Ухвала

від 17.05.2017 по справі 826/16863/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2017 р. м. Київ К/800/7265/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Агротрейд

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року

у справі № 826/16863/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Агротрейд

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Велес-Агротрейд (далі - позивач, ТОВ Велес-Агротрейд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати неправомірними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2015 року № 213 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 00001682204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № 00001682204.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 31 січня 2015 року № 213, направлення від 02 лютого 2015 року № 184/26-54-22-04-07, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Велес-Агротрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ ТД Новотрейд та ТОВ КьюТрейд за період з 01.01.2011р. по 10.09.2014 р., за результатами якої складено акт від 13 лютого 2015 р. № 153/26-54-22-03/37716380 та встановлено порушення позивачем пункту 137.10 статті 137 з урахуванням припису пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 77 140 грн., в тому числі за 2013 рік - 77 140грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.03.2015 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 00001682204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 96 425 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 13.03.2015 р. № 00001682204 - залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період, що перевірявся є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню. Крім того, суди дійшли висновку, що при призначенні та проведенні перевірки посадові особи податкового органу діяли в межах наданих законом повноважень, за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України для призначення перевірки, а відтак позовні вимоги щодо оскарження дій податкового органу та наказу про призначення перевірки не підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2015 року № 213 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок.

Зокрема, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2014 року контролюючим органом складено запит № 22232/10/26-54-22-03-19/1П до позивача про надання інформації та її документального підтвердження.

Як вбачається із запиту від 10 жовтня 2014 р. контролюючий орган посилаючись на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, просив надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для встановлення реальності та повноти відображення в податковому обліку (податок на додану вартість) із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ ТД Новотрейд та ТОВ КьюТрейд за період з 01.01.2012 р. по 10.09.2014 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Велес-Агротрейд у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням витребуваних податковим органом документів, згідно запиту від 10 жовтня 2014 року № 22232/10/26-54-22-03-19/1П.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з акту податкової перевірки підставою для нарахування позивачу вказаного грошового зобов'язання слугували твердження перевіряючих про: заниження позивачем задекларованого показника у рядку 03 ІД Інші доходи при взаємовідносинах із ТОВ ТД Норвотрейд на суму 406 000 грн. декларації з податку на прибуток за 2013 рік, що спричинило заниження податку на прибуток на загальну суму 77 140 грн., оскільки господарські операції з вказаним контрагентом є безтоварними; необхідність включення до рядка 01 Декларації Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при здійсненні розрахунків по Договору купівлі продажу від 15.01.2014 р. № 0000035 із ТОВ КьюТрейд декларації податку на прибуток за 2014 рік суму 227 161 грн., оскільки товари, що нібито відвантажені вказаному контрагенту були списані, а отже сформована дохідна частина.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку. При цьому, окремі дефекти податкової звітності не можуть слугувати підставою для визнання правочинів такими, що не мали на меті реального настання правових наслідків обумовлених ними.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів).

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.03.2015 р. № 00001682204 та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Агротрейд задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 826/16863/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.03.2015 р. № 00001682204.

Справу № 826/16863/15 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 826/16863/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис О.А. Веденяпін