Ухвала

від 14.12.2015 по справі 812/10178/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/800/17591/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

у справі №812/10178/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лугдікон

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лугдікон (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав противоправними дії відповідача з проведення зустрічної звірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року та щодо внесення до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України результатів зустрічної звірки позивача, оформленої актом від 13 листопада 2013 року №185/12-33-22-02/3833-8586 Про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з платниками податків за 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року . Також зобов'язав відповідача поновити у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 68,82 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 03 вересня 2012 року, про що зроблено запис №13821020000019584 в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у відповідача з 04 вересня 2012 року, згідно свідоцтва від 10 жовтня 2012 року №200075373 до 10 жовтня 2013 року був платником податку на додану вартість.

Відповідачем 13 листопада 2013 року було проведено зустрічну звірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків по податковій декларації з податку на додану вартість за період 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Проведення зазначених заходів виявилось неможливим у зв'язку з тим, що позивач не знаходився за юридичною адресою, що підтверджується довідкою підрозділу податкової міліції від 23 вересня 2013 року №1626.

Податковим органом був складений акт від 17 вересня 2013 року №14 про відсутність за місцезнаходження посадових осіб позивача.

Крім того, 13 листопада 2013 року відповідачем складено акт №185/12-33-22-02/38338586 про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

За висновками вказаного акту, у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою, не наданням документів, встановлено відсутність здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагентів у період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року на загальну суму податку на додану вартість - 1 434 304,00 грн.

Результати проведеної зустрічної звірки були відображені відповідачем в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевірка позивача проведена з порушенням вимог пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 та Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, оскільки наявність дій податкового органу та обставин, з якими законодавець пов'язує у вказаних нормативно-правових актах можливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, відповідач не довів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості, операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками, і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За змістом пункту 4 вказаного Порядку передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Надіслання завіреного печаткою запиту про подання інформації та документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисте вручення суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку такого запиту є обов'язком органу державної податкової служби, що виникає у разі відсутності в його розпорядженні запитуваної інформації в обсягах, необхідних для проведення зустрічної звірки і складання довідки.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік підстав надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту,

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у випадку проведення зустрічної звірки.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За змістом пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової, служби зустрічних звірок, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається наявності допустимих доказів на підтвердження направлення податковим органом на адресу позивача запиту про надання інформації з приводу підтвердження господарських відносин позивача з контрагентами, що є обов'язком податкового органу відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства, які визначають процедуру проведення зустрічної звірки, чим порушено право позивача на надання документального підтвердження та пояснень протягом місяця з дня отримання запиту податкового органу.

Крім того, пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За змістом частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 11 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частини 12 вказаної статті, у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з пунктом 4.2 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року № 336, підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою.

У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення-орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано будь-яких доказів для підтвердження вчинення дій, передбачених пунктом 4.2 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року №336.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у податкового органу не було правових підстав для здійснення дій щодо складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки відносно позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2013 року відповідачем вже складався акт № 71/12-33-22-02/38338686 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків по податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 серпня 2013 року. Тобто, частина вказаного в акті від 13 листопада 2013 року № 185/12-33-22-02/38338586 періоду вже відповідачем перевірялась.

Зі змісту акту від 26 вересня 2013 року № 71/12-33-22-02/3833.8686 вбачається, що у зв'язку з тим, що позивач не знаходиться за податковою адресою, не можливо встановити факт реального здійснення ним господарської діяльності з придбання товару у контрагентів за період з 01 жовтня 2012 року по 31 липня 2013 року на загальну суму податку на додану вартість - 2 712 654,00 грн., у результаті чого не підтверджується реальність операції з реалізації товару на адресу контрагентів-покупців на суму податку на додану вартість у розмірі 2 576 854,00 грн.

При цьому, листом від 24 жовтня 2013 року № 4566/10/12-30-11-02/08 відповідач повідомив про скасування акту № 71/12-33-22-02/38338686 через отримання матеріалів від Головного оперативного відділу Ленінської ОДПІ у м. Луганську ТУ Міндоходів у Луганській області про встановлення місцезнаходження TOB Лугдікон , опитування посадових осіб та надання первинних документів за липень 2013 року для проведення зустрічної звірки.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача з проведення зустрічної звірки позивача.

Крім того, пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266.

Відповідно до пункту 2.14 вказаного Порядку, інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників податку на додану вартість, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС Аудит .

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, висновок щодо правильності чи недостовірності задекларованих позивачем даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до облікової картки платника, може бути зроблений податковим органом лише після визначення податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України . Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, в порушення зазначеної норми, не доведено правомірності своїх дій щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, а відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано зобов'язали відповідача вилучити з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію, внесену на підставі акту від 13 листопада 2013 року №185/12-33-22-02/3833-8586.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі №812/10178/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.