Постанова

від 24.12.2015 по справі 826/20310/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року 11:54 № 826/20310/15

Окружний адміністративного суду міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у міста Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у міста Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна з податку на додану вартість за липень 2015 року;

- зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна з податку на додану вартість за липень 2015 року такою, що подана 19.08.2015;

- зобов'язати відповідача внести дані податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна за липень 2015 року до всіх електронних баз податкової звітності.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача уточнив, що під словосполученням всіх електронних баз мається на увазі Інформаційна БД Податковий блок .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що у контролюючого органу були відсутні законні підстави для не прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень, внаслідок чого позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Представник відповідача проти позову заперечував, про що подав письмові заперечення на позов. Вважає, що подана позивачем декларація містила помилку - невірне зазначення адреси місцезнаходження суб'єкта господарювання. Додатково відповідач зазначив, що окрім невірно вказаного місцезнаходження, в декларації невірно було вказано найменування контролюючого органу, до якого подається звітність. За таких обставин відповідач про суд в позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

19 серпня 2015 товариство з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015. Разом із декларацію позивач подав Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість) та Додаток 5 до податкової декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Податкова адреса позивача, зазначена в податковій декларації з податку на додану вартість: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34.

Відповідно до квитанції № 1 від 19.08.2015 зазначено: Документ доставлено до Державної фіскальної служби України. Документ збережено на центральному рівні. Документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції № 2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття вашого електронного звіту на районному рівні .

В квитанції № 2 від 19.08.2015 зазначено наступне: Документ доставлено до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Прийнято пакет .

Однак, 20.08.2015 на адресу ТОВ Енерсіс Україна Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено повідомлення № 10352/10/26-57-11-02 Про відмову у прийнятті податкової звітності . В даному листі зазначено, що у поданій декларації з ПДВ за серпень 2015 невірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження підприємства . Зазначено, що у зв'язку з наведеним та відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України, вищевказана податкова звітність не вважається податковою декларацією.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Натомість, замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Однак, як вже зазначалось, з листа ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 серпня 2015 № 10352/10/26-57-11-02 вбачається, що податкова декларація заповнена з порушенням вимог оформлення податкової звітності, а саме: недостовірні обов'язкові реквізити - місцезнаходження підприємства .

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі-Закон).

За визначенням ч. 1 ст.1 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується належним чином завіреними копіями: витягу з ЄДР від 01.09.2015 № 1000270841, витягу ЄДР № 1000269892 від 31.08.2018, місцезнаходження позивача визначено за адресою: 03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 136, кімната 34.

Вказана адреса була зазначена позивачем у надісланій на реєстрацію податковій накладній з додатками.

Таким чином, судом встановлено, що місцезнаходження (податкова адреса), вказана позивачем в зазначених податкових звітних документах та інформація про його місцезнаходження, внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повністю співпадають, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо невідповідності інформації про місцезнаходження юридичної особи, вказаної у податковій декларації інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також про відсутність у податкового органу підстав для відмови у їх прийнятті та реєстрації.

Доводи контролюючого органу з приводу того, що позивачем також невірно зазначено один з обов'язкових реквізитів - найменування контролюючого органу: замість ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивачем зазначено ДПІ у Святошинському р-ні. м. Києва, судом відхиляються, як підстава для відмови в позові, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Однак, наведений податковою інспекцією недолік спірної податкової декларації не відповідає наведеним критеріям, адже зазначення позивачем у декларації найменування податкового органу - ДПІ у Святошинському р-ні. м. Києва, замість - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в даному випадку, не перешкоджає ідентифікації його, як платника податків, та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2015 № К/800/53150/13.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити дії є цілком обґрунтованими.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача внести дані податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна за липень 2015 року до Інформаційної БД Податковий блок , задоволенню не підлягають, адже згідно роздруківки вказаної бази даних, що долучена відповідачем до матеріалів справи, відомості про декларацію з ПДВ позивача за липень 2015 з додатками, 31 серпня 2015 внесені до Інформаційної БД Податковий блок .

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна з податку на додану вартість за липень 2015 року.

3. Зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна з податку на додану вартість за липень 2015 року такою, що подана 19.08.2015;

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути судові витрати в сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енерсіс Україна (код ЄДРПОУ 35635986) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекцієї у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський