Постанова

від 13.11.2015 по справі 826/10344/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 листопада 2015 року 13 год. 50 хв. № 826/10344/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" до Державної служби України з лікарських засобів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" (далі - позивач) до Державної служби України з лікарських засобів (далі - відповідач, Держлікслужба) про:

-          визнання протиправними дій відповідача щодо залишення без розгляду заяв позивача про видачу дубліката ліцензії від 10 жовтня 2013 року №193338 на оптову торгівлю лікарськими засобами (далі - ліцензія) у зв'язку з її втратою;

-          зобов'язання відповідача видати позивачу дублікат ліцензії.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем безпідставно залишено без розгляду заяви позивача на видачу дубліката ліцензії, та, відповідно, протиправно не вчинено дій, передбачених нормами чинного законодавства, щодо видачі позивачу дубліката ліцензії у разі її втрати.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2013 року Держлікслужбою видано позивачу ліцензію. Місцезнаходженням позивача визначено: 49023, м. Дніпропетровськ, вул. Каруни, 137.

У зв'язку із втратою ліцензії позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката ліцензії від 23 січня 2015 року (реєстраційний №266 від 28 січня 2015 року). Місцезнаходженням заявника у вказаній заяві зазначено: 69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 20.

За наслідками розгляду вказаної заяви позивача про видачу дубліката ліцензії (реєстраційний №266 від 28 січня 2015 року) Держлікслужба листом від 30 січня 2015 року №301-4.0.1/4.0/32-15 повідомила про залишення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що у заяві зазначено розбіжну інформацію із даними ліцензійного реєстру з виробництва лікарських засобів (в умовах аптеки), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами щодо місцезнаходження юридичної особи, а також повідомлено, що не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у зв'язку із втратою ліцензії звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката ліцензії від 13 лютого 2015 року (реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року). Місцезнаходженням заявника у вказаній заяві зазначено: 49023, м. Дніпропетровськ, вул. Каруни, 137.

За наслідками розгляду вказаної заяви позивача про видачу дубліката ліцензії (реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року) Держлікслужба листом від 23 лютого 2015 року №569-4.0.1/4.0/32-15 повідомила про залишення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що подані документи оформлені з порушенням вимог ст.10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року №1775-III (далі - Закон №1775-III), а саме, у заяві міститься розбіжна інформація із даними відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо адреси місцезнаходження юридичної особи, а також повідомлено, що не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Крім того, у зв'язку із втратою ліцензії позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката ліцензії від 16 березня 2015 року (реєстраційний №966 від 24 березня 2015 року). Місцезнаходженням заявника у вказаній заяві зазначено: 69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 20.

За наслідками розгляду вказаної заяви позивача про видачу дубліката ліцензії (реєстраційний №966 від 24 березня 2015 року) Держлікслужба листом від 27 березня 2015 року №1012-4.0.1/4.0/32-15 повідомила про залишення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що у заяві зазначено розбіжну інформацію із даними ліцензійного реєстру з виробництва лікарських засобів (в умовах аптеки), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами щодо місцезнаходження юридичної особи, а також повідомлено, що не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону №1775-III, цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до абзаців 5, 6, 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1775-III, у цьому законі терміни вживаються у такому значенні: ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №1775-III, господарська діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім імпорту активних фармацевтичних інгредієнтів), а також охоронна діяльність підлягають ліцензуванню відповідно до цього закону з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", "Про лікарські засоби" та "Про охоронну діяльність".

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року №1698 затверджено перелік органів ліцензування, відповідно до якого органом ліцензування щодо такого виду господарської діяльності, як виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів, є Держлікслужба.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1775-III, орган ліцензування: забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування; затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом; видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними; здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов; видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності; формує і веде ліцензійний реєстр.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 жовтня 2011 року №723 (далі - Ліцензійні умови №723).

Згідно з п. 1.6 Ліцензійних умов №723, приймання документів, що подаються для одержання ліцензії, видача, переоформлення, анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль у межах своєї компетенції за додержанням ліцензіатами цих Ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень цих Ліцензійних умов проводяться Державною службою України з лікарських засобів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 18 Закону №1775-III, підставами для видачі дубліката ліцензії є: втрата ліцензії; пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.

При цьому, форма заяви про видачу дубліката ліцензії затверджена Ліцензійними умовами №723 в додатку 6.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що заяви позивача про видачу дубліката ліцензії реєстраційний №266 від 28 січня 2015 року, реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року та реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року, подані до Держлікслужби за формою, затвердженою Ліцензійними умовами №723 в додатку 6, з доданням до них квитанції, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

При цьому, суд вважає необґрунтованими дії відповідача щодо залишення без розгляду зазначених вище заяв позивача про видачу дубліката ліцензії з підстав розбіжності інформації щодо місцезнаходження заявника, зазначеної в заяві, із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців / ліцензійного реєстру з виробництва лікарських засобів (в умовах аптеки), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для залишення заяви про видачу дубліката ліцензії без розгляду.

Крім того, суд критично відноситься до посилань представника відповідача на ст. 16 Закону №1775-III в обґрунтування правомірності дій Держлікслужби в межах спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Так, згідно з абзацом 3 ч. 1, ч. 2 ст. 16 Закону №1775-III, підставами для переоформлення ліцензії є зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Тобто, виходячи із логічного аналізу зазначених вище норм, ліцензіат (юридична особа), місцезнаходження якого змінено, у випадку не видачі йому дубліката ліцензії в разі її втрати, позбавлений можливості на її переоформлення.

Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо залишення без розгляду заяв позивача про видачу дубліката ліцензії реєстраційний №266 від 28 січня 2015 року, реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року та реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року.

Водночас, вирішуючи питання щодо зобов'язання відповідача видати позивачу дублікат ліцензії, суд виходить з наступного.

Станом на час розгляду даної справи набрав чинності Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII (далі - Закон №222-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 21 якого, Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299 із наступними змінами) втрачає чинність з дня набрання чинності цим законом.

Згідно з абзацом 1 ч. 6 ст. 21 Закону №222-VIII, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилалася, зокрема, на те, що, відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону №1775-III, не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Проте, дослідивши норми Закону №1775-III, судом встановлено, що в даному нормативно-правовому акті "недійсність ліцензії" не є тотожним "анулюванню ліцензії" та не має наслідком її анулювання.

Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази прийняття відповідачем рішення про анулювання ліцензії позивача, суд приходить до висновку, що таке рішення відповідачем не приймалося, а тому ліцензія позивача є чинною.

Суд також звертає увагу на те, що нормами Закону №222-VIII не наділено органи ліцензування повноваженнями щодо видання ліцензіатам дубліката ліцензії, при цьому, згідно з ч. 14 ст. 13 Закону №222-VIII, за бажанням здобувача ліцензії чи ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування і на паперовому носії.

Водночас, дослідивши норми Закону №1775-III та Закону №222-VIII, судом встановлено, що поняття "дублікат ліцензії" у розумінні Закону №1775-III є тотожним поняттю "копія ліцензії" у розумінні Закону №222-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вище зазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на встановлення судом порушеного права позивача, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача приходить до висновку, що порушене право позивача може бути захищене шляхом зобов'язання відповідача видати позивачу копію ліцензії згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" до Державної служби України з лікарських засобів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними дії Державної служби України з лікарських засобів щодо залишення без розгляду заяв товариства з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" про видачу дубліката ліцензії, реєстраційний №266 від 28 січня 2015 року, реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року та реєстраційний №502 від 17 лютого 2015 року.

3.          Зобов'язати Державну службу України з лікарських засобів видати товариству з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" копію ліцензії від 10 жовтня 2013 року №193338 на оптову торгівлю лікарськими засобами згідно вимог чинного законодавства.

4.          Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5.          Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алпекс ЛТД" (ідентифікаційний код 35395271) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з лікарських засобів (ідентифікаційний код 37769480).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда