Постанова

від 21.01.2021 по справі 815/6607/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6607/15

адміністративне провадження № К/9901/19879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Бжассо Н.В. від 25 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Золотнікова О.С., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. від 27 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СТАНДАРТ до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СТАНДАРТ (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2015 року: №0002462202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 2503601 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 625900 грн.; №0002472202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 2341511 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1170756 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОІЛ та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК у період 2013-2014 років.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Застосувавши положення підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, статтю 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини першої статті 1, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку, що матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських операцій по поставці на користь позивача товарів (нафтопродуктів) його контрагентами й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит та валові витрати, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами, що випливає із отриманої за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання скаржника, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснювалася поза межами правового поля. Також стверджує, що єдиним постачальником ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК у період жовтня-листопада 2013 року було ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 й вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року у справі №646/3810/15-к (провадження №1-кп/646/325/2015) ОСОБА_1 (директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року складено акт від 28 жовтня 2015 року за №2357/15-54-22-02/37350618, у якому, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 2341511 грн., а також ПДВ на 2503601 грн.

Судами зазначено, що у акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОІЛ та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК у період 2013-2014 років, оскільки перевіркою документально не підтверджено здійснення таких господарських відносин. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо відсутності об`єктів оподаткування по операціях з придбання/продажу товарів, отриману за результатами податкового контролю контрагентів (акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок), так і на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року у справі №646/3810/15-к, яким керівника ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (контрагента ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК ) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, позивачем укладено договори на поставку нафтопродуктів із наступними суб`єктами господарювання:

- з ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС від 02 квітня 2014 року за №ІНС-102/К, відповідно до якого постачальник (ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС ) передає у власність покупця (позивач) нафтопродукти (паливо дизельне марки ДТ-3-К5, сорт F, дизельне паливо (євро) марки F вид І, дизельне паливо (євро) марки Е вид І), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару. Кількість, асортимент та ціна за товар зазначаються в специфікаціях до даного договору або відповідно до наданих заявок покупця у виставлених продавцем рахунках-фактурах. Поставка здійснюється на умовах FCA (пункт-зал. станція) відвантаження) або СРТ - (пункт-зал. станція) призначення), згідно Інкотермс-2010;

- з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК від 27 вересня 2013 року за №60-27/09/13, відповідно до якого постачальник (ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК ) передає у власність покупця (позивач) нафтопродукти (ДТ Євро марка С вид ІІ, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид ІІ, бензин автомобільний А-92 Євро вид ІІ клас С), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару. Найменування нафтопродукту, кількість, якість та вид транспорту, яким буде поставлятися товар, а також ціна товару узгоджуються сторонами перед кожною поставкою. Поставка здійснюється на умовах FCA франко-перевізник ст. Одеса-Застава І Одеської з/д, згідно Інкотермс-2010 або FCA франко-перевізник на естакаді наливу постачальника, за адресою вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, 65041, згідно Інкотермс-2010;

- з ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД від 11 червня 2012 року за №214/ГСМ, відповідно до якого постачальник (ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД ) передає у власність покупця (позивач) нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро, бензин А-92, дизельне пальне), а останній - приймає та оплачує вартість поставленої продукції. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки та оплати продукції на кожну окрему партію зазначаються у видаткових накладних або актах-приймання нафтопродуктів та при необхідності у додаткових угодах до цього договору. Для здійснення поставки товару покупець надає постачальнику заявку на відвантаження, в якій зазначає найменування, кількість, умови поставки та вид транспорту, яким буде поставлятися товар. Поставка здійснюється на умовах ЕХW склад постачальника (автотранспортом), FCA постачальника (з/д транспортом) та СРТ пункт призначення (авто та з/д транспортом), згідно Інкотермс-2010;

- з ТОВ ЛОТОС ОІЛ від 15 липня 2013 року за №06/2407/М, відповідно до якого постачальник (ТОВ ЛОТОС ОІЛ ) передає у власність покупця (позивач) нафтопродукти (паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки F вид ІІ), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару. Асортимент, кількість, якість, ціна, а також умови поставки товару погоджуються сторонами в додатках або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною до цього договору. Поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця та на умовах FCA склад постачальника (автотранспортом на умовах самовивезення), СРТ склад покупця (автотранспортом на умовах доставки постачальником) та ЕХW склад постачальника (шляхом передачі товару в резервуарах нафтобаз), згідно Інкотермс-2010.

Виконання договорів, як зазначено судами, підтверджується: видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, розрахунковими документами, сертифікатами відповідності нафтопродуктів, протоколами випробувань, документами щодо транспортування нафтопродуктів (товарно-транспортними накладними), платіжними дорученнями на проведення розрахунків. Контрагентами виписано на адресу позивача податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОІЛ та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Жодних дефектів у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, або ж відсутність відповідних необхідних документів суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

З`ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований третім особам, зокрема: придбані у ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС нафтопродукти поставлені контрагентам-покупцям СФГ Вікторія , СФГ Ірина , ТОВ Авторух Сервіс , ТОВ Іріда , ТОВ СГ ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА , ПП Украгросоюз , ПП Ліан , ТОВ Рекорд , СФГ Колосок , МП Сімтекс , ТОВ ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ; придбані у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК нафтопродукти поставлені контрагентам-покупцям СГ Олександра , СФГ Юліана , ФГ Теодор-2005 , ПП Успіх , СФГ Вікторія , ТОВ Сербське , СФГ Слабенко С.С. , СФГ ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , ТОВ Елемент , ДПДГ Богунівська Еліта НААНУ, ПП Ліан , СГ Русєв В.В. та іншим; придбані у ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД нафтопродукти поставлені контрагентам-покупцям СГ Алва , СГ Імпульс , СГ Бевзенко А.М. , ТОВ Елемент , АФГ Сім`я , СГ Куцарев Ф.С. , СФГ Вікторія , ТОВ Бета Транс Сервіс , ТОВ ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , ДПДГ Богунівська Еліта НААНУ, ТОВ Ліан , ТОВ Авторух Сервіс ; придбані у ТОВ ЛОТОС ОІЛ нафтопродукти поставлені контрагентам-покупцям СФГ Вікторія , СТОВ Нива , ТОВ Аніка Транс , ТОВ Бета Транс Сервіс , ТОВ ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , ТОВ Елемент , ТОВ Авторух Сервіс , ТОВ Фоззі- Фуд , ТОВ Тіра Агро , СФГ Оріон , СГ Імпульс , що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ЛОТОС ОІЛ та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК документально підтверджені та фактично проведені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Вказали суди й на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагентів необхідних ресурсів і умов, необхідних для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги поставки.

Слід погодитися з висновком судів про те, що правовідносини контрагента (ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК ) із ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , з яким позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених відомостей про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

У справі, що розглядається, Товариство сформувало податкову вигоду, окрім іншого, за наслідками операцій та на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентом - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК , яке не визнане фіктивним, а вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року у справі №646/3810/15-к стосується іншого суб`єкта - ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 .

Також судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому інформація, наведена у актах відносно ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК , не свідчить про нездійснення господарських операцій та про порушення податкового законодавства.

Більше того, як встановлено судами, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року по справі №826/11953/14, яка набрала законної сили за результатами апеляційного перегляду, зобов`язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити та відновити в АІС Податковий блок інформацію про результати зустрічної звірки ТОВ ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС , які оформлені актом від 23 липня 2014 року №1998/26-55-22-07/38799955 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38799955) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 вересня 2013 року по 30 червня 2014 року .

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.

За наведеного, враховуючи, що дана касаційна скарга була подана Інспекцією у травні 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року відстрочено їй сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 112661,82 грн. до ухвалення касаційним судом рішення у справі, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 112661,82 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: 65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38-А; код ЄДРПОУ 39578136) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 112661,82 (сто дванадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 82 копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко