Постанова

від 25.12.2015 по справі 826/16621/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2015 року 15:45 № 826/16621/15

Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАГОНТРАНССЕРВІС до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАГОНТРАНССЕРВІС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.08.2015 № 0005222201, від 10.09.2015 № 0005232201.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

10.08.2015 та 10.09.2015 відповідачем, на підставі акта перевірки від 06.04.2015 № 1569/22-01/36309581 та рішення про результати розгляду первинної скарги № 11762/10/26-15-10-05-35 від 31.07.2015, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0005222201, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 5 122 638 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 415 092 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 707 546 грн.;

- 0005232201, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 198.3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 4 536 234 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 024 156 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 512 078 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах наявності ознак фіктивності в діяльності контрагентів позивача ТОВ Укрторгтрансінвест , ТОВ Гранд Інвест Плюс , ТОВ Гуд-Лайт , ТОВ Союз Бізнес Про , ТОВ Арт Інвест КД , ТОВ Брук-Сетклімат , ТОВ Інтервагонсервіс , ТОВ Айс-Берг ТМ та, як наслідок, на думку ДПІ, недійсності правочинів між позивачем і контрагентами - постачальниками, а позивач, за таких обставин, сприйнятий контролюючим органом, як вигодонабувач.

Фіктивність діяльності контрагентів, а також недійсність правочинів, встановлені контролюючим органом на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, інформації ГВПМ про відсутність суб'єктів господарювання за місцезнаходженням, відсутністю у контрагентів позивача виробничих ресурсів, основних засобів тощо.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов'язань акт перевірки в собі не містить.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на рішення господарських судів, що набрали законної сили, якими б господарські зобов'язання позивача з контрагентами на вимогу контролюючого органу були визнані недійсними повністю або частково.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючому органу не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач в акті перевірки, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом недійсності угод між позивачем і контрагентами, адже, як вже зазначалось, безумовним доказом недійсності господарських зобов'язань є виключно рішення суду про визнання угоди недійсною. Матеріали справи свідчать про відсутність таких рішень судів, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи.

Стосовно посилань відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентами, суд зазначає таке.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Як вже зазначалось, ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ Укрторгтрансінвест виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Укрторгтрансінвест виконувало роботи по очищенню вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту вагонів, а позивач оплатив ці роботи.

Зазначені обставини підтверджуються договором № 02-10 на виконання робіт від 02.10.2012, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ ВАГОНТРАНССЕРВІС від 02.11.2012, платіжним дорученням № 1311, актом виконаних робіт № 1 від 01.11.2012, податковою накладною № 3 від 01.11.2012, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ ВАГОНТРАНССЕРВІС від 04.12.2012, платіжним дорученням № 1344, актом виконаних робіт № 2 від 03.12.2012, податковою накладною № 3 від 03.12.2012.

За наслідками виконання даного договору позивачем отримано дохід в розмірі 90 239,35 грн., що підтверджується аналітичною довідкою, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 229-232 Том ХІ).

В обґрунтування необхідності укладення договору з ТОВ Укрторгтрансінвест , позивач зазначив, що вантажні вагони, які очищались ТОВ Укрторгтрансінвест перед деповським ремонтом, належать третім особам - ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг , яким позивач надавав послуги по організації виконання планового (капітального та деповського) ремонту залізничних вантажних вагонів, що підтверджується договором № 01-12/2010Р від 01.11.2010 та додатковими угодами до нього, платіжними дорученнями, звітами по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс , актами наданих послуг, податковими накладними, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивач виконував замовлення ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг щодо організації ремонту вагонів, які ремонтувалися на ДП Одеська залізниця Вагонне депо Знам'янка, а перед здійсненням ремонтних робіт вагонів, вони повинні були бути очищені від залишків раніше перевезених вантажів. Цю роботу позивач доручив ТОВ Укрторгтрансінвест .

При цьому, позивач керувався тим, що відповідно до наказу Укрзалізниці № 272-Ц від 06.11.1998, яким затверджено Керівництво на деповський ремонт, вантажні вагони залізниць України колії 1520 мм перед постановкою в ремонт повинні бути очищені від залишків вантажу.

Стосовно взаємовідносин позивача і ТОВ Гранд Інвест Плюс , суд зазначає наступне.

Між позивачем і ТОВ Гранд Інвест Плюс в періоді, що перевірявся виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Гранд Інвест Плюс виконав роботи по очищенню вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту вагонів, а позивач оплатив ці роботи, що підтверджується: договором № 19-11 на виконання робіт від 19.11.2012, додатковою угодою № 1 від 10.01.2013, додатковою угодою № 2 від 01.02.2013, додатковою угодою № 3 від 01.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 09.01.2013, платіжним дорученням № 1370, актом виконаних робіт № 1 від 09.01.2013, податковою накладною № 19 від 09.01.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.02.2013, платіжним дорученням № 1412, актом виконаних робіт № 2 від 05.02.2013, податковою накладною № 11 від 05.02.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 06.03.2013, платіжним дорученням № 1446, актом виконаних робіт № 3 від 04.03.2013, податковою накладною № 7 від 04.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 14.03.2013, платіжним дорученням № 1457, актом виконаних робіт № 1 від 07.03.2013, податковою накладною № 21 від 07.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 03.04.2013, платіжним дорученням № 1476, актом виконаних робіт № 4 від 02.04.2013, податковою накладною № 9 від 02.04.2013.

В підтвердження фактичності виконання даним контрагентом робіт по очищенню вагонів опосередкованими доказами, позивач зазначив, що вагони після очистки ремонтувалися в м. Знам'янка підрядником ДП Одеська залізниця Вагонне депо Знам'янка на підставі договору підряду № В-7-12/3 від 28.12.2012 з ДП Одеська залізниця . Дана господарська операція підтверджується звітами по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс , платіжними дорученнями, актами прийому виконаних робіт, рахунками, податковими накладними, що додані позивачем до адміністративного позову.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Гранд Інвест Плюс позивачем отримано дохід всього в сумі 34 723,12 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Гуд-Лайт , суд встановив наступне.

Між позивачем і ТОВ Гуд-Лайт виникли господарські правовідносини, згідно яких ТОВ Гуд-Лайт виконало роботи по очищенню вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту вагонів та виконало роботи по підготовці вагонів для подальшого проведення діагностування фахівцями Кременчуцького УКРНІІ, а позивач оплатив ці роботи, що підтверджується: договором № 01-04/13 на виконання робіт від 01.04.2013, додатковою угодою № 1 від 03.06.2013, додатковою угодою № 2 від 02.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 11.04.2013, платіжним дорученням № 1479, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 19.04.2013, платіжним дорученням № 1486, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 13.05.2013, платіжним дорученням № 1518, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 20.05.2013, платіжним дорученням № 1528, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 24.05.2013, платіжним дорученням № 1538, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 24.05.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 03.06.2013, платіжним дорученням № 1559, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 10.06.2013, платіжним дорученням № 1573, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 01.07.2013, платіжним дорученням № 1614, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 02.07.2013, платіжним дорученням № 1625, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 02.08.2013, платіжним дорученням № 1705, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.08.2013, платіжним дорученням № 1714, актом виконаних робіт № 1 від 10.04.2013, податковою накладною № 24 від 10.04.2013, актом виконаних робіт № 2 від 18.04.2013, податковою накладною № 40 від 18.04.2013, актом виконаних робіт № 1 13.05.2013, податковою накладною № 12 від 13.05.2013, актом виконаних робіт № 3 від 17.05.2013, податковою накладною № 44 від 17.05.2013, актом виконаних робіт № 4 від 24.05.2013, податковою накладною № 69 від 24.05.2013, актом виконаних робіт № 2 від 03.06.2013, податковою накладною № 1 від 03.06.2013, актом виконаних робіт № 3 від 03.06.2013, податковою накладною № 3 від 03.06.2013, актом виконаних робіт № 4 від 03.06.2013, податковою накладною № 4 від 03.06.2013, актом виконаних робіт № 5 від 03.06.2013, податковою накладною № 5 від 03.06.2013, актом виконаних робіт № 5 від 07.06.2013, податковою накладною № 42 від 07.06.2013, актом виконаних робіт № 6 від 07.06.2013, податковою накладною № 44 від 07.06.2013, актом виконаних робіт № 6 від 01.07.2013, податковою накладною № 1 від 01.07.2013, актом виконаних робіт № 7 від 02.07.2013, податковою накладною № 13 від 02.07.2013, актом виконаних робіт № 7 від 02.08.2013, податковою накладною № 12 від 02.08.2013, актом виконаних робіт № 8 від 05.08.2013, податковою накладною № 24 від 05.08.2013.

Як зазначив позивач та не було спростовано відповідачем, за наслідками даної господарської операції було отримано дохід в загальній сумі 98 848,65 грн.

Стосовно взаємовідносин між позивачем і ТОВ Союз Бізнес Про , суд зазначає, що між позивачем і ТОВ Союз Бізнес Про виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Союз Бізнес Про продав позивачу товар залізничного призначення, а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: договором купівлі-продажу № 03-09/КП від 03.09.2013, видатковою накладною № 291 від 04.09.2013, актом прийому-передачі № 1 від 04.09.2013, податковою накладною № 33 від 04.09.2013, видатковою накладною № 292 від 04.09.2013, актом прийому-передачі № 2 від 04.09.2013, податковою накладною № 34 від 04.09.2013, видатковою накладною № 296 від 04.09.2013, актом прийому-передачі № 3 від 04.09.2013, податковою накладною № 35 від 04.09.2013, видатковою накладною № 302 від 09.09.2013, актом прийому-передачі № 4 від 09.09.2013, податковою накладною № 79 від 09.09.2013, видатковою накладною № 308 від 13.09.2013, актом прийому-передачі № 5 від 13.09.2013, податковою накладною № 138 від 13.09.2013, видатковою накладною № 317 від 17.09.2013, актом прийому-передачі № 6 від 17.09.2013, податковою накладною № 169 від 17.09.2013, видатковою накладною № 318 від 17.09.2013, актом прийому-передачі № 7 від 17.09.2013, податковою накладною № 170 від 17.09.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.09.2013, платіжним дорученням № 1759, платіжним дорученням № 1758, платіжним дорученням № 1761, платіжним дорученням № 1770, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 09.09.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 13.09.2013, платіжним дорученням № 1801, платіжним дорученням № 1804, платіжним дорученням № 1805, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 17.09.2013.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується також тим, що придбаний у ТОВ Союз Бізнес Про товар було частково реалізовано покупцю ДП Трансгарант-Україна згідно договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012, що підтверджується платіжними дорученнями, рахунками на оплату (рахунки-фактури), видатковими накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними, які позивачем в якості додатків долучені до позовної заяви.

Крім того, частину придбаного у ТОВ Союз Бізнес Про товару було використано позивачем для ремонту власних вагонів, що підтверджується договором підряду № В-7-12/3 від 28.12.2012 із ДП Одеська залізниця , рахунками, актами прийому виконаних робіт, актами про заміну запчастин, податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Як зазначив представник позивача, за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Союз Бізнес Про позивачем отримано дохід в сумі 14 150 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Арт Інвест КД , судом встановлено наступне.

Так, між позивачем і ТОВ Aрт Інвест КД виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Aрт Інвест КД продав позивачу товар, а позивач прийняв та оплатив цей товар, що підтверджується договором поставки № КД0302/15 від 03.02.2014, рахунком-фактурою № СФ-0000079 від 18.02.2014, видатковою накладною № РН-0000069 від 18.02.2014, податковою накладною № 30 від 18.02.2014, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 19.02.2014, платіжним дорученням № 2095.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується тим, що придбаний у ТОВ Арт Інвест КД товар було реалізовано на ДП Трансгарант-Україна згідно звіту по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонмранссервіс , рахунку на оплату, видаткової накладної, акту прийому-передачі, податкової накладної, що додані позивачем до позовної заяви.

Економічна доцільність придбання товару у ТОВ Арт Інвест КД полягає в отриманні доходу в сумі 10 000 грн. за наслідками його реалізації на ДП Трансгарант-Україна .

До того ж, в даному випадку, суд встановив, що відповідачем невірно застосовано ставку податку на прибуток, а саме, 19%, в той час як в дійсності має бути застосована ставка податку на прибуток в 18%.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Брук-Сетклімат , суд зазначає наступне.

Між позивачем і ТОВ Брук-Сетклімат в перевіряємому періоді виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Брук-Сетклімат виконало роботи по очищенню вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту вагонів та виконало роботи по підготовці вагонів для подальшого проведення діагностування фахівцями Кременчуцького УКРНІІ, а позивач оплатив такі роботи, що підтверджується: договором № 15-01 -2014 від 15.01.2014, договором № 03-02-2014 на виконання робіт від 03.02.2014, додатковою угодою № 1 від 04.03.2014, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.02.2014, платіжним дорученням № 2067, актом виконаних робіт від 04.02.2014, податковою накладною № 2 від 04.02.2014, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.03.2014, платіжним дорученням № 2127, актом виконаних робіт від 04.03.2014, податковою накладною № 1 від 04.03.2014, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 14.03.2014, платіжним дорученням № 2137, актом виконаних робіт від 14.03.2014, податковою накладною № 6 від 14.03.2014.

Як зазначив представник позивача, вантажні вагони, які очищались ТОВ Брук-Сетклімат перед деповським ремонтом, належать ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг , TQB Євразія Транс Сервіс , яким позивач надавав послуги по організації виконання планового (капітального та деповського) ремонту залізничних вантажних вагонів, що підтверджується договором № 01-12/2010 Р від 01.11.2010 та додатковими угодами до нього, договором № 111/13 ДР про надання послуг з організації ремонтних робіт від 11.11.2013, платіжними дорученнями, звітами по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс , актами наданих послуг, податковими накладними, що додані позивачем до адміністративного позову.

Таким чином, позивач виконував замовлення ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг , ТОВ Євразія Транс Сервіс щодо організації ремонту вагонів, які ремонтувалися ДП Одеська залізниця Вагонне депо Знам'янка, ДП Донецька залізниця Вагонне депо Слов'янськ. Перед здійсненням ремонтних робіт вагонів, вони повинні були бути очищені від залишків раніше перевезених вантажів, цю роботу позивач доручав ТОВ Брук-Сетклімат .

Представник позивача зазначив, що за наслідками господарських операцій ТОВ Вагонтранссервіс отримало дохід всього в сумі 48 325,44 грн., що контролюючим органом не заперечено.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Інтервагонсервіс , суд зазначає наступне.

В січні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продав позивачу товар (колісні пари опосвідчені (залізні), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 08.01.2013, платіжними дорученнями № 1368, № 1369, рахунком-фактурою № СФ-0000002, видатковою накладною № РН-0000002, актом прийому-передачі № 1 від 04.01.2013, податковою накладною № 2 від 04.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000003, видатковою накладною № РН- 0000003, актом прийому-передачі № 1 від 08.01.2013, податковою накладною № 3 від 08.01.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 10.01.2013, платіжними дорученнями № 1371, № 1375, № 1374, рахунком-фактурою № СФ-0000005, видатковою накладною № РН-0000005, актом прийому-передачі № 1 від 09.01.2013, податковою накладною № 5 від 09.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000006, видатковою накладною № РН-0000006, актом прийому-передачі № 1 від 09.01.2013, податковою накладною № 6 від 09.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000007, видатковою накладною № РН-0000007, актом прийому-передачі № 1 від 09.01.2013, податковою накладною № 7 від 09.01.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 18.01.2013, платіжними дорученнями № 1384, № 1383, № 1386, 1387, рахунком-фактурою № СФ-0000008, видатковою накладною № РН-0000008, актом прийому-передачі № 1 від 17.01.2013, податковою накладною № 8 від 17.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000009, видатковою накладною № РН-0000009, актом прийому-передачі № 1 від 17.01.2013, податковою накладною № 9 від 17.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000010, видатковою накладною № РН-0000010, актом прийому-передачі № 1 від 18.01.2013, податковою накладною № 10 від 18.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000011, видатковою накладною № РН-0000011, актом прийому-передачі № 1 від 18.01.2013, податковою накладною № 11 від 18.01.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 28.01.2013, платіжними дорученнями № 1391, № 1390, рахунком-фактурою № СФ-0000012, видатковою накладною № РН-0000012, актом прийому-передачі № 1 від 25.01.2013, податковою накладною № 12 від 25.01.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000013, видатковою накладною № РН-0000013, актом прийому-передачі № 2 від 25.01.2013, податковою накладною № 13 від 25.01.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 31.01.2013, платіжним дорученням № 1407, рахунком-фактурою № СФ-0000014, видатковою накладною № РН-0000014, актом прийому-передачі № 1 від 30.01.2013, податковою накладною № 14 від 30.01.2013.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується тим, що придбаний товар було в подальшому продано покупцям ДП Трансгарант-Україна , ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг , згідно договору поставки № 1/2011/099 від 28.12.2011, договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012, договору поставки № 30-122011 від 28.12.2011.

В лютому 2013 між позивачем та ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продало позивачу товар (люк для напіввагону (залізн.), бокову раму візка вантажного вагону М18-100, надресорну балку візка вантажного вагону М18-100, колісні пари опосвідчені (залізн.)), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 08.02.2013, платіжним дорученням № 1411, рахунком-фактурою № СФ-0000015, видатковою накладною № РН-0000015, актом прийому-передачі № 1 від 08.02.2013, податковою накладною № 1 від 08.02.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 19.02.2013, платіжним дорученням № 1428, рахунком-фактурою № СФ-0000017, видатковою накладною № РН-0000017, актом прийому-передачі № 1 від 18.02.2013, податковою накладною № 3 від 18.02.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 21.02.2013, платіжним дорученням № 1429, рахунком-фактурою № СФ-0000016, видатковою накладною № РН-0000016, актом прийому-передачі № 1 від 15.02.2013, податковою накладною № 2 від 15.02.2013.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується тим, що цей товар було продано покупцям ДП Трансгарант-Україна , ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг згідно договору поставки № 1/2011/099 від 28.12.2011, договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012, договору поставки № 30-122011 від 28.12.2011.

В березні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продало позивачу товар (розвантажувальна кришка люка на піввагону, колісні пари опосвідчені (залізн.), люк для напіввагону (залізн), візок вантажного вагону МІ8-100), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 04.03.2013, платіжним дорученням № 1442, рахунком-фактурою № СФ-0000018, видатковою накладною № РН-0000018, актом прийому-передачі № 1 від 01.03.2013, податковою накладною № 1 від 01.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 06.03.2013, платіжними дорученнями № 1449, № 1448, рахунком-фактурою № СФ-0000022, видатковою накладною № РН-0000020, актом прийому-передачі № 1 від 06.03.2013, податковою накладною № 3 від 06.03.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000021, видатковою накладною № РН-0000019, актом прийому-передачі № 1 від 06.03.2013, податковою накладною № 2 від 06.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 07.03.2013, платіжними дорученнями № 1450, № 1451, рахунком-фактурою № СФ-0000020, видатковою накладною № РН-0000021, актом прийому-передачі № 1 від 07.03.2013, податковою накладною № 4 від 07.03.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000019, видатковою накладною № РН-0000022, актом прийому-передачі № 1 від 07.03.2013, податковою накладною № 5 від 07.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 14.03.2013, платіжним дорученням № 1461, рахунком-фактурою № СФ-0000023, видатковою накладною № РН-0000023, актом прийому-передачі № 1 від 14.03.2013, податковою накладною № 6 від 14.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 18.03.2013, платіжними дорученнями № 1441, № 1443, рахунком-фактурою № СФ-0000024, видатковою накладною № РН-0000024, актом прийому-передачі № 1 від 18.03.2013, податковою накладною № 7 від 18.03.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000025, видатковою накладною № РН-0000025, актом прийому-передачі № 1 від 18.03.2013, податковою накладною № 8 від 18.03.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 21.03.2013, платіжними дорученнями № 1443, № 1444, рахунком-фактурою № СФ-0000026, видатковою накладною № РН-0000026, актом прийому-передачі № 1 від 21.03.2013, податковою накладною № 9 від 21.03.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000027, видатковою накладною № РН-0000027, актом прийому-передачі № 1 від 21.03.2013, податковою накладною № 10 від 21.03.2013.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується тим, що придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований ДП Трансгарант-Україна , ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг згідно договору поставки № 1/2011/099 від 28.12.2011, договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012, договору поставки № 30-122011 від 28.12.2011.

В квітні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продав позивачу товар (розвантажувальна кришка люка напіввагону, колісні пари опосвідчені (залізн.), автозчеп вантажного вагону, бокову раму візка вантажного вагону МІ8-100, надресорну балку візка вантажного вагону МІ8-100, візок вантажного вагону МІ 8-100, розвантажувальну кришку люка на піввагону), а позивач оплатив зазначений товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 01.04.2013, платіжним дорученням № 1470, рахунком-фактурою № СФ-0000028, видатковою накладною № РН-0000028, актом прийому-передачі № 1 від 01.04.2013, податковою накладною № 1 від 01.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 03.04.2013, платіжним дорученням № 1479, рахунком-фактурою № СФ-0000029, видатковою накладною № РН-0000029, актом прийому-передачі № 1 від 02.04.2013, податковою накладною № 2 від 02.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 04.04.2013, платіжним дорученням № 1470, рахунком-фактурою № СФ-0000030, видатковою накладною № РН-0000030, актом прийому-передачі № 1 від 03.04.2013, податковою накладною № 3 від 03.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 08.04.2013, платіжним дорученням № 1479, рахунком-фактурою № СФ-0000032, видатковою накладною № РН-0000031, актом прийому-передачі № 1 від 08.04.2013, податковою накладною № 4 від 08.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 09.04.2013, платіжними дорученнями № 1475, № 1480, № 1476, рахунком-фактурою № СФ-0000033, видатковою накладною № РН-0000033, актом прийому-передачі № 1 від 09.04.2013, податковою накладною № 6 від 09.04.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000034, видатковою накладною № РН-0000034, актом прийому-передачі № 2 від 09.04.2013, податковою накладною № 7 від 09.04.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000031, видатковою накладною № РН-0000032, актом прийому-передачі № 2 від 08.04.2013, податковою накладною № 5 від 08.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 11.04.2013, платіжним дорученням № 1480, рахунком-фактурою № СФ-0000035, видатковою накладною № РН-0000035, актом прийому-передачі № 1 від 11.04.2013, податковою накладною № 8 від 11.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 19.04.2013, платіжними дорученнями № 1485, № 1486, № 1487, рахунком-фактурою № СФ-0000038, актом прийому-передачі № 1 від 18.04.2013, податковою накладною № 11 від 18.04.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000036, видатковою накладною № РН-0000036, актом прийому-передачі № 1 від 18.04.2013, податковою накладною № 9 від 18.04.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000037, видатковою накладною № РН-0000037, актом прийому-передачі № 1 від 18.04.2013, податковою накладною № 10 від 18.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 24.04.2013, платіжним дорученням № 1487, рахунком-фактурою № СФ-0000039, видатковою накладною № РН-38, актом прийому-передачі № 1 від 23.04.2013, податковою накладною № 12 від 23.04.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 25.04.2013, платіжним дорученням № 1490, рахунком-фактурою № СФ-0000040, видатковою накладною № РН-0000040, актом прийому-передачі № 1 від 24.04.2013, податковою накладною № 13 від 24.04.2013.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується тим, що товар, придбаний позивачем, в подальшому було реалізовано покупцям ДП Трансгарант-Україна , ТОВ УніверсалТрансСервіс , ТОВ Спецвагон Транслізинг , ТОВ ТЕК ЕНЕРГОТРАНС згідно договору поставки № 1/2011/099 від 28.12.2011, договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012, договору поставки № 30-122011 від 28.12.2011.

В травні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно з якими ТОВ Інтервагонсервіс продав позивачу товар (кришки люків вантажного напіввагону, бокова рама візка вантажного вагону МІ 8-100, надресорна балка візка вантажного вагону МІ 8-100, колісні пари опосвідчені (залізн.), автозчеп вантажного вагону, тяговий хомут, поглинаючий апарат, пружина, авторежим, авторегулятор, тяга ручного гальма, сектор, закидка), а позивач оплатив товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 15.05.2013, платіжними дорученнями № 1528, № 1529, рахунком-фактурою № СФ-0000042, видатковою накладною № РН-0000042, актом прийому-передачі № 2 від 14.05.2013, податковою накладною № 2 від14.05.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000043, видатковою накладною № РН- 0000043, актом прийому-передачі № 3 від 14.05.2013, податковою накладною № 3 від 14.05.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 20.05.2013, платіжним дорученням № 1529, рахунком-фактурою № СФ-0000044, видатковою накладною № РН-0000044, актом прийому-передачі № 1 від 17.05.2013, податковою накладною № 4 від 17.05.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 24.05.2013, платіжними дорученнями № 1537, № 1539, рахунком-фактурою № СФ-0000046, видатковою накладною № РН-0000046, актом прийому-передачі № 2 від 24.05.2013, податковою накладною № 6 від 24.05.2013, рахунком-фактурою №СФ-0000045, видатковою накладною № РН-0000045, актом прийому-передачі № 1 від 24.05.2013, податковою накладною № 5 від 24.05.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 28.05.2013, платіжними дорученнями №1546, № 1545, № 1549, № 1547, рахунком-фактурою № СФ-0000048, видатковою накладною № РН-0000047, актом прийому-передачі № 1 від 27.05.2013, податковою накладною № 7 від 27.05.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000049, видатковою накладною № РН-0000048, актом прийому-передачі № 2 від 27.05.2013, податковою накладною № 8 від 27.05.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000050, видатковою накладною № РН-0000049, актом прийому-передачі №3 від 27.05.2013, податковою накладною № 9 від 27.05.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000047, видатковою накладною № РН-0000050, актом прийому-передачі № 1 від 28.05.2013, податковою накладною № 10 від 28.05.2013.

В підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивач зазначив, що придбаний товар було в подальшому реалізовано покупцю ДП Трансгарант-Україна згідно договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012.

В червні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські правовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продав позивачу товар (бокова рама візка вантажного вагону МІ8-100, надресорна балка візка вантажного вагону МІ8-100, колісні пари опосвідчені (залізн.), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 12.06.2013, платіжними дорученнями № 1575, № 1576, № 1577, рахунком-фактурою № СФ-0000053, видатковою накладною № РН-0000053, актом прийому-передачі № 2 від 11.06.2013, податковою накладною № 3 від 11.06.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000054, видатковою накладною №РН-0000054, актом прийому-передачі № 3 від 11.06.2013, податковою накладною № 4 від 11.06.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000052, видатковою накладною № РН-0000052, актом прийому-передачі № 1 від 11.06.2013, податковою накладною № 2 від 11.06.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 26.06.2013, платіжним дорученням № 1613, рахунком-фактурою № СФ-0000055, видатковою накладною № РН-0000055, актом прийому-передачі № 1 від 26.06.2013, податковою накладною № 5 від 26.06.2013.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивач зазначи, що придбаний товар було в подальшому реалізовано покупцю ДП Трансгарант-Україна згідно договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012.

В липні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продало позивачу товар (колісні пари опосвідчені (залізн.), розвантажувальна кришка люка напіввагону, надресорна балка візка вантажного вагону МІ 8-100, надресорна балка 1993 р.в.), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 02.07.2013, платіжним дорученням № 1622, рахунком-фактурою №СФ-0000056, видатковою накладною № РН-0000056, актом прийому-передачі № 1 від 27.06.2013, податковою накладною № 6 від 27.06.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 03.07.2013, платіжним дорученням № 1628, рахунком-фактурою № СФ-0000059, видатковою накладною № РН-0000058, актом прийому-передачі №1 від 03.07.2013, податковою накладною № 2 від 03.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 05.07.2013, платіжним дорученням № 1630, рахунком-фактурою № СФ-0000058, видатковою накладною № РН-0000057, актом прийому-передачі № 1 від 01.07.2013, податковою накладною № 1 від 01.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 08.07.2013, платіжним дорученням № 1633, рахунком-фактурою № СФ-0000060, видатковою накладною № РН-0000059, актом прийому-передачі № 1 від 04.07.2013, податковою накладною № 3 від 04.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 11.07.2013, платіжними дорученнями № 1646, № 1645, рахунком-фактурою № СФ-0000057, видатковою накладною № РН-0000060, актом прийому-передачі № 1 від 11.07.2013, податковою накладною № 4 від 11.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 16.07.2013, платіжними дорученнями № 1631, № 1632, рахунком-фактурою № СФ-0000062, видатковою накладною № РН-0000062, актом прийому-передачі № 1 від 15.07.2013, податковою накладною № 6 від 15.07.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000061, видатковою накладною № РН-0000061, актом прийому-передачі № 1 від 12.07.2013, податковою накладною № 5 від 12.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 23.07.2013, платіжним дорученням № 1661, рахунком-фактурою № СФ-0000063, видатковою накладною № РН- 0000063, актом прийому-передачі № 1 від 23.07.2013, податковою накладною № 7 від 23.07.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 29.07.2013, платіжними дорученнями № 1685, № 1680, № 1679, рахунком-фактурою № СФ-0000064, видатковою накладною № РН-0000064, актом прийому-передачі № 1 від 29.07.2013, податковою накладною № 8 від 29.07.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000066, видатковою накладною №РН-0000066, актом прийому-передачі № 1 від 29.07.2013, податковою накладною № 10 від 29.07.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000065, видатковою накладною № РН-0000065, актом прийому-передачі № 1 від 29.07.2013, податковою накладною № 9 від 29.07.2013.

В підтвердження реальності здійснення зазначеної вище господарської операції, позивач зазначив, що придбаний товар в подальшому було продано ДП Трансгарант-Україна згідно договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012. Крім того, частину колісних пар було використано для ремонту власних вагонів позивача, що підтверджується актом від 12.07.2013, який доданий позивачем до позовної заяви.

В вересні 2013 між позивачем і ТОВ Інтервагонсервіс виникли господарські правовідносини, згідно яких ТОВ Інтервагонсервіс продало позивачу товар (колісні пари опосвідчені (залізн.), надресорна балка візка вантажного вагону МІ 8-100, бокова рама візка вантажного вагону МІ8-100), а позивач оплатив цей товар, що підтверджується: звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 09.09.2013, платіжними дорученнями № 1767, № 1766, 1765, рахунком-фактурою № СФ-0000069, видатковою накладною № РН-0000069, актом прийому-передачі № 3 від 06.09.2013, податковою накладною № 3 від 06.09.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000067, видатковою накладною № РН-0000067, актом прийому-передачі № 2 від 06.09.2013, податковою накладною № 1 від 06.09.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000068, видатковою накладною № РН-0000068, актом прийому-передачі № 1 від 06.09.2013, податковою накладною № 2 від 06.09.2013, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 19.09.2013, платіжним дорученням № 1808, рахунком-фактурою № СФ-0000070, видатковою накладною № РН-0000070, актом прийому-передачі № 4 від 19.09.2013, податковою накладною № 4 від 19.09.2013.

В підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивач зазначив, що придбаний товар в подальшому було реалізовано покупцю ДП Трансгарант-Україна згідно договору № 1-143/09-12 від 03.09.2012.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Айс-Берг ТМ , суд встановив наступне.

Між позивачем і ТОВ Айс-Берг ТМ виникли господарські взаємовідносини, згідно яких ТОВ Айс-Берг ТМ виконало роботи по очищенню вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту вагонів, а позивач оплатив ці роботи, що підтверджується: договором № 27-06 на виконання робіт від 27.06.2012, додатковою угодою № 1 від 01.08.2012, додатковою угодою № 2 від 01.09.2012, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 03.08.2012, платіжним дорученням № 1197, актом виконаних робіт № 1 від 03.08.2012, податковою накладною № 31 від 03.08.2012, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 10.09.2012, платіжним дорученням № 1260, податковою накладною № 46 04.09.2012, актом виконаних робіт № 2 від 04.09.2012, звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку ТОВ Вагонтранссервіс від 02.10.2012, платіжним дорученням № 1299, платіжним дорученням № 1300, актом виконаних робіт № 3 від 02.10.2012, податковою накладною № 7 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-1 від 02.10.2012, податковою накладною № 8 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-2 від 02.10.2012, податковою накладною № 9 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-3 від 02.10.2012, податковою накладною № 10 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-4 від 02.10.2012, податковою накладною № 11 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-5 від 02.10.2012, податковою накладною № 12 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-6 від 02.10.2012, податковою накладною № 13 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-7 від 02.10.2012, податковою накладною № 14 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-8 від 02.10.2012, податковою накладною № 15 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-9 від 02.10.2012, податковою накладною № 16 від 02.10.2012, актом виконаних робіт № 3-10 від 02.10.2012, податковою накладною № 17 від 02.10.2012.

В підтвердження реальності зазначеної вище господарської операції позивач зазначив, що вантажні вагони, які очищались ТОВ Айс-Берг ТМ перед деповським ремонтом належать TOВ УніверсалТрансСервіс , якому позивач надав послуги по організації виконання планового (капітального та деповського) ремонту залізничних вантажних вагонів, що підтверджується договором № 01-12/2010 Р від 01.11.2010 та додатковими угодами до нього, платіжними дорученнями, звітами по дебетових і кредитових ТОВ Вагонтранссервіс , актами наданих послуг, податковими накладними, що додані позивачем до позовної заяви.

Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що акт перевірки жодних зауважень до змісту та обсягу спірних господарських операцій в собі не містить. Не містить також в собі акт перевірки і жодних доказів невідповідності первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вважає за можливе, в даному випадку, прийняти вказані документи в якості належних доказів наявності об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по спірним господарським операціям, адже окрім посилань на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та відсутність контрагентів за місцезнаходженням (на час складання акта перевірки позивача), інших доводів стосовно неправомірної поведінки позивача акт перевірки в собі не містить.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача та актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів та робіт не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду міста Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.08.2015 № 0005222201, від 10.09.2015 № 0005232201.

3. Стягнути судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВАГОНТРАНССЕРВІС (код ЄДРПОУ 36309581) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Кобилянський