Ухвала

від 01.12.2015 по справі 804/7778/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2015 рокусправа № 804/7778/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року

у справі № 804/7778/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Унірем-Сервіс

до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Унірем-Сервіс звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000672201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 253593,00 грн. - основний платіж, у розмірі 126 796,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій між ТОВ Унірем-Сервіс та ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес . Наявні у позивача первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є в наявності на підприємстві та мають всі необхідні реквізити. Підтвердження реальності проведених господарських операцій підтверджується наданими до перевірки первинними документами, а саме: договором підряду, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), товарно-транспортною накладною, а також іншими документами, які під час перевірки податковим органом не були враховані при складанні Акту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , мають необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) і, як наслідок, є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. Відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ Унірем-Сервіс ; відповідач до суду не подав доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, які були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що на адресу Верхньодніпровської ОДПІ надійшла довідка Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року , від 25.03.2014 №237/20-23-22-01-05/38398231, якими документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року. Вищезазначеною зустрічною звіркою встановлено, що у періоди, що перевіряється ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес не мав власних основних засобів.

Крім того, згідно наявної бази Податковий блок єдиним постачальником ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес було підприємство ТОВ Постачмаркет , у якого в свою чергу основним та єдиним було підприємство ТОВ Енергозберігаючі технології освітлення , по якому складено акт №344/26-55-22-08/38749328 від 03.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання на загальну суму ПДВ 2 677 612,51грн.

Фактично ТОВ Постачмаркет не міг надавати послуги, так як на підприємстві працює 1 особа. Підприємством не надана товарно-транспортна документація (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти виконаних робіт по переміщення активів, платіжні доручення), що не дає дійти висновку, як відбувалось перевезення товару, розвантаження товару.

Враховуючи вищенаведене, а також те що у ТОВ ОСОБА_1 бізнес відсутні транспортні засоби, спецтехніка та достатній людський ресурс, дане товариство не могло виконати зазначений обсяг робіт.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Унірем-Сервіс по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 по 01.04.2015, за результатами якої складено Акт №497/04-16/222-03-36442090 від 20.05.2015.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Унірем-Сервіс :

ст.22, п.185.1 ст. 185, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес в загальній сумі 253592,67 грн., в т.ч. за жовтень 2013 року 198496,03 грн., за листопад 2013 року 55096,64 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на встановлений факт нереальності проведення господарських операцій між ТОВ Унірем-Сервіс і постачальником робіт (послуг) ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес через відсутність у них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договору, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та, як наслідок, непідтвердження факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Як зазначає податковий орган, оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672201 від 11.06.2015, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 253593 грн. за основним платежем та 126 796,5 грн. за штрафними санкціями.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.3 вказаного Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ Унірем-Сервіс (Замовник) мало господарські відносини з ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес (Підрядник) за наступними договорами:

- за підрядним договором від 25.10.2013 № 251013, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту криши складу за адресою: смт.Щорськ, вул.Виконкомівська, 30 (а. с.48, 49).

Між сторонами договору укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою доповнено пунктом 11.2 в наступній редакції: Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин між Замовником і Підрядником, які виникли з 1 жовтня 2013 року (а. с.50).

- за підрядним договором від 28.11.2013 № 281113, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту покрівлі складу за адресою: смт.Щорськ, вул.Виконкомівська, 29Б (а. с.51, 52).

Між сторонами договору укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою доповнено пунктом 11.2 в наступній редакції: Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин між Замовником і Підрядником, які виникли з 1 листопада 2013 року (а. с.53).

- за підрядним договором від 28.11.2013 № 29112013, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з бетонування полу під галерею ємкостей за адресою: смт.Щорськ, вул.Виконкомівська, 29А (а. с.54, 55).

Між сторонами договору укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою доповнено пунктом 11.2 в наступній редакції: Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин між Замовником і Підрядником, які виникли з 1 листопада 2013 року (а. с.56).

У ч.3 ст.631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Факт виконання означених договорів підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи і які були предметом дослідження відповідачем в ході проведення перевірки і судом першої інстанції при розгляді справи, а саме: товарно-транспортні накладні, локальні кошториси, договірні ціни, підсумкова відомість ресурсів та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (а. с.57-88).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання підрядних робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаним вище підприємством-контрагентом у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Використання позивачем вищевказаних підрядних робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Щодо посилань відповідача на відсутність транспортних засобів, спецтехніки та достатнього людського ресурсу у ТОВ ОСОБА_1 Бізнес , що, на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ ОСОБА_1 Бізнес не могло виконати підрядні роботи, то згідно п.п.1.1 вищезазначених підрядних договорів Підрядник виконує роботу власними та залученими силами.

За загальними правилами ділового обороту підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції і не обов'язково має бути виробником послуги (робіт), а тому, за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента, висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства, є помилковим.

Також, колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не встановлює необхідної кількості трудових ресурсів, власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які були б достатніми для фізичної та технічної можливості виконання умов відповідних господарських договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеним вище підприємством договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені ними, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

На момент укладення та реалізації договорів контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Доказів порушень відображення товариством вищевказаних господарських операцій з виконання робіт в бухгалтерському та податковому обліку матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання виконаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ ОСОБА_1 Бізнес , тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Колегією суддів не приймаються посилання відповідача, що судом першої інстанції не враховано, що вищевказана перевірка позивача призначена за відповідною постановою старшого слідчого Управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Харківській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2 в межах кримінального провадження № 32014220000000061 від 06.02.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що службовими особами ТОВ Індістрія ТОРГ та ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес в період 2013-2014 років в результаті проведення безтоварних операцій на суму 25 960 000 грн. незаконно надано податкову вигоду і сформовано податковий кредит з податку на додану вартість третім особам -підприємствам-покупцям в сумі 4 326 667 грн., в результаті чого останні ухилилися від сплати податку на додану вартість в сумі 4 326 667 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави грошових коштів в особливо великих розмірах.

Матеріали кримінального провадження щодо ухилення від сплати податків і зборів посадовим особами ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес не є доказом фіктивної діяльності ТОВ Унірем-Сервіс , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто доказом, який звільняв би відповідача від доведення вищенаведених обставин щодо нереальності (фіктивності) господарських операцій позивача з ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес , у розумінні ч.4 ст.72 КАС України не можуть бути матеріали кримінального провадження без вироку суду, який би набрав законної сили і який би встановлював обставини щодо господарської операції позивача з вказаним контрагентом.

Стосовно посилання відповідача на отриману податкову інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес , а саме: довідку Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ОСОБА_1 строй бізнес щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року від 25.05.2014 № 237/20-23-22-01-05/38398231, якою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року, апеляційний суд вважає, що встановлені податковим органом обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій виконання робіт.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 20.05.2015 про нереальність господарських операцій, не міг керуватися лише доводами щодо їх сумнівного характеру та ознаки нереальності, оскільки, здійснюючи владні функції контролю, повинен довести належними доказами свою позицію.

В ході проведення перевірки позивача відповідачем не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання підрядних робіт меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту виконання таких робіт, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), і позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Також слід зазначити, що акт перевірки від 20.05.2015 не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

До того ж, колегія суддів вказує, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 804/7778/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко