Рішення

від 29.12.2015 по справі 904/10087/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.15р. Справа № 904/10087/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнесконтакт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2500,00 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 2557-К-Н-О від 17.06.2015;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнесконтакт" (далі - відповідач) про стягнення збитків у сумі 2500,00 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № DNFM-215 про використання платіжних засобів в якості спеціального платіжного засобу в торгових і сервісних підприємствах, укладеного між сторонами 06.09.2013.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої заявлені вимоги.

Відповідач участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив та витребуваних судом документів не надав, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулися поштові відправлення до господарського суду Дніпропетровської області з відміткою про "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - позивач, банк) та ТОВ "Фірма "Бізнесконтакт" (далі - відповідач, продавець) укладено договір № DNFM-215 про використання платіжних засобів в якості спеціального платіжного засобу в торгових і сервісних підприємствах (далі по тексту - договір), за умовами п.п.1.1, 2.1.1 якого цей договір регулює відносини між продавцем та банком з проведення платежів та розрахунків, здійснюваних з використанням платіжних засобів перерахованих у додатку 2 до договору. Встановлення загальних принципів діяльності сторін в процесі реалізації програми "Бонус Плюс", з організації обслуговування та проведення розрахунків по операціям, здійсненим з використанням платіжних засобів Бонус Плюс", які мають додаткові властивості (накопичування бонусів та/або знижок). Продавець має право отримувати від банку обладнання, витратні та інформаційні матеріали, інструктаж персоналу по роботі з обладнанням та порядку проведення трансакції та процедури верифікації.

Згідно п.1.2 продавець приймає платіжні засоби до оплати за товари та послуги. Банк забезпечує обробку трансакцій та перерахунок коштів, для відшкодування проведених трансакцій, на поточний рахунок продавця. За проведені операції банк отримує комісійну винагороду.

На виконання умов договору 19.09.2013 обладнання банку, а саме РОS-термінал (модель Іngenico IСТ 220 РGЕМ з серійним номером 12201СТ71644758) з марчентом S1РL0МL6 заведено в банківські комплекси та 25.09.2013 розпочав функціонування, що підтверджується випискою.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у разі, якщо одна із сторін за місяць до закінчення терміну договору письмово, не виявить бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

Таким чином, договір є дійсним та таким що його умови підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до п. 2.2.4 договору продавець зобов'язався використовувати надане банком обладнання у відповідності з Інструкціями, наданими банком. Забезпечити збереження обладнання, видаткових та інформаційних матеріалів, наданих банком. У разі виникнення несправностей обладнання повідомити банк у момент їх виявлення. Повернути отримане в банку обладнання, що є власністю банку, протягом 10 днів після надіслання банком продавцю або продавцем в банк письмового повідомлення про бажання розірвати цей договір. При втраті або розкраданні обладнання наданого банком, на протязі 3 робочих для банку днів сповістити банк про втрати обладнання та відшкодувати вартість банківського устаткування в розмірі 2500,00 грн в термін не пізніше 10 робочих днів для банку з моменту виставлення рахунку банком.

З 30.07.2014 РОS-термінал (модель Іngenico IСТ 220 РGЕМ з серійним номером 12201СТ71644758) з марчентом S1РL0МL6 не активний, тобто саме з цього періоду за РОS-термінал (модель Іngenico IСТ 220 РGЕМ з серійним номером 12201СТ71644758) припинили використовування платіжні засоби, термінал не активний.

При встановленні обставин неактивності терміналу було з'ясовано, що торгівельна точка "Атма свіжа преса" закрита, місце знаходження як торгової точки так і обладнання банку не відомо, що в свою чергу є також порушенням вимог п.2.2.16 договору, який передбачає, що продавець зобов'язаний інформувати банк в строк 10 днів про зміни найменування, місця розташування, профіля діяльності, реорганізації чи ліквідації підприємства, зміни списку торговельних точок підприємства, які перелічені в додатках 2.

Відповідачу неодноразово було надіслано повідомлення щодо неактивності РОS-термінал (модель Іngenico IСТ 220 РGЕМ з серійним номером 12201СТ71644758) з марчентом S1РL0МL6 та запропоновано повернути обладнання банку, а в разі його втрати виплатити суму його вартості. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на звернення, не повернув обладнання банку та не сплатив суму вартості обладнання, яка обумовлена договором, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором надання послуг, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Статтями 901 та 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт виконання позивачем умов договору підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення виконання умов договору, відповідно до п. 2.2.4 якого, позивачем правомірно було нараховано відповідачу збитки у розмірі 2500,00 грн на відшкодування вартості банківського устаткування.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнескомпакт" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 307, ідентифікаційний код 38115104) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 2500,00 грн збитків за договором та 1218,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.12.2015.

Суддя В.Д. Воронько