Постанова

від 22.12.2015 по справі 918/58/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 918/58/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 24.12.14 р.)

ОСОБА_2 (керівник, паспорт серії СР №929249)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреністю №б/н від 01.10.15 р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.15 р. у справі № 918/58/15 (суддя Гудзенко Я.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудресурси"

про стягнення 68058,15 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудремпостач" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом (а.с. 2-5) до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудресурси" (надалі - відповідач) про стягнення 44 284, 80 грн. основної суми боргу, 11 343, 28 грн. інфляційних втрат, 2 955, 56 грн. 3 % річних, 9 474, 51 грн. пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.10.15 р. (а.с. 173-179) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 44 284 грн. 80 коп. основної суми боргу, 11 336 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2 955 грн. 56 коп. три відсотки річних. В частині стягнення 6, 37 грн. інфляційних втрат та 9 474, 51 грн. пені в позові відмовлено.

Під час розгляду позовної заяви суд першої інстанції взяв до уваги примірник договору поданий позивачем, який не містить п. 1.1.8 Договору. А тому, в обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що строк оплати за Договором купівлі цінних паперів настав 02.11.12 р., з цього ж дня і розпочався перебіг строку позовної давності. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не розрахувався до вказаної дати з позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, в судовому засіданні зазначено про сплив позовної давності, зокрема, - в частині вимоги про стягнення пені суд застосовує позовну давність, а тому вказана вимога про стягнення 9 474, 51 грн. пені задоволенню не підлягає. Крім того, суд першої інстанції врахував, що при нарахуванні пені позивач посилається на умови Договору про взаємне врегулювання корпоративних та фінансово-майнових відносин, однак, не на умови Договору купівлі-продажу цінних паперів.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних позивачем проведено правильно, відповідно до положень Договору та чинного законодавства, однак судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 02.11.2012 р. по 31.12.2014 р. становить 11 336, 91 грн., вимога про стягнення яких підлягає задоволенню, а в іншій частині цієї вимоги у позові суд відмовив.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 188-191) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що при врегулюванні корпоративних та фінансово-майнових відносин позивач та відповідач, обумовили порядок перерахування грошових коштів, а саме: щомісячно рівними частинами по 1230,13 грн. до кінця звітного місяця і дане волевиявлення сторони передбачили Договором № 485/01-Б.

Скаржник стверджує, що оскільки п. 1.1.8 Договору сторони обумовили, що оплата за прості іменні акції здійснюється протягом 3 років, щомісячно, рівними частинами, тобто по 1230,13 грн., то позовна давність щодо вимог про стягнення коштів на загальну суму 31983,38 грн. за період з листопада 2009 р. по грудень 2011 року сплила, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що акт звірки взаєморозрахунків з дебіторами та кредиторами не є належним доказом у даній справі, оскільки чинним законодавством України, акт звіряння розрахунків не має юридичної сили доказу наявності обов язку, сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов язку, а є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов язків, а тому не є належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб єкта господарювання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, зазначив, що п. 2.2 Договору відповідач зобов язаний сплатити позивачу за придбанні папери суму у відповідності до п. 1.1.8 (однак вказана сума 44284,80 грн. зазначена не п. 1.1.8, а п. 1.1.7 Договору, що є опечаткою допущеною при складанні умов Договору) протягом 3 років наступних за днем підписання Договору сторонами. Пунктом 2 Договору передбачено вартість акцій, а не спосіб оплати вказаних акцій.

Позивач звертає увагу на те, що останнім днем оплати є 12.11.12 р., тому строк позовної давності спливає 12.11.15 р.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що акт звіряння рахунків від 23.04.13 р., в якому зазначена суму боргу 44284,80 грн. - є документом, що підтверджує переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудремпостач" та Акціонерним товариством закритого типу "Рівнебудресурси" (правонаступником якого є ТОВ "Рівнебудресурси") укладено Договір про взаємне врегулювання корпоративних та фінансово-майнових відносин (а.с. 9-11).

Умовами Договору передбачено, що позивач зобов'язався: у строк до 31 січня 2008 року розглянути на зборах засновників Товариства питання та прийняти позитивне рішення про відчуження на користь АТЗТ простих іменних акції, емітентом яких є АТЗТ, в кількості 31632 шт. номінальною вартістю 1 грн. за акцію по ціні 1,40 грн. за акцію (п. 2.1); укласти у встановленому порядку з АТЗТ договір купівлі-продажу вказаних акцій в кількості 31632 шт., у строк до 31 липня 2008 року з відповідною реєстрацією у реєстратора акцій (п. 2.3).

Відповідно до п. 3.1 Договору АТЗТ зобов'язалося, у строк до 05.03.2008 р. розглянути на зборах акціонерів заяву ТОВ про викуп АТЗТ власних простих іменних акцій в кількості 31632 шт. по ціні 1,40 грн. за акцію, що належить ТзОВ та прийняти позитивне рішення з цього питання.

Укласти у встановленому порядку з ТОВ договір купівлі-продажу вказаних акцій в кількості 31632 шт., у строк до 31 липня 2008 року з відповідною реєстрацією у реєстратора акцій (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.3 договору, АТЗТ зобов'язалося перерахувати ТОВ в строк до 31 липня 2008 року вартість вказаних акцій на суму 44 284 грн. 80 коп. на рахунок одержувача: №260062972 в РОД ВАТ "РБ ОСОБА_1" м.Рівне, МФО 333227, ідент.код 32089320 з формулюванням: "За власні акції згідно договору купівлі-продажу 44284 грн. 80 коп., без ПДВ".

30 липня 2008 року сторони внесли зміни до Договору (а.с. 12), зокрема, виклали пункт 3.3 Договору в наступній редакції: "Перерахувати ТзОВ "Промбудремпостач" вартість акцій в розмірі 44 284 грн. 80 коп. у період з 01 листопада 2009 року по 01 листопада 2012 року з призначенням платежу: "За власні акції згідно договору купівлі-продажу". Вказана в даному пункті сума грошових коштів підлягає перерахуванню щомісячно рівними частинами по 1 230 грн. 13 коп. до кінця звітного місяця, на поточний рахунок ТзОВ "Промбудремпостач": рах.№26008140249 у ВАТ РБ "Аваль" м.Київ, МФО 380305, код ЄДРПОУ 32089320.

12 листопада 2009 року між позивачем та АТЗТ "Рівнебудресурси" укладено договір № 485/01Б купівлі-продажу цінних паперів (а.с. 13), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність АТЗТ "Рівнебудресурси", а АТЗТ "Рівнебудресурси" оплатити та прийняти цінні папери - прості іменні акції, у кількості 31632 шт. на суму 44 284, 80 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов язаний сплатити продавцю за придбані цінні папери суму у відповідності до п. 1.1.8 Договору протягом 3 років наступних за днем підписання цього Договору обома сторонами. Обов язки по сплаті суми Договору вважаються виконаними з моменту отримання грошових коштів продавцем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні два примірники договору купівлі-продажу цінних паперів №485/01Б від 12.11.09 р., один з яких наданий позивачем (а.с. 13-15), інший - відповідачем (а.с. 122-124). Обидва примірники договорів підписані представниками сторін та скріплені печатками.

При цьому судами встановлено, що надані позивачем та відповідачем примірники договорів відрізняються наявністю п. 1.1.8. Так, відповідно до п. 1.1.8 Договору (наданим відповідачем), оплата за цінні папери здійснюється протягом 3 років, щомісячно, рівними частинами.

Водночас, примірник Договору (наданого позивачем), не містить пункту 1.1.8 Договору, а отже не містить умови щодо здійснення відповідачем оплати протягом трьох років, щомісячно, рівними частинами.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що примірник договору, наданий позивачем, та примірник договору, наданий відповідачем, не є тотожними.

20 жовтня 2010 року загальними зборами акціонерів АТЗТ "Рівнебудресурси" вирішено здійснити реорганізацію останнього шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудресурси". Усі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші права та обов'язки, які належали АТЗТ "Рівнебудресурси" перейшли до його правонаступника ТзОВ "Рівнебудресурси".

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ТОВ "Промбудремпостач" з позовом до суду стало неналежне виконання ТОВ "Рівнебудресурси" договірних зобов'язань, зокрема, умов договору купівлі-продажу щодо оплати за цінні папери, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, інфляційні та річні. При цьому судом встановлено, що умови Договору щодо оплати за придбані акції, в примірниках договорів, наданих позивачем та відповідачем, відрізняються.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 638, 641 Цивільного кодексу України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до приписів частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, таким, що не відбувся.

Дослідивши зміст договору від 12.11.09 р., суд приходить до висновку, що договір купівлі - продажу містить усі істотні умови договору, які закон визначає, як обов язкові.

Однак, в матеріалах справи містяться два примірника договору, при цьому наданий відповідачем примірник договору та примірник договору, наданий позивачем, встановлюють різні умови оплати за придбані цінні папери.

Водночас, відповідно до висновку судово-криміналістичної почеркознавчої експертизи, та технічної експертизи реквізитів документів та друкарських форм за матеріалами справи № 918/58/15, № 1768/1769/1770 від 14.09.15 р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, розташовані в лінійці після слова "/ОСОБА_2З./" графи "ПРОДАВЕЦЬ" розділу "10.РЕКВІЗИТИ ОСОБА_4 СТОРІН" двох примірників договору № 485/01 Б купівлі-продажу цінних паперів, складеного 12 листопада 2009 року між акціонерним товариством закритого типу "Рівнебудресурси" в особі голови правління ОСОБА_5, з одного боку, та ТзОВ "Промбудремпостач" в особі директора ОСОБА_2, з іншого боку, які діють через ТОВ "Фондова група "Рейдер" в особі директора ОСОБА_6, виконані ОСОБА_2.

ІІ. Два відтиски круглої печатки від імені ТзОВ "Промбудремпостач", які знаходяться в наданих для дослідження двох примірниках договору № 485/01 Б купівлі-продажу цінних паперів, складеного 12 листопада 2009 року між акціонерним товариством закритого типу "Рівнебудресурси" в особі голови правління ОСОБА_5, з одного боку, та ТзОВ "Промбудремпостач" в особі директора ОСОБА_2, з іншого боку, які діють через ТзОВ "Фондова група "Рейдер", в особі директора ОСОБА_6, нанесені рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою - круглою печаткою ТОВ "Промбудремпостач", вільні та експериментальні зразки якої були надані для порівняльного дослідження.

ІІІ. Друковані тексти двох примірників договору № 485/01 Б купівлі-продажу цінних паперів, складеного 12 листопада 2009 року між акціонерним товариством закритого типу

"Рівнебудресурси" в особі голови правління ОСОБА_5, з однієї сторони, та ТзОВ "Промбудремпостач" в особі директора ОСОБА_2, з іншої сторони, які діють через ТзОВ "Фондова група "Рейдер", в особі директора ОСОБА_6 (а.с. 122-124; 126-128) виконані за допомогою різних знакосинтезуючих пристроїв: твердочорнильного принтера (об'єкт № 1) та лазерного принтера чи апарата розмножувальної техніки типу "ХЕІЮХ2 з електрофотографічним способом утворення зображень (об'єкт № 2).

Умови комп'ютерного набору тексту трьох аркушів об'єкта № 1, в основному, відповідають умовам комп'ютерного набору тексту трьох аркушів об'єкта № 2 і свідчать про формування тексту договору як одного цілісного документа.

Однак, текст договору піддавався змінам при формуванні його кінцевого варіанту (перед перенесенням тексту документу на паперовий носій /друкуванням/) шляхом внесення змін до таблиці, розташованої на першому аркуші договору.

Встановити, як саме здійснювалися такі зміни, і якого саме примірника договору не виявляється можливим, оскільки останні могли бути здійснені як в тексті об'єкта № 1 шляхом додавання рядка таблиці "1.1.8", так і в тексті об'єкта № 2 шляхом видалення такого ж рядка.

Враховуючи висновок експерта №1768/1769/1770, апеляційний суд вважає, що даний висновок не дає можливості встановити, як саме здійснювалися зміни та якого саме примірника Договору.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди, щодо наявності п. 1.1.8 Договору, яким визначено умови оплати за придбані цінні папери та враховуючи неможливість встановлення експертним дослідженням змін до Договору в цій частині, апеляційний суд приходить до висновку про неукладеність договору в частині визначення умов оплати щомісячно, рівними частинами, зокрема п. 1.1.8 Договору.

Крім того, апеляційний суд враховує пояснення позивача про те, що в пункті 2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів сторони помилково посилаються на п. 1.1.8 Договору, оскільки в зазначеному пункті є описка, посилання на даний пункт є посиланням на ціну продажу цінних паперів, що визначена у підпункті 1.1.7 Договору, що, зокрема, вбачається і з самого тексту зазначеного положення Договору, а порядок розрахунків передбачений далі в цьому пункті, а саме: "протягом трьох років наступних за днем підписання цього Договору обома сторонами. Обов'язки по сплаті суми Договору вважаються виконаними з моменту отримання грошових коштів Позивачем".

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника, викладених в апеляційній скарзі на Договір про взаємне врегулювання корпоративних та фінансово-майнових відносин від 30.07.2008 р. порядок розрахунків, оскільки вказаним договором сторони зобов'язалися укласти у встановленому порядку договір купівлі-продажу вказаних іменних акцій (що і було зроблено сторонами), і предметом зазначеного Договору не є купівля-продаж визначених іменних акцій.

Укладаючи Договір про взаємне врегулювання корпоративних та фінансово-майнових відносин, сторони підтвердили взаємний намір укласти в подальшому інший самостійний договір, а відтак, немає правових підстав вважати, що умови, які стосуються порядків розрахунків, викладені Договорі про взаємне врегулювання корпоративних та фінансово-майнових відносин від 30.07.2008 р., розповсюджуються на укладений пізніше Договір купівлі цінних паперів.

Крім того, твердження відповідача також спростовуються наявним в матеріалах справи ОСОБА_1 прийому-передачі цінних паперів від 19.11.2009 р. до Договору купівлі-продажу цінних паперів (а.с. 16). В зазначеному ОСОБА_1 наявна графічна таблиця, яка повністю дублює умови наданого Позивачем суду примірника оригіналу Договору купівлі-продажу цінних паперів та не містить підпункту 1.1.8.

Суд встановив, що складний ОСОБА_1 підписано обома сторонами, скріплений печатками юридичних осіб. Відповідач зазначив про неможливість надання іншого оригіналу такого ОСОБА_1 для огляду суду апеляційної інстанції.

Водночас, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що обов язок доказування, у відповідності до ст. 33 ГПК України, покладено на сторони.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Сторони та інші особи, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 4-3 ГПК України).

Якщо для підтвердження позовних вимог позивач надав договір, а відповідач заперечує проти п. 1.1.8 даного договору, при цьому сторонами не надано суду в обгрунтовання своїх вимог та заперечень належних та допустимих доказів, то суд вправі здійснювати розгляд виключно за наявними у справі доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідношення сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу № 485/01 від 12.11.09 р.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони передбачили порядок розрахунків та умови продажу. Зокрема, згідно п. 2.2 Договору, покупець зобов язаний сплатити продавцю за придбані цінні папери суму у відповідності до п. 1.1.8 Договору протягом 3 років наступних за днем підписання цього Договору обома сторонами. Обов язки по сплаті суми Договору вважаються виконаними з момент отримання грошових коштів продавцем.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо визначення умов оплати цінних паперів щомісячно, рівними частинами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав розрахуватись за поставлений товар протягом трьох років наступних за днем підписання Договору, що відповідає редакції п. 2.2 договору, яка є тотожною у редакціях, наданих позивачем та відповідачем.

З наведеного вбачається, що кінцевий строк сплати за Договором купівлі цінних паперів настав зі спливом трьох років після дати підписання договору, а саме 13 листопада 2012 року. Тобто з 14.11.12р. розпочався перебіг строку позовної давності, який мав закінчиться в листопаді 2015 року. Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вартості цінних паперів 28 січня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Під час розгляду спору апеляційним судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що свої обов язки по договору №485/01Б позивач виконав належним чином, передав відповідачу у власність цінні папери на загальну суму 44284,80 грн.

Однак, відповідач належним чином не виконав умови Договору в частині оплати за придбанні цінні папери, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отримані акції в сумі 44284,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, однак вимога залишена без відповіді та задоволення.

23.04.13 р. між ТОВ "Промбудпостач" та ТОВ "Рівнебудресурси" підписано акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, згідно якого сума заборгованості в розмірі 44 284, 80 грн. врахована в загальну заборгованість між сторонами (а.с. 24).

А відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 44284,80 грн. основного боргу, а відтак залишає рішення в цій частині без змін.

Водночас, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 9 474,51 грн. пені за період з 22.01.2014 р. по 22.01.2015 р..

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4.2 договору строни передбачили можливість стягнення неустойки у вигляді пені за неналежне виконання будь-якою зі сторін своїх зобов"язань, визначених п. 2 договору.

Водночас судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що відповідачем суду першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності до всіх позовних вимог, беручи до уваги, що судом встановлено строк, з якого слід вважати, що зобов"язання з оплати вартості цінних паперів мало бути виконаним, а саме до 13.11.12р. та звернення позивача з позовом лише 26.01.15р., апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності за вимогами про стягнення пені таким, що відповідає закону та матеріалам справи.

А відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9 474, 51 грн. пені, а тому залишає рішення в цій частині без змін.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 11336,91 грн. інфляційних та 2955,56 грн. річних, в частині стягнення 6,37 грн. інфляційних слід відмовити, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача: 44 284 грн. 80 коп. основної суми боргу, 11 336 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2 955 грн. 56 коп. три відсотки річних; в частині стягнення 6, 37 грн. інфляційних втрат та 9 474, 51 грн. пені в позові відмовлено, а тому залишає рішення без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 109, 110 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудресурси" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.15 р. у справі № 918/58/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.15 р. у справі № 918/58/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/58/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.