Рішення від 19.11.2010 по справі 2-4066/2010

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2-4066/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Вознюка С.М.,

при секретарі Ярмак М.І.,

за участю ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства "Київський метрополітен" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

15.10.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона 29.09.2010 року була звільнена з роботи з посади контролера комерційної служби Київського метрополітену за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, хоча не надавала такої згоди, а заяву написала під примусом керівництва з підстав неприязних стосунків та звинувачення в розкраданні проїзних жетонів. З цього приводу зазначала, що відповідного волевиявлення на звільнення за згодою сторін у неї не було, відповідної угоди між ними не існувало, а тому відповідач порушив її трудові права. Зважаючи на викладене позивач просила поновити її на роботі на раніше займаній посаді з моменту звільнення та стягнути на свою користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29.09.2010 року по день поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі. При цьому позивачка вказала, що ніякої угоди між нею та підприємством не відбулось.

Представник відповідача проти позову заперечив зважаючи на безпідставність позову та невідповідність дійсності вказаним в позові обставинам звільнення ОСОБА_1 Додатково надав суду докази відсутності у відділі кадрів Київського метрополітену інших заяв позивачки на звільнення з роботи, в тому числі за власним бажанням, заперечила факт чинення на останню тиску з боку її керівництва, а також відсутність будь-яких перевірок і нарад з приводу вчинення ОСОБА_1 проступку при виконанні посадових обов'язків. У цьому зв'язку просила у задоволенні позову відмовити.

За ініціативою позивача в судовому засіданні буди допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу обставин звільнення ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Так виниклі між сторонами врегульовані Кодексом законів про працю України і є трудовими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказу від 10.12.2008 року №1200-к прийнята на роботу в КП "Київський метрополітен" на посаду контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену, про що свідчить копія наказу (а.с. 29). Трудовий договір офіційно з позивачем не укладався, однак остання фактично виконувала роботу контролера на підприємстві на станції метро "Позняки", що свідчить про наявність трудової угоди між сторонами у справі.

Згідно наказу від 29.09.2010 року №1451-к ОСОБА_1 звільнена з роботи за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви останньої (а.с. 19, 20).

Інших заяв до відділу кадрів КП "Київський метрополітен" від позивачки не надходило, про що свідчить довідка підприємства від 08.11.2010 року №709 (а.с. 28).

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодних службових перевірок з приводу неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 в вересні місяці 2010 року не проводилось, оперативні наради не збирались, позивачка на них не викликалась, що також підтверджується журналом обліку оперативних нарад (а.с. 31-32).

Також, ОСОБА_4 пояснила, що позивачка протягом 2009-2010 року неодноразово спілкувалась з нею та повідомляла про намір звільнитися з роботи за власним бажанням, однак відповідної заяви не подавала. На поданій ОСОБА_1 заяві про звільнення за згодою сторін вона поставила свою резолюцію "не заперечую", відповідних угод, в тому числі й усних, з позивачкою, як безпосередній керівник, не укладала; примусу з приводу написання позивачкою відповідної заяви не звільнення не здійснювала.

Відсутність будь-якої угоди між КП "Київський метрополітен" та ОСОБА_1, окрім припущення про домовленість про дату звільнення - день подання заяви про звільнення, також підтвердила й представник позивача.

ОСОБА_1 також зазначила, що жодних угод з підприємством, в тому числі й усні, нею не укладались.

Таким чином, під час розгляду справи по суті заявлених ОСОБА_1 вимог не знайшло свого підтвердження наведені нею обставини щодо примусу з боку керівництва підприємства в частині написання заяви про звільнення за згодою сторін, а також те, що позивачка подавала до КП "Київський метрополітен" заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Доказів цьому судом не здобуто, належних та достатніх доказів цьому не надала і сторона позивача.

З цього приводу суд вважає, що позивачем в порядку ст. 60 ЦПК України не доведено своїх вимог щодо неправомірності звільнення останньої з посади контролера КП "Київський метрополітен", здійснення на неї психологічного та морального тиску щодо написання належної заяви, а також вчинення нею проступку у зв'язку з вчиненням якого і було вирішено звільнити ОСОБА_1

Тому у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх недоведеністю.

Однак, суд приходить до висновку про необхідність зміни формулювання звільнення, оскільки доказів звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін, тобто за п.1 ст. 36 КЗпП України, в судовому засіданні не здобуто, що свідчить про порушення трудових прав позивачки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при домовленості між працівником і власником підприємства про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. В той же час сама по собі згода власника задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В такому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Як зазначалась раніше, свідки, ОСОБА_1 та представник позивача не навели обставин угоди сторін, в тому числі й щодо дати звільнення.

Письмова заява ОСОБА_1 від 29.09.2010 року містить вказівку про звільнення саме 29.09.2010 року. В той же час, як зазначила свідок ОСОБА_4, остання не розмовляла з позивачем та лише поставила резолюцію на її заяві (а.с. 20).

З цих підстав, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з ініціативи працівника, що передбачено ст. 38 КЗпП України, що свідчить про необхідність уточнення підстави звільнення позивача з метою захисту її трудових прав щодо дійсних підстав звільнення з роботи.

З урахуванням того, що в цій частині є необхідних ухвалити відповідне рішення, суд вважає судові витрати розподілити пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 36, 38, 40, 232 КЗпП України, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та ст.ст. 4, 10, 60, 81, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 29.09.2010 року з комунального підприємства "Київський метрополітен" згідно наказу від 29.09.2010 року №1451-к з підстави "за угодою сторін" (п.1 ст. 36 КЗпП України) на "звільнення з ініціативи працівника" (ст. 38 КЗпП України). Вважати ОСОБА_1 звільненою на підставі ст. 38 КЗпП України з власної ініціативи.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" (м. Київ, проспект Перемоги, 55, ідентифікаційний код 03328913) на користь держави України суму судового збору в розмірі 25 грн. 50 коп. (р/р №31115095700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570079, банк: УДК в Київській області, КБК: 22090200) та 60 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р №31218259700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області).

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави України суму судового збору в розмірі 25 грн. 50 коп. (р/р №31115095700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570079, банк: УДК в Київській області, КБК: 22090200) та 60 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р №31218259700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Повний текст рішення суду виготовлено 24.11.2010 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_6