Постанова

від 23.12.2015 по справі 826/24066/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2015 року 08:10 №826/24066/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 25.08.2015 №48547488 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.09.2015 №48547488 про арешт коштів боржника.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не знав про існування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору. Зазначив, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в даному випадку не вчинялися, а тому постанова відповідача від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору є необґрунтована та підлягає скасуванню разом з наступними постановами від 25.08.2015 №48547488 про відкриття виконавчого провадження та від 30.09.2015 №48547488 про арешт коштів боржника.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що боржником - товариством з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод не здійснено дій, спрямованих на самостійне виконання рішення суду у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 строк, а тому державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2014, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

25.08.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова №48547488 про відкриття виконавчого провадження.

30.09.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова №48547488 про арешт коштів боржника.

Постанови від 25.08.2015 №48547488 та від 30.09.2015 №48547488 були направлені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод лише 07.10.2015, що підтверджується відміткою поштового відділення на конвертах.

Згідно постанови від 25.08.2015 №48547488 виконавче провадження відкрите на підставі постанови від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору.

Позивач наголошує, що постанова від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору ним не отримувалась.

Не погоджуючись з правомірністю винесення відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанов від 21.10.2014 №43834417, від 25.08.2015 №48547488, від 30.09.2015 №48547488, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною першою статті 28 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 №489/20802, визначений порядок стягнення виконавчого збору .

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відповідно до статті 31 Закону України Про виконавче провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Крім того, приписами спеціального Закону України Про виконавче провадження стягнення з боржника виконавчого збору пов'язується з фактом невиконання боржником виконавчого документу самостійно та початком процедури примусового виконання такого документу за умови вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 у справі №3-217гс14, яким зокрема відзначено наступне: Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії , спрямовані на примусове виконання , які в цьому випадку не вчинялися. .

Відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи вище зазначене та дослідивши надані відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено фактів вчинення в межах виконавчого провадження №43834417 заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області, передбачених статтею 32 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем не надано будь-яких доказів на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, зокрема: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

А також, не надано доказів того, що рішення Господарського суду Одеської області вже є виконаним у примусовому порядку.

Суд наголошує на тому, що матеріали виконавчого провадження №43834417 не містять доказів того, що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлялась позивачу постанова від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору.

З огляду на вищенаведене та з урахування наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для прийняття оспорюванної постанови від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 №3-217гс14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 №К/800/28270/15, від 22.09.2015 №К/800/50365/13, від 03.09.2015 №К/800/4826/15.

Враховуючи, що відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 25.08.2015 виніс постанову №48547488 про відкриття виконавчого провадження та постанову від 30.09.2015 №48547488 про арешт коштів боржника на виконання постанови від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору, яка визнана судом протиправною, то відповідно вказані постанови підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.08.2015 №48547488 про відкриття виконавчого провадження.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.09.2015 №48547488 про арешт коштів боржника.

5. Стягнути з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод (код ЄДРПОУ 32993511) судові витрати в сумі 18 821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді К.Ю. Гарник

А.Б. Федорчук