Ухвала

від 17.12.2015 по справі 761/27530/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 14351 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості ;

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 21 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 21.09.2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі. Посилається на порушення судом норм процесуального права, недотримання правил підсудності.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 заявлений спір щодо корпоративних прав, оскільки йдеться про розрахунки між сторонами по справі у зв'язку з тим, що позивач був виключений з засновників ТОВ Електромонтаж , а ОСОБА_5 увійшов до складу засновників даного Товариства. ТОВ Електромонтаж є господарським товариством та має статутний капітал, то зазначений спір має розглядатися за правилами господарсько-процесуального кодексу у відповідному господарському суді. З огляду на вищенаведене вбачається, що корпоративний характер даного позову позивач визначив самостійно. Більш того, не існує жодного цивільного правочину зі змісту якого випливав би обов'язок по сплаті заявленої до стягнення грошової суми, а відтак і відсутні підстави вважати даний спір таким, що потребує розгляду за правилами цивільного судочинства. Інші, окрім корпоративних, матеріально-правові вимоги позивачем у позовній заяві не сформульовані. Отже, на думку апелянта, оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням правил підсудності та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали. Позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки участь у розгляді справи беруть їх представники з належно оформленими повноваженнями.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відкриваючи провадження по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦП К України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.

Правила підсудності справи визначені у главі 1 розділу 3 ЦПК України.

У апеляційній скарзі ставиться питання про порушення судом при відкритті провадження у справі не правил підсудності, визначених у главі 1 розділу 3 ЦПК України, а правил щодо юрисдикції спору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, як фізична особа, з порушеним (на його думку) майновим правом звернувся за захистом до суду загальної юрисдикції із правильною територіальною підсудністю, що відповідає нормам процесуального права. При цьому, вимоги у позивача саме до ОСОБА_5, у зв'язку з невиконанням ним майнових зобов'язань (на думку позивача). До Товариства ОСОБА_4 будь-яких вимог не заявляє. На даний час відносини, які склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на думку позивача, знаходяться в цивільно-правових відносинах.

Відповідно до роз'яснень викладених в постанові № 13 від 24.10.2008 року Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів (на які також посилається апелянт) при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини, і на основі цих норм вирішувати справу. Корпоративні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України , законами України та ін.

Посилання апелянта на п.4 ст. 12 ГПК України про те, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, в даних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки, як уже було зазначено, ОСОБА_4 в даному позові ставить питання про стягнення з відповідача певних грошових сум у зв'язку з невиконанням (на його думку) прийнятих на себе зобов'язань відповідачем ОСОБА_5

Таким чином, відкриваючи провадження у вказаній справі, суд першої інстанції діяв згідно норм процесуального закону з дотриманням правил підсудності.

Твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права в частині підсудності даної справи, оскільки ТОВ Електромонтаж є господарським товариством та має статутний капітал, то зазначений спір має розглядатися за правилами господарсько-процесуального кодексу у відповідному господарському суді, є передчасним та таким, що не свідчать про незаконність постановленої судом ухвали, оскільки позов поданий до Шевченківського районного суду м.Києва, у відповідності до вимог ч.1 ст.109 ЦПК України, за місцезнаходженням відповідача.

У випадку, коли справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, але провадження у справі було відкрито, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд, за заявою сторони, своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Отже, оскільки порушень правил підсудності, визначених у главі 1 розділу 3 ЦПК України судом першої інстанції не допущено, а суд апеляційної інстанції може переглядати у апеляційному порядку скарги на ухвали про відкриття провадження лише в частині порушення правил територіальної підсудності, а не юрисдикції спорів, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі постановлена з додержанням вимог закону.

Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 21 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді :