Постанова

від 08.12.2015 по справі 820/10256/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 грудня 2015 р. № 820/10256/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392211 та №0000402211 від 08.07.2015 року про збільшення сум грошового зобов'язання за податком на прибуток та податком на додану вартість, які прийняті на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р.;

- стягнути на користь ТОВ "ВЕТКОМ" судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.06.2015 року Західною ОДПІ м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області складено акт №1204/20-33-22-01-07/39059816 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Веткорм" (код ЄДРПОУ 39059816) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 р.", на підставі якого 08.07.2015 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000392211 та №0000402211. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "Веткорм" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ, визначення валових витрат та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.99-100) відповідач вказав, що викладені в акті №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р. судження ОДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентом позивача - ТОВ "Інтегранс Компані", ТОВ "Айворі-Інвестмент", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп". На думку ОДПІ, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав, податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 року №0000402211 та №0000392211 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Веткорм", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 3909816. (т. 1 а.с.170-176).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Західній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Веткорм", код ЄДРПОУ - 39059816, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 р. по 31.12.2014 р. відповідно до плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р. (т.1 а.с.103-148).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Веткорм", порушено:

1) п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, п.п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4290312,15 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3950256,20 грн. ,в тому числі за жовтень 20174 р. в сумі 984608,0 грн., грудень 2014 р. в сумі 2965647,9 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у відповідних періодах та неможливістю реально отримувати послуги (роботи) та ненадання повного документального підтвердження фактичного виконання послуг.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 08.07.2015 р.:

- № 00004022110, яким ТОВ "Веткорм" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4937820,25 грн., з яких 3950256,0 грн. - основний платіж, 987564,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.10);

- №0000392211, яким ТОВ "Веткорм" збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток підприємств у розмірі 62890,19 грн., з яких 4290312,15 грн. - основний платіж, 1072578,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.11).

Не погодившись з висновками, викладеними ДФС у акті перевірки та спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Західної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням Західної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №10443/10/20-33-22-01-14 від 07.07.2015 р. (т.1 а.с.24-28) та №2841/10/20-40-10-04-14 від 07.09.2015 р. ( т.1 а.с.36-42) скаргу директора ТОВ "Веткорм" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Основним видом діяльності позивача є оптово-роздрібна торгівля товарами (кормові добавки - метіонін кормовий, монокальцій фосфат кормовий в біг-бегах та мішках), придбання товару крупним оптом, в тому числі шляхом імпортування та реалізація цього товару покупцям на території України.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання умов укладених зовнішньоекономічних контрактів з постачальниками товару з ВАТ "Апатит" (Росія) контракт №398/АПТ/ВК/14-03-309 від 26.05.2014 р. (т.2 а.с.197-201), з ВАТ "Волзький Оргсинтез" (Росія) контракт №48-193 від 05.03.2014 р. (т.1 а.с.190-193) та договорів по продажу товару покупцям на території України, укладались договори з контрагентами - ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп".

Так, на підставі договору про надання послуг №0112-2014 від 01.12.2014 р., укладеного між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) та ТОВ "ІНТЕГРАС КОМПАНІ" (виконавець), виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харіквський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. (т.5 а.с.33-35).

Також у додатку 1 до договору №0112-2014 від 01.12.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.5 а.с.36).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: акт №1351 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 23.12.2014 по 30.12.2014 р.на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), акт №832 здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.12.2014 по 22.12.2014 р. у сумі 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.) (т.5 а.с.27, 30), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 з 23.12.2014 по 30.12.2014 р.на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), у сумі 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.) (т.5 а.с.28, 31), податкову накладну №1351 від 30.12.2014 р. на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), №832 від 22.12.2014 р. на суму 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.) (т.5 а.с.29, 32), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Інтергас Компані" (т.5 а.с.40-43).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Інтеграс Компані", в яких податковий орган посилається на наявність в ЄДРФОЮО запису щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи (розпочато ліквідаційну процедуру), суд зазначає, що по-перше, на момент вчинення господарської операції такого запису не існувало, дані підтверджуються витягом з ЄДРЮОФО-П від 24.09.2014 р.(т.5 а.с.38-39), по-друге, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Позивач - ТОВ "Веткорм" мав господарські відносини з ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (код ЄДРПОУ 39357793), а саме: між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) та ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (виконавець) укладено договір про надання послуг №011014 від 01.10.2014 року (т.5 а.с.9-11), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харіквський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Також у додатку 1 до договору №011014 від 01.10.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.5 а.с.12).

Реальність надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (т.5 а.с.2), акт №103114 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.) (т.5 а.с.3), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.) ( т.5 а.с.4), акт №112813 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 03.11.2014 по 28.11.2014 року у сумі 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) (т.5 а.с.5), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 03.11.2014 по 28.11.2014 року у сумі 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) ( т.5 а.с.6), податкові накладні №103114 від 31.10.2014 р. у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.), №112813 від 28.11.2014 р. на суму 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) (т.5 а.с.7-8), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Інтергас Компані" (т.5 а.с.16-25).

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", оскільки останній знаходиться в стані припинення. Всупереч наведено суд підкреслює, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.09.2014 р.. в кому відсутні відомості щодо припинення юридичної особи. (т.5 а.с.13, 14-15)

Таким чином, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Також, позивач - ТОВ "Веткорм" мав господарські відносини з ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (код ЄДРПОУ 39152105), а саме: між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) та ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг №010814 від 01.08.2014 року (т.4 а.с.225-227), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Також у додатку 1 до договору №010814 від 01.08.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.4 а.с.228).

Реальність надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (т.4 а.с.218), акт №82914 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ 156121,06 грн.) (т.4 а.с.219), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ 156121,06 грн.) (т.4 а.с.220), податкова накладна №82914 від 29.08.2014 р. у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ156121,06 грн.), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (т.4 а.с.234).

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп", оскільки останній знаходиться в стані припинення. Всупереч наведено суд підкреслює, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 24.09.2014 року (т.4 а.с.230) та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2014 р., в яких відсутні відомості щодо припинення юридичної особи. (т.4 а.с.231-232).

Таким чином, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Також між позивачем - ТОВ "Веткорм" (замовник) та ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (виконавець) укладено договір про надання послуг №010914 від 01.09.2014 року (т.4 а.с.240-242), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Також у додатку 1 до договору №010914 від 01.09.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.4 а.с.243).

Факт надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (т.4 а.с.236), акт №93018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 05.09.2014 по 30.09.2014 року у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.) (т.4 а.с.237), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 05.09.2014 по 30.09.2014 року у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.) (т.4 а.с.238), податкова накладна №93018 від 30.09.2014 р. у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (т.4 а.с.247-249).

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", оскільки останній знаходиться в стані припинення. Всупереч наведено суд підкреслює, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , в яких відсутні відомості щодо припинення юридичної особи.

Окрім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ "Веткорм" у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по завантажуванню-розвантажуванню товарів фактично не відбувалися.

Також в матеріалах справи міститься договір суборенди №39 від 01.02.2014 р. ТОВ "Веткорм" з ПП "Трансервіс", згідно якого позивач орендував нежитлові (складські) приміщення за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с. Васищево, вул. Промислова, буд.21.

На складських приміщеннях зберігався придбаний у російських контрагентів товар, що підтверджуються документами складського обліку. на підставі карток складського обліку товарів та докладної записки завскладу за кожний місяць, а також актів виконаних робіт формувались оборотно-сальдові відомості по відповідних банківських рахунках та проводилась оплата таких послуг. (т.5 а.с.44-75).

В обґрунтування господарської мети, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підприємство має великий обсяг поставок товару (продукції), а власних трудових ресурсів для переміщення (завантаження-розвантаження) вантажів не має. Крім того, позивачу комфортно працювати з вказаними підприємствами, оскільки вони якісно та вчасно надає послуги щодо погрузки-визругки продукції.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Веткорм".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000392211 та №0000402211 від 08.07.2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОМ" (код ЄДРПОУ 39059816, адреса: 61052, м.Харків, вул. Карла Маркса, буд.13/15, кв.2) судові витрати у розмірі 154510 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот десять) грн. 66 коп. за рахунок асигнувань Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39860260, адреса: 61052, м.Харків. вул. Карла Маркса, буд.30).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.