про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та зобов'язання

вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, приватного підприємства «Стенд Плюс» та приватного підприємства «Агріком-Інвест» про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 17.12.2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/12110/15 скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, що стали підставою повернення апеляційної скарги, скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/12110/15 скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року відновлено строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року по справі № 910/12110/15, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 18.05.2016 року прокурор надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники приватного підприємства «Стенд Плюс» та приватного підприємства «Агріком-Інвест» у судовому засіданні 18.05.2016 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.12.2015 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Кабінету Міністрів України та Київської обласної державної адміністрації у судове засідання суду апеляційної інстанції 18.05.2016 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Кабінет Міністрів України та Київська обласна державна адміністрація про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 18.05.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи на час розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації (надалі - КОДА) від 23.11.2004 року № 852 «Про надання в оренду земельної ділянки» було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду під розміщення торговельно-складських приміщень ПП «Агріком-Інвест» в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») за договором від 10.11.2004 року № 17992 (пункт 1);

- вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років ПП «Агріком-Інвест» земельну ділянку площею 9,65 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району під розміщення торговельно-складських приміщень (пункт 2);

- віднесено земельну ділянку, зазначену у пункті 2 розпорядження, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3).

Розпорядженням КОДА від 23.11.2004 року № 853 «Про надання в оренду земельної ділянки» було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду під розміщення торговельно-складських приміщень ПП «Стенд Плюс» в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений державним підприємством ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за договором від 10.11.2004 року № 17991 (пункт 1);

- вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років ПП «Стенд Плюс» земельну ділянку площею 9,65 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району під розміщення торговельно-складських приміщень (пункт 2);

- віднесено земельну ділянку, зазначену у пункті 2 розпорядження, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3).

На підставі вказаних розпоряджень між Київською обласною державною адміністрацією та ПП «Агріком-Інвесг» був укладений договір оренди земельної ділянки від 24.11.2004 (зареєстрований в реєстрі за № 7041), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 9,65 га лісів (кадастровий номер 3220888000:03:004:0030), яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Крім того, між Київською обласною державною адміністрацією та ПП «Стенд Плюс» також було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.11.2004 (зареєстрований в реєстрі за № 7042), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 9,65 га лісів (кадастровий номер 3220888000:03:004:0029), яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Як зазначає прокурор, вказані розпорядження прийняті Київською обласною державною адміністрацією поза межами компетенції, у зв'язку з чим укладення договорів оренди відбулось із порушенням вимог земельного законодавства.

Так, у травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ПП «Стенд Плюс», ПП «Агріком-Інвест» про визнання недійсними розпорядження КОДА від 23.11.2004 № 852, № 852 «Про надання в оренду земельних ділянок», про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 24.11.2004 та про зобов'язання повернути земельні ділянки на користь держави.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі заперечили проти задоволення позову. Крім того, відповідачі звернулися до суду із заявами про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовної заяви прокурора.

У свою чергу, прокурор заперечив проти застосування строків позовної давності, посилаючись, зокрема, на те, що на момент виникнення спірних правовідносин в силу положень частини четвертої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється, а тому заява про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Так, як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, приватного підприємства «Стенд Плюс» та приватного підприємства «Агріком-Інвест» про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Розглядаючи дану справу, місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора про те, що правові акти індивідуальної дії голови КОДА спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 10 га, у зв'язку з чим вказані дії свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень. Як наслідок господарський суд міста Києва дійшов до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних розпоряджень недійсними, у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства на підставі статті 152 ЗК України, а укладені на їх підставі договори оренди підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України.

Натомість, у зв'язку із тим, що прокурором було пропущено строк позовної давності та відповідачем було подано суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності, у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні даного позову, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами; далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною п'ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень КМ України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів.

Згідно зі статтею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 10 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, земельні ділянки, які були передані в оренду ПП «Стенд Плюс» та ПП «Агріком-Інвест» є землями лісового фонду та перебували у державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі.

Спірні розпорядження, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача - Бориспільського держлісгоспу, видано в один день 23.11.2004 року, ними вилучено ліси загальною площею 19,3 га, які знаходилися в межах суміжних кварталів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства. Судом встановлено, що вказаними розпорядженнями було змінено цільове призначення земельних ділянок, тобто на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення й передано у довгострокову оренду (49 років). При цьому, оспорювані розпорядження пов'язані між собою, юридичним особам ПП «Стенд Плюс» та ПП «Агріком-Інвест» керівником яких на час звернення прокурора з позовом була одна особа - ОСОБА_2.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 19 1 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» істотна участь - це пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, засновниками (учасниками) як ПП «Стенд Плюс», так і ПП «Агріком-Інвест» є ТОВ «Центр комерційної діяльності». Тобто, ТОВ «Центр комерційної діяльності» має істотну участь у ПП «Стенд Плюс» і ПП «Агріком-Інвест», а тому, на переконання колегії суддів, вказані юридичні особи ведуть узгоджену господарську діяльність та отримали земельні ділянки в оренду як єдиний квартал лісництва (передані в оренду земельні ділянки є суміжними).

Крім того, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що ПП «Стенд Плюс», та ПП «Агріком-Інвест» здійснюють ідентичні види діяльності:

- код КВЕД 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками;

- код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (основний);

- код КВЕД 68.31 Агентства нерухомості;

- код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

Тотожним є також мета отримання земельних ділянок в оренду, а саме розміщення торговельно-складських приміщень.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачами-2,3 здійснюється узгоджена господарська діяльність та узгоджені дій, спрямовані на отримання земельної ділянки загальною площею 19,3 га для отримання однакового, а саме прибутку з використання торговельно-складських приміщень. Пов'язаність та узгодженість дій ПП «Стенд Плюс» та ПП «Агріком-Інвест» також, підтверджується тим, що керівником вказаних юридичних осіб є одна й таж особа, а саме - ОСОБА_2.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується, як з доводами скаржника, так і з висновками суду першої інстанції, що правові акти індивідуальної дії голови Київської обласної державної адміністрації спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 10 га, у зв'язку з чим вказані дії свідчать про порушення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною першою статті 6 вказаного закону встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Абзацом 4 пункту 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (в редакції від 29.05.2013) роз'яснено, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції що у даній справі наявні підстави для визнання оспорюваних розпоряджень недійсними, у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства на підставі статті 152 ЗК України, а укладені на їх підставі договори оренди підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України.

Однак, як зазначалося вище, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачами було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог прокурора, оскільки останній пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Київської області вже звертався в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до господарського суду міста Києва з вимогами про визнання незаконними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії, які у свою чергу, є аналогічними тим, які заявлені у даному провадженні.

Єдиною відмінністю між зверненнями прокурора є підстави позову.

Разом з тим, господарським судом міста Києва були прийняті рішення (від 28.04.2006 зі справи № 18/4-а; від 28.04.2006 зі справи № 18/5-а), які залишені в силі в порядку апеляційного та касаційного перегляду, та якими у задоволенні позовних вимог прокурору було відмовлено повністю ще у 2006 році.

Слід зазначити, що у позовній заяві прокурор вказував, що строк позовної давності обраховується після 20.11.2014, оскільки про порушення Київською обласною державною адміністрацією інтересів держави стало відомо за результатами ознайомлення працівником прокуратури Київської області в Державному архіві Київської області з книгою реєстрації розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації та з оскарженими розпорядженнями за 2014 рік. Також, прокурор вказує, що про порушення вимог ЗК України та Лісового кодексу України раніше не було відомо прокуратурі, а також КМ України.

При цьому, вказана інформація зазначена прокурором у позові не підтверджена документально та спростовується судовими рішеннями 2006 року по справам, які були порушені за позовом прокуратури Київської області в інтересах держави в особі КМ України.

З рішень по справам № 18/4-а та № 18/5-а вбачається, що у судовому процесі брали участі як прокурори так і повноважні представники КМ України. Таким чином, про існування оскаржуваних розпоряджень та договорів прокуратура Київської області та КМ України були обізнані щонайменше з 2006 року.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 4 статті 268 ЦК України в редакції до 15.01.2012 року позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

20.12.2011 року було прийнято Закон України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон), яким було виключено пункт 4 статті 268 ЦК України. Закон набрав чинності 15.01.2012 року, тобто з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо подання даного позову сплинув 15.01.2015 року. Натомість, прокурор звернувся до суду зданою позовною заявою лише 12.05.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставними є посилання прокурора на практику Вищого господарського суду за 2013 рік як на підставу не пропущення строку, оскільки суперечать чітким нормам чинного законодавства України.

Крім того, факт передачі земельних ділянок, які розташовані поряд і створюють єдиний масив площею більшою 10 га був відомий не пізніше 24.11.2004 року, а саме з моменту оформлення договорів оренди земельних ділянок від 24.11.2004 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014 року зі справи № 5011-32/13806-2012, що була допущена до провадження з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року про задоволення позову та поновлення заступнику прокурора міста Києва позовної давності, яку пропущено з поважних причин, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ані прокурор, ані позивач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не пояснили і документально не підтвердили причини зволікання із поданням даної позовної заяви. Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності не подали. Доказів, які б підтверджували наявність підстав для незастосування строків позовної давності суду не надали.

Таким чином, враховуючи, що прокурор пропустив строк позовної давності на подання даного позову, та відповідачами було подано суду відповідну заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, та фактично судом встановлені підстави для визнання оспорюваних розпоряджень недійсними, у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства на підставі статті 152 ЗК України, а укладені на їх підставі договори оренди підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Як зазначив суд першої інстанції, прокурор не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами безпосередньо до осіб, які вчинили дії спрямовані на порушення інтересів держави для відшкодування в установленому порядку.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, першим заступником прокурора Київської області не було подано належних та переконливих доказів в заперечення пропуску строку позовної давності. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/12110/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/12110/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12110/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 23.05.2016 року