Ухвала

від 24.12.2015 по справі 369/8162/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8162/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/6704/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 20 24.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Савченка С.І.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про визнання договорів недійсними ,-

встановила:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який в подальшому уточнив.

Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем з 2002 року по 2015 роки укладались договори позики. За даними договорами ОСОБА_3 мав повернути йому загальний борг в розмірі 252450 дол. США та 259600 грн., з нарахованими процентами за користування коштами в розмірі 407230 дол. США та 197940 грн. Оскільки кошти не були повернуті, він звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договорами позики.

Після відкриття провадження по справі про стягнення коштів за договором позики, ОСОБА_3, відчужив своєї дружині ОСОБА_4 право власності на приватний будинок та земельну ділянку, що знаходяться в с. П.П. Борщагівка, вул. Сонячна, 4.

Позивач вважав, що оспорювані договори були укладені виключно з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань за договором позики, з метою ухилення виконання майбутнього рішення суду, що суперечить ст. 203 ЦК України. Укладені договори не були спрямовані на зміну, набуття чи припинення цивільних прав та обов'язків, оскільки земельна ділянка, будинок не вибули з фактичного володіння ОСОБА_3, який продовжує ним користуватись, зареєстрований за цією ж адресою та фактично там проживає. Фактичної передачі майна від колишнього власника новому не відбулось, тому дані правочини є фіктивними.

З підстав, передбачених ст. 234 ЦК України позивач просив суд визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянку, що знаходяться в с. П.П. Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Сонячній, 4, укладених 15 липня 2015 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та застосувати наслідки недійсності цих правочинів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, що переглядається, відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин фіктивності оспорюваних правочинів та про порушення його права стягнення коштів за майбутнім судовим рішенням за рахунок спірного майна.

Колегія суддів згідна з таким висновком суду з таких підстав.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У ст. 719 ЦК України встановлені вимоги до договору дарування. Так, договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

За змістом ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов"язків, тобто "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Причому справжні їх цілі можуть бути як протизаконними, так і цілком законними. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Сам по собі факт невиконання учасниками правочину його умов не робить його фіктивним. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 15 липня 2015 року між ОСОБА_3, від імені якого на підстав довіреності діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку загальною площею 464,8 кв.м, житловою площею 133,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Сонячна, буд. 4, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_6

15 липня 2015 року між ОСОБА_3, від імені якого на підстав довіреності діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1154га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222485901:01:031:5070, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Сонячна, буд. 4, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_6

З урахуванням вказаних вимог закону та встановлених судом обставин, суд першої інстанції належним чином з ясував характер та зміст заявлених позовних вимог і, відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування, дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано докази, які б свідчили про наявність у сторін оспорюваних правочину умислу не створювати правових наслідків.

Посилання позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що сторони за договорами позики домовлялись про повернення грошових коштів за договорами позики за рахунок майна позичальника ОСОБА_3 шляхом передання останнім оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно на зберігання в банківську ячейку, колегія суддів не розцінює як доказів фіктивності оспорюваних договорів дарування, оскільки вони не підтверджують умисел ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на укладення договорів дарування без наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що після укладення оспорюваних договорів дарування майно не вибуло із фактичного володіння дарувальника, оскільки ОСОБА_3 продовжує проживати у спірному будинку, колегія суддів не розцінює як доказ фіктивності оспорюваного правочину, оскільки встановлено, що обдаровувана ОСОБА_7 є членом сім ї дарувальника ОСОБА_3, відповідно, він на правах члена сім ї може проживати у спірному будинку.

Також колегія суддів згідна з висновком суду про те, що позивач не надав доказів порушення його прав як кредитора ОСОБА_3 і наявність у нього у зв язку з цим права оспорювати договори дарування, стороною яких не є позивач ОСОБА_2, оскільки відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: