Постанова

від 25.12.2015 по справі 815/6607/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6607/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участю секретаря Музики І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СТАНДАРТ до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ АЛЬФА СТАНДАРТ , за результатом розгляду якого позивач просить визнати протиправними та скасувати видані ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 року №0002462202 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2503601,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 625900,00 грн., у зв'язку з порушенням п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; №0002472202 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2341511,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1170756,00 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновків про порушення товариством вимог податкового законодавства, що було зафіксовано актом перевірки від 28.10.2015 р. № 2357/15-54-22-02/37350618.

На підставі акту перевірки від 28.10.2015 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач, посилаючись на необґрунтованість, невідповідність вимогам податкового законодавства та безпідставні висновків податкового органу, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2015 року позов підтримав у повному обсязі, зазначивши, що всі докази надані до матеріалів позову, додаткових пояснень не має.

Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений судом про дату час і місце судового розгляду належним чином та своєчасно, надав до суду письмові заперечення, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2015 року, розгляд справи, призначений в порядку письмового провадження на 25.12.2015 року, відповідно до положень ч.4 ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності встановив наступне.

Як встановлено судом, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СТАНДАРТ код за ЄДРПОУ 37350618 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, про що складено акт перевірки від 28.10.2015 р. № 2357/15-54-22-02/37350618.

Податковим органом, за результатом проведеної перевірки, були виявлені наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме:

п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 341 511, 00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 503 601, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 28.10.2015 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 10.11.2015 року прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2503601,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 625900,00 грн.;

- № НОМЕР_2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2341511,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1170756,00 грн.

З дослідженого акту перевірки від 28.10.2015 року № 2357/15-54-22-02/37350618 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентами.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОЙЛ .

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС (постачальник) укладено договір №ІНС-102/К від 02.04.2014 р. на придбання дизельного палива. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар (арк. с. 182-184 Т.1).

Реальність виконання умов укладеного договору №ІНС-102/К від 02.04.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: договором, видатковими накладними №343, №403, №703, №803, №935, товарно-транспортними накладними №Р343, №Р403, №Р703, №Р803, №Р935, податковими накладними №8, №8, №101, №194, №2, Сертифікатом відповідності та Протоколом випробувань №1623.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень позивача, що наявні в матеріалах справи: №1563, №1576, №1598, №1615, №1658.

В подальшому вказана продукція була поставлена наступним покупцям: СФГ Вікторія , СФГ Ірина , ТОВ Авторух Сервіс , ТОВ Іріда , ПП Украгросоюз , ТОВ СГ ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА , ПП Ліан , ТОВ Рекорд , СФГ Колосок , МП Сімтекс , ТОВ ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , про що свідчать відповідні договори, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні.

Судом встановлено, що 27.09.2013 р. між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК (постачальник) було укладено договір №60-27/09/13 на придбання дизельного палива. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар.

Суд вважає, що реальність виконання умов укладеного договору №60-27/09/13 від 27.09.2013 р. року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: договором, видатковими накладними №12, №31, №39, №106, №150, №114, №183, №238, №329, №381, №398, №472, №522, №653, №846, №924, №1038, №1092, №1263, №1435, №3024, товарно-транспортними накладними №2613, №2616, №2615, №2645, №2687, №2688, 2706, №2726, №2803, №2804, 2748, №2857, №2862, №2867, №2881, №2856, №2923, №2926, №3060, №3120, №3121, №3086, №3162, №3281, №3280, №3270, №3323, №Б/Н, №Б/Н, №Б/Н, №Б/Н, №Б/Н, №Б/Н, №Б/Н, №4164, №4137, №4361, №4362, №6570, податковими накладними №5, №16, №20, №28, №65, №52, №79, №117, №145, №231, №259, №319, №427, №555, №578, №679, №41, №163, №164, №41.

На підтвердження проведеного розрахунку з підприємством-постачальником суду надані платіжні доручення: №1350, №1351, №1353, №1354, №1355, №1356, №1357, №1358, №1360, №1361, №1366, №1367, №1368, №1370, №1371, №1372, №1373, №1381, №1383, №1384, №1386, №1388, №1390, №1391, №1396, №1397.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, вказана продукція була поставлена наступним покупцям: СФГ Росток , СФ Олександр , СФГ Вікторія , СФГ ОСОБА_1 С. , ТОВ сербське , ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", ТОВ "Елемент", ТОВ "Ліан", СГ "Богунівська Еліта", ПП "Успіх", СФГ "Алва", ПП "Земля", ПП Украгросоюз , ФГ Олександра , СФГ Імпульс , СФГ "Вишневе", СФГ "Русєв В В", СФГ "Ірина", СФГ "Колосок", ФГ "Теодор-2005", АФГ "Сім'я", ТОВ "Рекорд", ТОВ "Авторух Сервіс", ФГ "ОСОБА_2 С.", ФГ "ОСОБА_3 М.", СВК "Світанок", ФК "Унгурян", ПП "Стройтехград", ТОВ "Дружба Народів", ТОВ фірма "ВІК", СТОВ Нива , ТОВ "ОСОБА_4 Сервіс", ТОВ "Тіра Агро", СФГ ОСОБА_5 С. , СФГ "Юліана", ТОВ "Аніка ОСОБА_4", ПП "Дор Сервіс", про що свідчать відповідні договори, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні.

Судом встановлено, що 11.06.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД (постачальник) було укладено договір на придбання дизельного палива №214/ ПММ. Відповідно до умов вказаного правочину, продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає та оплачує його.

На підтвердження реальності укладеного договору, позивачем, до матеріалів справи надано: договір, видаткові накладні №4237, №4301, №4397, №4358, №4410, №4451, №4637, №4638, №4759, №5953, №6427, №6568, №6589, №6676, №7201, №7211, №7212, №38, №53, №73, №120, №121, №138, №163, №184, №226, №542, №541, №580, №579, товарно-транспортні накладні №4237/1, №4301/1, №4397/1, № 4358/1, №4410/1, №4451/1, №4637/1, №4683/1, №4759/1, №5953/1, №6427/1, №6568/1, №6589/1, №6676/1, №7201/1, №7211/1, №7212/1, №38/1, №53/1, №73/1, №102/1, №121/1, №138/1, №163/1, №184/1, №226/1, №542/1, №541/1, №580/1, №579/1, податкові накладні №32, №93, №136, №174, №187, №224, №415, №455, №532, №196, №691, №831, №12, №77, №560, №572, №39, №53, №73, №120, №121, №135, №155, №173, №214, №136, №135, №171, 170.

Згідно платіжних доручень: №1316, №1319, №1320, №1321, №1329, №1330, №1339, №1341, №1344, №1403, №1418, №1423, №1424, №1426, №1452, №1461, №1463, №1465, №1466, №1467, №1472, №1473, №1481, №1482, №1483, №1488, №1507, №1508, №1509, №1518 - розрахунок з підприємством - постачальником проведено в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, вказана продукція була поставлена наступним покупцям: СГ "Богунівська Єліта", ТОВ "Елемент", ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", ТОВ "Аніка ОСОБА_4", СФГ Імпульс , ДП Украгросоюз , ТОВ "Авторух Сервіс", СФГ Вікторія , СФГ "Алва", ФГ "ОСОБА_3 М.", ФГ "ОСОБА_2 С.", СФГ ОСОБА_5 С. , СФГ Росток , ТОВ "ОСОБА_4 Сервіс", ТОВ фірма "ВІК", ПП "Дор Сервіс", ТОВ "Тіра Агро", ФГ "Обухін", СФГ "Сім'я", ТОВ "Ліан", про що свідчать відповідні договори, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні.

Також, судом встановлено, що, 15.07.2013 року, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОТОС ОЙЛ на придбання дизельного палива було укладено договір №06/2407/М.

На підтвердження реальності виконання умов договору від 15.07.2013 року № 06/2407/М суду надані документи первинного та бухгалтерського обліку: договір, акти прийому-передачі товару №31, №1133, №1153, №1172, №1186, №1201, №1221, №227, №238, №252, №275, №309, №356, №383, №1831, товарно-транспортні накладні №3/07, №Б/Н, №301/1, №343/2, №1004/14, податкові накладні №13, №217, №236, №269, №256, №284, №219, №223, №237, №6, №36, №72, №95, №279

Розрахунок проводився в повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства - постачальника, згідно платіжних доручень: №1262, №1444, №1445, №1449, №1450, №1454, №1455, №1493, №1494, №1495, №1497, №1498, №1500, №1501, №1506.

Вказана продукція в подальшому була поставлена наступним покупцям: ТОВ "Міал", СФГ Вікторія , СТОВ Нива , СФ Олександр , ТОВ "Аніка ОСОБА_4", ТОВ "ОСОБА_4 Сервіс", ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", ТОВ "Елемент", СФГ "Ірина", ТОВ "Ліан", ТОВ "Авторух Сервіс", ТОВ "Фоззі- Фуд", ТОВ "Тіра Агро", СФГ "Оріон", СТОВ Нива , про що свідчать відповідні договори, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" , п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що на думку суду, свідчить про фактичне виконання умов договорів.

Дослідивши надані документи, суд відзначає, що останні не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами, при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами позивача з його контрагентами, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не надав.

Судом, також, не встановлено невідповідності податкових накладних фактичним обставинам встановлених судом.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОЙЛ підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що правочини укладені між позивачем та ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОЙЛ виконано кожною стороною договорів, та підтверджується первинними документами, дослідженими судом, у тому числі і податковими накладними.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Положеннями п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно вказано в акті перевірки на порушення позивачем приписів податкового законодавства України, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Су не погоджується з твердженням відповідача викладеним в акті перевірки від 28.10.2015 р. № 2357/15-54-22-02/37350618 та письмових запереченнях про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат, з підстав встановлених в наступних актах:

- ОСОБА_3 ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014р. №1998/26-55-22-07/38799955 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 38799955) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 р. по 30.06.2014 р. .

- ОСОБА_3 ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.04.2014р. №1087/26-55-22-13/38809821 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК (код за ЄДРПОУ 38809821) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. .

- ОСОБА_3 ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014р. №1394/26-55-22-13/38809821 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК (код за ЄДРПОУ 38809821) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р. .

- ОСОБА_3 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014р. №1460/26-59/2209/38726295 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛОТОС ОЙЛ (код за ЄДРПОУ 38726295) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІТЕК , ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року , виходячи з наступного:

Пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року Про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. №1232 передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту ст. 73 Податкового кодексу України, зустрічні звірки є джерелом отримання податкової інформації, Закон визначив, що вони не є перевірками, у зв'язку з чим жодних висновків, що тягнуть юридичні наслідки, вони містити не повинні, крім того ОСОБА_3 про неможливість проведення зустрічної звірки має фіксувати саме факт непроведення звірки, без проведення аналізу та обґрунтувань доводів, дослідження автоматизованих баз даних з метою констатації фактів порушення податкового законодавства. З урахуванням викладеного, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може прийматись судом як належний доказ у справах про адміністрування податків.

Крім того, відповідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку (рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що дані, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенту позивача, не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача та жодним чином їх не підтверджують.

Зважаючи на зазначене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів щодо підтвердження господарських відносин з позивачем в зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням як на підставу для висновків про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що факти поставки, оплати та оприбуткування товарів підтверджуються відповідними накладними та податковими накладними, актами прийому-передачі товару, та іншими документами наданими позивачем під час перевірки, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

Окрім іншого, суд зазначає, що відповідачем при проведені перевірки не було враховано, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 р. у справі № 826/11953/14 адміністративний позов ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволений частково, а саме: зобов'язано ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити та відновити в АІС Податковий блок інформацію про результати зустрічної звірки ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38799955), які оформлені актом від 23.07.2014 № 1998/26-55-22-07/38799955 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38799955) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.06.2014. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 р. залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.11.2014 р. вказані рішення залишені без змін.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт протиправності проведення податковим органом зустрічної звірки контрагента позивача, необхідно зауважити, висновки зроблені на підставі вищезазначеного акту перевірки, є необґрунтованим та повинні були бути врахованими під час проведення перевірки позивача.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 року не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 122, 128, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СТАНДАРТ до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10.11.2015 р. № НОМЕР_1, №0002472202.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. В. Бжассо