Ухвала

від 07.12.2015 по справі 2а/0470/1720/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/5194/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року

у справі №2а/0470/1720/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Контраст -Дніпро

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Контраст-Дніпро (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду постановою від 29 травня 2012 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2011 року №0001172301/0/35797 та від 28 грудня 2010 року №0001172301/01.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, про що склали акт від 01 грудня 2010 року №796/23-2-17/33/85381, яким, зокрема, встановили порушення позивачем вимог пунктів 1.22, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, пункту 5.9 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0001172301/0/35797, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 197 341,50 грн., з яких основний платіж - 131 561,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 65 780,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0001172301/0/35797, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року №0001172301/1 аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ Петра-Плюс , ТОВ ТФК Технополіс та ТОВ Укруніверсал за нікчемними правочинами.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках вироку Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2009 року у кримінальній справі №1-298/2009.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 01 грудня 2008 року №32 позивач реалізував ТОВ Петра Плюс електрообладнання на суму 179 147,15 грн. (у тому числі ПДВ - 78 353,62 грн.).

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур.

Оплата за придбані товари здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування контрагентом коштів на банківський рахунок позивача, про що свідчать банківські виписки.

Крім того, на підставі договору від 05 лютого 2009 року №4 ТОВ Укруніверсал поставило позивачу товар на суму 38 122,00 грн.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, рахунків - фактур, специфікації, банківських виписок.

На підставі договору від 06 листопада 2008 року №610 ТОВ ТФК Технополіс надало позивачу маркетингові послуги на суму 18 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання маркетингових послуг та банківською випискою.

Відповідно до абазу 2 підпункту 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з нормою абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів та у зв'язку з оплатою підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат суми податку по господарським операціям з вказаними контрагентами.

Доводи податкового органу про відсутність між позивачем та контрагентами реальності здійснення господарських операцій, ґрунтуються на висновках вироку Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2009 року у кримінальній справі №1-298/2009, яким визнано винними посадових осіб контрагентів позивача, у вчинені злочинів передбачених частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 202, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини свідчать про правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі №2а/0470/1720/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.