Ухвала

від 17.12.2015 по справі 804/6580/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/22798/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року

у справі № 804/6580/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 7,

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; позивач) до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (далі - Управління; відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з Управління на користь бюджету заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 445 407,67 грн. та з податку на прибуток у розмірі 27 342,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством № 7 обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 433 747,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 27 342,52 грн., який виник внаслідок несплати підприємством узгоджених сум податкових зобов'язань, самостійно визначених у поданих податкових деклараціях, а також з пені в розмірі 11 660,67 грн., що виникла в зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На адресу КЖЕП № 7 податковим органом відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства скеровано податкові вимоги, які вручено уповноваженому представнику платника.

В подальшому, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС з огляду на несплату підприємством наявної податкової заборгованості звернулась до відповідача з листом № 41464/10/24-0466 про розгляд питання щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу КЖЕП № 7, що належить до комунальної форми власності.

У зв'язку з неотриманням відповіді на вказане звернення контролюючий орган, з посиланням на положення пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Управління, яке є головним розпорядником коштів міського бюджету.

Стягуючи з відповідача спірну суму податкової заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Проте, колегія суддів вважає зазначені доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

В той же час, наведені особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Так, згідно з пунктом 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За правилами пункту 95.7 статті 95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Однак, у розглядуваній ситуації судовими інстанціями не перевірено вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з КЖЕП № 7 податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема, не з'ясовано обставини щодо здійснення податковим органом заходів щодо стягнення всієї суми податкового боргу з рахунків підприємства, реалізації його майна, внесеного в податкову заставу, не перевірено наявність у КЖЕП № 7 власного майна.

А відтак, враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, постановлені у справі судові рішення з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.