Постанова

від 21.03.2007 по справі 2/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "21" березня 2007 р.                                                                   Справа № 2/241

За позовом Приватного підприємства “УВТК”

до Державної податкової  інспекції у м.Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                                      Суддя Скрипничук І.В.

Представники:

Від позивача –Гінінгер А.З. –представник за довіреністю № 84 від 20.12.2006р.

Від відповідача –Ткач Д.В. –представник за довіреністю № 5139/10-013 від 16.03.2006р., Чикановська Н.Д. –представник за довіреністю № 28040/10-015 від 07.12.2006р.

В засіданні приймали участь –Філіпець В.П. –прокурор, Швець О.А. –прокурор

СУТЬ СПОРУ:          Приватне підприємство “УВТК” м.Чернівці (код 32278470) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції м.Чернівці про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення за № 000307232/0 від 24.10.2006р. в частині визначення приватному підприємству “УВТК” податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 172294,50грн., у т.ч. 114863грн. основного платежу та 57431,50грн. штраф-них санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

У акті перевірки, ревізори посилаються на те, що при переході на спрощену систему позивач не зменшив податковий кредит на суму ПДВ (1770грн.) із залишків товару, що обліковуються на балансі станом на 30.03.2004р. та сума ПДВ з яких була включена до податкового кредиту в попередніх періодах.

Разом з тим, підприємство, яке є платником податку на прибуток та платником ПДВ, при придбанні активів та віднесенні їх вартості до складу валових витрат і суми ПДВ до складу податкового кредиту, має керуватись ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на час переходу позивача на спрощену систему –01.04.2004р.).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З огляду на викладене, платником податку має бути виконана умова щодо сплати ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням активів, які використовуватимуться для ведення власної господарської діяльності та наявності податкової накладної, оформленої належним чином.

Із матеріалів перевірки податковим органом ПП “УВТК” не вбачається порушень платником податку вимог законодавства щодо віднесення до податкового кредиту сум  ПДВ. Твердження відповідача про те, що підприємство при переході на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності та сплаті єдиного податку за ставкою 10% не провело коригування податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого при придбанні матеріальних активів, є необґрунтованим і суперечить наведеним вище нормам законодавства.

Обґрунтовуючи висновок про донарахування податку на додану вартість, відповідач зазначив, що ПП “УВТК” не зареєстровувалося в 2006 році платником ПДВ, а отже несе відповідальність за несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Між тим, при винесенні цього рішення відповідачем не було прийнято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, приватне підприємство “УВТК” протягом першого півріччя 2006 року подавало до ДПІ у м.Чернівці Декларації з податку на додану вартість, весь час вказуючи номер свідоцтва, який був у підприємства до переходу на спрощену систему оподаткування. При цьому під час камеральної перевірки ДПІ у м.Чернівці жодного разу не заперечувала проти правомірності подачі такої звітності і визначення сум податкового зобов'язання. Доказів про анулювання старого свідоцтва платника ПДВ у підприємства не було, а тому воно правомірно нараховувало та сплачувало податок на додану вартість, виписувало податкові накладні.

Відповідно до пп. 4.4.1 у разі коли норма закону припускає неодноразове (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків внаслідок чого можна прийняти рішення на користь як платника податків, так і конролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.

Відповідач (ДПІ у м.Чернівці) вимоги позивача заперечує, посилаючись на те, що згідно пп. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон) у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.03.2004 року у зв'язку з переходом ПП “УВТК” на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за ставкою єдиного податку 10% з ІІ кварталу 2004 року.

Отже, у березні 2004 року при переході на спрощену систему оподаткування приватним підприємством не зменшено податковий кредит на суму ПДВ 1770,00грн. із залишків товарів, що обліковуються на балансі станом на 30.03.2004 року та суму ПДВ з яким була включена до податкового кредиту в попередніх періодах.

З 01.01.2006 року ПП “УВТК” перейшло на загальну систему оподаткування (свідоцтво платника ПДВ було анульовано 30.03.2004 року у зв'язку з переходом  на спрощену систему оподаткування), тобто стало платником податку на прибуток.

В порушення вищевказаних норм законодавства, ПП “УВТК” виписувало податкові накладні та нараховувало податковий кредит при відсутності реєстрації  як платника податку та зазначаючи в отриманих та виписаних податкових накладних номер свідоцтва платника ПДВ, яке було ліквідоване 03.03.2004 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази суд встановив.

Так, за період з 01.08.2003 року по 31.03.2004 року та з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року позивачем занижено податок на додану вартість за серпень-грудень 2003 року на 319,00грн., за січень-березень 2004 року –2037,00грн., за січень-червень 2006 року –113093,00грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість за результатами перевірки зменшено на 9693,00грн. Крім того, встановлено заниження ПДВ у розрізі податкових періодів у жовтні 2003 року у сумі 4083,00грн. та у січні 2004 року у сумі 133,00грн. (акт перевірки № 4303/23-2/32278470 від 11.10.2006 року).

У відповідності до пп.7.2.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 ст. 81 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Порушуючи вищезазначені норми законодавства, ПП “УВТК” виписувало податкові накладні, нараховувало податковий кредит при відсутності реєстрації як платника податку та зазначало в отриманих та виписаних податкових накладних номер свідоцтва 33035256, яке було анульовано 30.03.2004 року відповідно до заяви платника ПДВ від 15.03.2004 року про виключення його з реєстру.

Факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (приватне підприємство “УВТК”) підтверджується інформацією Державної податкової адміністрації України про анулювання свідоцтва.

Отже, податкові накладні, видані незареєстрованою особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки (аркуш 23 пункт 3), що підприємство в порушення вимог пп. 7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при переході на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності та сплаті єдиного податку за ставкою 10 відсотків не провело коригування податкового кредиту на суму ПДВ (1770грн.) сплаченого при придбанні матеріальних активів (реєстрація платника ПДВ анульована 30.03.2004р) то вони є безпідставними.

Так, підприємство, яке є платником податку на прибуток та платником ПДВ, при придбанні активів та віднесенні їх вартості до складу валових витрат і суми ПДВ до складу податкового кредиту, має керуватись ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на час переходу позивача на спрощену систему оподаткування –01.04.04р.)

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній  або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З огляду на викладене, платником податку має бути виконана умова щодо сплати ПДВ  звітному періоді у зв'язку з придбанням активів, які використовуються для ведення власної господарської діяльності та наявності податкової накладної, оформленої належним чином.

Таким чином, на момент переходу позивача на спрощену систему оподаткування (березень 2004 року) Закон України “Про податок на додану вартість” не містив норм, які регламентували б проведення будь-яких перерахунків чи коригувань. Посилання податкового органу у цьому випадку на порушення пп. 7.4.3 ст. 7 Закону є необґрунтованим з огляду на те, що зазначена норма Закону стосується невіднесення до податкового кредиту сум ПДВ у платника ПДВ у разі здійснення операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону та які звільнено від оподаткування згідно із ст.5 Закону.

З огляду на це, відповідач допустив підміну такого поняття як “невключення до податкового кредиту” на “коригування податкового кредиту”.

Законом визначено, що ПДВ сплачується платником податку один раз. У даному випадку відповідач, зменшивши податковий кредит позивача в березні 2004 року у сумі 1770грн., донарахував платнику податку за березень 2004 року ПДВ у сумі 1770грн. Оскільки позивачем зазначена сума ПДВ уже була сплачена при придбаванні товарів, то внаслідок цього має місце подвійне оподаткування ПДВ.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення за № 000307232/0 від 24.10.2006р. в частині визначення приватному підприємству “УВТК” м.Чернівці податкового зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу в сумі 1770грн. та штрафних санкціях у розмірі 850грн.

3. У решті позовних вимог в частині визначення приватному підприємству “УВТК” м.Чернівці податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 113093грн. та штрафних санкцій у розмірі 56581,50грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                І.В. Скрипничук