Постанова

від 23.12.2015 по справі 826/16863/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2015 року                     № 826/16863/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

пропротиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

- визнати неправомірними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2015 року № 213 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 00001682204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16863/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05 жовтня 2015 року.

          У судовому засіданні 05 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 31 січня 2015 року № 213, направлення від 02 лютого 2015 року № 184/26-54-22-04-07, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 37716380) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТД Новотрейд» (код ЄДРПОУ 38358267) та ТОВ «КьюТрейд» (код ЄДРПОУ 38698457) за період з 01.01.2011 по 10.09.2014, за результатами якої складено акт від 13 лютого 2015 року № 153/26-54-22-03/37716380.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 137.10 статті 137 з урахуванням припису пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 77140,00 грн., в тому числі за 2013 рік – 77140,00 грн. та необхідно включити до рядку 01 Декларації «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» декларації з податку на прибуток за 2014 рік суму 277161,00 грн.

          Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13 березня 2015 року № 00001682204 Товариству з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 96425,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 77140,00 грн., за штрафними санкціями – 19285,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення – рішення від 13 березня 2015 року № 00001682204 – залишено без змін, скарги позивача – без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22 травня 2015 року № 8298/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 22 липня 2015 року № 15321/6-99-99-10-01-04-15).

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу по проведенню перевірки ТОВ «Велес-Агротрейд», наказом від 31 січня 2015 року № 213, на підставі чого було проведено таку перевірки та відповідно з висновками Акта перевірки, та мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та контрагентами.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2015 року № 213 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до положень ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок.

Зокрема, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, зазначеною нормою Кодексу передбачено дві пов'язанні між собою обставини для призначення документальної позапланової перевірки платника податків: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання протягом 10 робочих днів платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Матеріали справи свідчать, що 10 жовтня 2014 року контролюючим органом складено запит № 22232/10/26-54-22-03-19/1П про надання інформації та її документального підтвердження.

У зв'язку з ненаданням позивачем протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві видано наказ від 31 січня 2015 року № 213 «Про проведення позапланової виїзної перевірки».

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що документальна позапланова перевірка позивача була призначена на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, згідно якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із запиту від 10 жовтня 2014 року № 22232/10/26-54-22-03-19/1П, контролюючий орган посилаючись на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 73 Податкового кодексу України, у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій з контрагентами ТОВ «ТД Новотрейд» (код ЄДРПОУ 38358267) та ТОВ «КьюТрейд» (код ЄДРПОУ 38698457) просила надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для зясування реальності та повноти відображення в податковому обліку (податок на додану вартість) із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «ТД Новотрейд» (код ЄДРПОУ 38358267) та ТОВ «КьюТрейд» (код ЄДРПОУ 38698457)за період з 01.01.2012 по 10.09.2014.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача були правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Велес-Агротрейд» у відповідності до п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв'язку з ненаданням витребуваних податковим органом документів, згідно запиту від 10 жовтня 2014 року № 22232/10/26-54-22-03-19/1П.

За таких обставин, оскаржуваний наказ винесено податковим органом в межах його компетенції та у відповідності до норм податкового законодавства, оскільки на запит податкового органу про надання документів, позивачем надано неповний перелік документів, що є достатньою умовою для призначення перевірки, а відтак позовні вимоги про визнання неправомірними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2015 року № 213 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 00001682204, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» та ТОВ «ТД Новотрейд» та ТОВ «КьюТрейд» обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (продавець) та ТОВ «ТД Новотрейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 01 лютого 2013 року № 8-0102, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належаний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, якість товару, що передається продавцем повинна відповідати карантинному сертифікату. Підтвердженням якості товару, є карантинний сертифікат на ввезення в Україну.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється податковою накладною/актом прийому-здачі/ (пункт 3.2 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано податкові накладні від 20 лютого 2013 року № 41 на суму 116000,00 грн., від 19 лютого 2013 року № 32 на суму 290000,00 грн. виписку по рахунку.

Крім того, що між позивачем (продавець) та ТОВ «КьюТрейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 15 січня 2014 року № 0000035, відповідно до умов якого провадець зобов'язується передати товар у власність покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 Кількість, асортимент, ціна за одиницю поставленого товару зазначається в рахунку-фактурі та видатковій накладній, складена по факту відвантаження товару.

При передачі товару продавець зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю такі документи як видаткову накладну, податкову накладну та документи, що підтверджують якість товару у відповідності до карантинного сертифікату (пункт 2.4 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткову накладну від 24 січня 2014 року № РН-0000001, видаткову накладну від 24 січня 2014 року № 3 на суму 272593,33 грн., оборотно-сальдову відомість.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 137.10. ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Так, як вбачається з укладених договорів між позивачем та ТОВ «ТД Новотрейд» та ТОВ «КьюТрейд», позивачем здійснювався продаж апельсинів, грейфруктів, мандаринів та нектаринів, однак матеріали справи не містять інформації про такий товар, зокрема характеристики, сертифікати відповідності вказаної продукції нормам та стандартам, що у свою чергу, свідчить про невиконання умов договорів купівлі-продажу від 01 лютого 2013 року та від 15 січня 2014 року.

Крім того, позивачем не надано суду документів, визначених договорами, а саме: актів прийому-здачі поставленого товару, рахунків-фактур.

Також, матеріали справи не містять довіреностей на одержання поставлених товарів.

Обґрунтовуючи необхідність укладання договорів купівлі-продажу, позивач посилається на контракт від 15 травня 2012 року, укладений між позивачем (покупець) та Sp.z.o.o. «Vita Fruit» (продавець), відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує сільськогосподарську продукцію, асортимент продукції, кількість по даному контракту визначається специфікаціями або інвойсами (проформами), які є невідємною частиною даного договору.

На виконання умов вказаного договору, позивачем надано митні декларації.

Однак, позивачем на надано суду специфікацій, які є невід'ємною частиною до Договору про надання послуг, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відтак, відсутність відповідної узгодженості між Покупцем та продавцем виключає можливість отримання товарів.

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності надані саме цими контрагентами.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пункту пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

          До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість проведення документальної позапланової перевірки та прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Велес-Агротрейд» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 192,85 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1735,65 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» відмовити.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 37716380) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1735,65 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           К.Ю. Гарник