Ухвала

від 25.12.2015 по справі 233/5600/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 233/5600/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1216/2015

Головуючий першої інстанції Леміщенко О.О.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Санікової О.С.

Суддів: Канурної О.Д., Постолової В.Г.

За участю секретаря Макотченко А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Катеринівського дошкільного навчального закладу №7 Колосок загального розвитку, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі ,стягнення заборгованості з заробітної плати, витрат на оплату проїзду та придбання методичних посібників,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Катеринівського дошкільного навчального закладу №7 Колосок загального розвитку, що знаходиться в комунальній власності Катеринівської сільської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про поновлення на роботі ,стягнення заборгованості з заробітної плати, витрат на оплату проїзду та придбання методичних посібників відмовлено в повному обсязі, - та поновити її на посаді музичного керівника, стягнути заборгованість 40000 грн., стягнути витрати на придбання методичних посібників.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув її обвинувачення на адресу ОСОБА_2 з того приводу, що на протязі 2001-2015 років вона, як завідуюча ДНЗ №7 Колосок займалась шахрайством, не доплачувала їй 0,25 ставки музичного керівника; ОСОБА_1 вважає, що суд не взяв до уваги, що обмеження її в часі (виконання обов'язків у двох групах) примушувало її частину обов'язків виконувати вдома, для полегшення роботи вона вимушена була придбати за свої кошти посібники, бо старі журнали, які надавалися в дитячому садочку не несли потрібної інформації; суд також не взяв до уваги, що свою заяву на згоду виконувати роботу на 0,25 ставки вона писала під примусом завідувача ОСОБА_2, бо неодноразово підіймала питання, чому їй платять за 1 групу дітей, а примушують проводити заняття в 2-х; завідувач відповідала їй, що в сільраді немає коштів, але інші працівники (ОСОБА_3, ОСОБА_4І.) отримували 0,25 ставки музичного керівника, а вона за них виконувала роботу; ці люди були працевлаштовані ОСОБА_2 всупереч трудового законодавства, де сказано, що працевлаштування здійснюється згідно з освітою; це шахрайство ОСОБА_2 сама підтвердила в своєму письмовому поясненні, але суд не взяв до уваги цей факт, як і не дозволив допитати в якості свідка ОСОБА_5, яка і повинна була, як методист дошкільних закладів, підтвердити або спростувати, що 0,25 ставки музичного керівника є роботою з 1 групою дітей, а не з 2-а; суд не розглянув це питання і взяв до уваги тільки погодинне навантаження, що на думку ОСОБА_1 є порушенням; суд не врахував, що на сьогодні, після скорочення штату працівників дитячого садка, залишилася одна група дітей, це і є навантаження 0,25 ставки музичного керівника, тому вимагає поновити її на цій посаді; заява ОСОБА_6 в судовому засіданні, що музичне виховання заміняється технічними засобами - повне невігластво, ніякі технічні засоби не можуть замінити живого вихователя; вважає, що в цьому питанні керівництво заощаджує 400 грн., але порушує Конституцію і права дітей на освіту дітей.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 її основним місцем роботи з 1 жовтня 1993 року по теперішній час є Костянтинівська районна школа мистецтв.

Позивач ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді музичного керівника в Катеринівському дошкільному навчальному закладі №7 Колосок загального розвитку в періоди: з 01.09.2001 року по 01.08.2002 року (накази №47 від 31.)8.2001 року та №56 від 30.07.2002 року); з 01.09.2002 року по 01.09.2006 року (накази №62 від 30.082002 року та №73 від 30.08.2006 року); з 18.09.2006 року по 27.06.2008 року (накази №87 від 14.092006 року та № 55 від 26.06.2008 року); з 11.09.2008 року по 01.06.2009 року (накази №84 від 11.09.2008 року та № 50 від 29.05.2009 року); з 01.09.2009 року по 01.07.2010 року (накази №72 від 20.08.2009 року та № 66 від 29.06.2010 року); з 01.092010 року по 21.06.2011 року (накази №81 від 31.08.2010 року та №70 від 17.06.2011 року).

В ці періоди ОСОБА_1 приймалася на роботу на підставі її заяв, про що зазначено в наказах, працювала відповідно до наказів на 0,25 ставки, звільнялась з посади за власним бажанням.

Згідно з наказом №91 від 30.08.2011 року ОСОБА_1 знову була прийнята на роботу за сумісництвом на посаду музичного керівника в Катеринівський дошкільний навчальний заклад №7 Колосок з 01.09.2011 року на 0,25 ставки на підставі її особистої заяви та була звільнена з 19.08.2015 року за скороченням штату відповідно до наказу №25-к від 13.08.2015 року.

Заявою ОСОБА_1 від 17.08.2011 року про прийняття на роботу підтверджено, що вона просила прийняти її на роботу за сумісництвом на посаду музичного керівника з 19.08.2011 року саме на 0,25 ставки.

В судовому засіданні встановлено та не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_1 з 2001 року постійно працювала за графіком шестигодинного робочого тижня - двічі на тиждень по три години.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на займаній посаді судом встановлено, що відповідно до наказу Катеринівського ДНЗ №7 Колосок №25-к від 13.08.2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади музичного керівника ДНЗ №7, яка працює за сумісництвом, з 19.08.2015 року у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно з п. 8.1 Статуту Катеринівського дошкільного навчального закладу №7 Колосок загального розвитку, що знаходиться в комунальній власності Катеринівської сільської ради управління дошкільним закладом здійснюється його засновником - Катеринівською сільською радою.

За рішенням Катеринівської сільської ради від 16.06.2015 року №VI/63-390 Про зміну штатного розпису та скорочення штату працівників внесено зміни до штатного розпису на 2015 рік дошкільного навчального закладу №7 Колосок с. Катеринівка 19.01.2015 року виведено наступні посади: вихователь - 1 од., музичний керівник - 0,5 од., помічник вихователя - 1 од., машиніст з прання білизни - 0,25 од. Зазначене рішення до теперішнього часу ніким оскаржено не було.

Відповідно до п. 2 наказу Катеринівського ДНЗ №7 Колосок №51 від 18.06.2015 року, прийнятого на виконання рішення Катеринівської сільської ради від 16.06.2015 року №VI/63-390 скорочено з 19.08.2015 року 1 ставку вихователя, 0,5ставки музичного керівника, 1 ставку помічника вихователя, 0,25 ставки машиніста із прання білизни. ОСОБА_1 ознайомлена з даним наказом під підпис 19.06.2015 року.

Відповідно до виписки з протоколу №6 засідання профспілкового комітету Катеринівського ДНЗ №7 Колосок від 18.06.2015 року профспілковим комітетом надано згоду на звільнення музичного керівника ОСОБА_1 за скороченням штату.

19.06.2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис з попередженням про майбутнє звільнення з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України з 19.08.2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі рішення Катеринівської сільської ради від 16.06.2015 року №VI/63-390, наказу ДНЗ №7 Колосок №51 від 18.06.2015 року, а також у зв'язку з неможливістю переведення на іншу роботу.

ОСОБА_1 під час попередження про майбутнє звільнення не пропонувались вакантні посади через їх відсутність. 0,5 ставки двірника, яка вводилася у ДНЗ з 20.08. 2015 року не могла бути їй запропонована, оскільки ще не існувала як на момент попередження про звільнення, так і на момент самого звільнення.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування на користь позивачки коштів, витрачених на придбання методичних посібників та техніки для використання в роботі при проведенні музичних занять з дітьми судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині позивачем надано товарні чеки від 14.11.2011 року на придбання двох колонок ATLАNFA та шнура USB V3 та блоку USB до мережі, всього на суму 379 грн.; товарний чек від 27.04.2012 року на придбання колонки ATLАNFA на суму 108 грн.; товарний чек від 07.08.2010 року на придбання колонки AC/DC 4 RADIO на суму 295 грн.; товарний чек від 05.09.2011 року на придбання трьох флешек на загальну суму 270 грн.; поштову квитанцію від 16.09.2011 року на підтвердження електронного переказу Основа м. Харків в сумі 125,81 грн.; поштову квитанцію від 16.09.2011 року на підтвердження електронного переказу ОСОБА_3 пошта м. Харків в сумі 195,93 грн.; поштову квитанцію від 23.09.2011 року на підтвердження електронного переказу ОСОБА_3 пошта м. Харків в сумі 113,18 грн.; заказ покупця №КТНР-064370 від 30.03.2011 року на придбання акустичної системи та монітору на загальну суму 1387 грн., а також корінці до поштових посилок на 42 грн. та на 44 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування 2000 грн., які були витрачені позивачем на оплату проїзду до місця роботи судом встановлено, що на підтвердження цих позовних вимог позивачкою надані автобусні квитки, серійні номери яких йдуть за порядку - з 034924 до 035000 та з 012326 до 012369; при дослідженні наданих квитків суд звернув увагу на те, що вартість проїзду, зазначена ОСОБА_1, не відповідає вартості квитків.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України ,що міститься в п.2. постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права,що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права ).

Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються ,як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами,які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість,або обставин,що не підлягають доказуванню,а також,якщо рішення містить вичерпні висновки суду,що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам,які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції при розгляді заявлених ОСОБА_1 позовних вимог дотримані зазначені норми законодавства.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено підстав вважати, що позивачу ОСОБА_1 в період з 2001 по 2015 роки заробітна плата виплачувалася не в повному обсязі. При цьому суд послався на положення ст. 30 Закону України Про дошкільну освіту , відповідно до якої педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить: музичного керівника - 24 години на тиждень, що відповідає тарифній ставці і таким чином шестигодинний робочий тиждень відповідає 0,25 ставки музичного керівника у дошкільному навчальному закладі. Розмір отриманої заробітної плати за час роботи ОСОБА_1 у Катеринівському дошкільному навчальному закладі №7 Колосок не оспорювався, відомості щодо наявності заборгованості перед позивачем при звільненні відсутні. Суд дійшов також висновку, що не заслуговують на увагу доводи позивачки в частині того, що інший працівник ДНЗ №7 Колосок ОСОБА_3, яка також працювала на 0.25 ставки на посаді музичного керівника призначена на цю посаду з порушенням трудового законодавства, оскільки вона не має музичної освіти і тому заробітну плату за ці 0,25 ставки також мала отримувати позивач, оскільки законність призначення ОСОБА_3 на посаду музичного керівника не є предметом розгляду в даній справі.

Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не розглянув її обвинувачення на адресу ОСОБА_2 з того приводу, що на протязі 2001-2015 років вона, як завідувач ДНЗ №7 Колосок займалась шахрайством, не доплачувала їй 0,25 ставки музичного керівника є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, шахрайські дії тієї чи іншої особи можуть бути встановлені тільки у кримінальному провадженні вироком суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що свою заяву на згоду виконувати роботу на 0,25 ставки вона писала під примусом є безпідставними, оскільки зазначені обставини нею не доведені, а відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України вона як позивач зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її роботу повинні були оплачувати за проведення занять у двох групах дітей, не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки відповідно до ст. 30 Закону України Про дошкільну освіту педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить: музичного керівника - 24 години на тиждень, тобто оплата роботи музичного працівника залежить від кількості годин роботи, а не від кількості груп, з якими займається музичний працівник.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про поновлення на роботі суд виходив з того, що роботодавцем дотримані всі вимоги закону щодо погодження звільнення працівника, що підлягає скороченню, з профспілкою, а також повідомлення його про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці; при цьому права позивача ОСОБА_1 при її звільненні за скороченням штату не були порушені. Суд дійшов також висновку, що не заслуговують на увагу доводи позивача в частині того, що зі скороченням посади музичного керівника відбулося порушення прав дітей на музичне виховання, оскільки це не є предметом розгляду в даній справі.

Такі висновки суду першої інстанції також не спростовані доводами апеляційної скарги, оскільки заявником апеляційної скарги не наведено жодного доводу, чому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним. А посилання тільки на те, що її звільненням порушені права дітей на музичне виховання не є підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а не будь-кого іншого.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на придбання методичних посібників суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для відшкодування їх вартості за рахунок ДНЗ або Катеринівської сільської ради, оскільки позивачем не доведено необхідність їх придбання саме для використання в роботі з дітьми у ДНЗ №7 Колосок , а також передачу цих матеріальних цінностей на баланс ДНЗ.

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послалась на те, що методичні посібники були придбані нею для полегшення її роботи. Проте зазначені обставини не є підставою для стягнення цих витрат, оскільки не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді :