Рішення

від 24.12.2015 по справі 902/1473/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2015 р. Справа № 902/1473/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.10.2015р., паспорт серії АВ 262306 виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.11.2001р., свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №521 від 27.11.2006р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (вул. Леніна, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

до : приватного підприємства "Євро-Ліс" (вул. Наконечного, 14, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область)

про стягнення заборгованості 197484 грн 82 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Євро-Ліс" 197484 грн 82 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1473/15 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвал суду від 26.11.2015р. та 10.12.2015р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин: через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів. При цьому ухвалою від 10.12.2015р. судом прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог №804 від 19.11.2015р. та №808 від 25.11.2015р., розцінені судом як відсутність предмету спору в частинні стягнення основного боргу в сумі 90000 грн. Таким чином, з огляду на вказане, у даній справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й розглядається спір, а саме: стягнення заборгованості в сумі 107484 грн 82 коп.

В судове засідання на визначену дату (24.12.2015р.) з"явився представник позивача (ОСОБА_1А.), яка заявлений позов підтримала з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог №804 від 19.11.2015р. та №808 від 25.11.2015р.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи формуляром (протоколом) судового засідання від 10.12.2015р. При цьому під час попереднього судового засідання у даній справі директор ПП Євро-Ліс у своїх усних поясненнях визнав наявність заборгованості перед позивачем з приводу чого ним подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване необхідністю часу для погашення боргу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.04.2015 року між приватним підприємством "Поділля-Агрохімсервіс" (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Євро-Ліс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №88/1 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати в строки, визначені договором, у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість та асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару, порядок та термін оплати, термін та базис поставки покупцю, а також інші умови, визначені в договорі та в специфікаціях (додатках) до договору, які є невід'ємною частиною даного договору

Вартість (ціна) товару вказана в специфікаціях (додатках) до договору. Ціна договору дорівнює загальній вартості (ціні) товару, що передається та буде передана за договором (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або, за письмовою згодою постачальника, шляхом видачі (передачі) векселя (векселів), які постачальник погодиться прийняти в розрахунок за товар. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язанні вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується ( за насіння ), реквізити (номер і дату) цього договору, а також реквізити (номер і дату) специфікації до договору (накладної, якщо специфікація не була підписана). Якщо покупець цього не дотримується, то постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, специфікації, договору або іншого зобов'язання зарахувати платіж покупця, незалежно від вказаного вплатіжному документі призначення платежу. Платіжні реквізити постачальника вказані в кінці тексту договору, покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. У випадку можливих узгоджених відповідне до договору змін ціни постачальник видає покупцю оновлені документи або додатки до них, скориговані тощо .

Згідно п. 3.1.- 3.4. Договору товар постачається на умовах ЕХW (Інкотермс 2010). Термін поставки товару покупцю вказаний в специфікації(ях) до договору. Якість товару відповідає сертифікату якості підприємства (фірми) - виробника. Приймання товару по кількості, що вказана в накладній (товарній, товарно-транспортній), та якості, що вказана в сертифікаті якості підприємства (фірми) - виробника, проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість та асортимент товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб (за наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у разі виявлення -негайно, до закінчення прийняття, письмово заявити постачальнику. При відсутності даної заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Відповідно до п. 4.4. Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість (ціну) товару в термін та на умовах, що вказані в договорі та в додатку до договору.

Поряд з цим, між сторонами підписано 3 (три) специфікації до договору поставки на умовах розстрочення платежів, а саме:

- специфікація №1 на суму 51920 грн, дата поставки 17.04.2015 р., оплата 10384 грн- 28.04.2015р., 10384 грн- 20.05.2015р., 10384 грн- 20.06.2015р., 10384 грн- 20.07.2015р., 10384 грн- 20.08.2015р.;

- специфікація №2 на суму 126000 грн, дата поставки 17.04.2015 р., оплата 20000 грн- 30.05.2015р., 106000 грн- 30.10.2015р.;

- специфікація №3 на суму 18300 грн, дата поставки 15.05.2015 р., оплата 18300 грн- 30.10.2015р.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу на протязі квітня-травня 2015р. товар на суму 196220 грн на підставі видаткових накладних №ПА-0000285 від 17.04.2015р. на суму 177920 грн та №ПА-0000508 від 15.05.2015р. на суму 18300 грн.

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреностей в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 30384 грн, що підтверджується копією банківських виписок від 10.07.2015р., 12.06.2015р., 28.04.2015р.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 165836 грн., що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №88/1 від 17.04.2014р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину основного боргу в сумі 90000 грн відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 06.11.2015р., 16.11.2015р. та 23.11.2015р. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученнями: №158 від 06.11.2015р. на суму 30000 грн, №167 від 16.11.2015р. на суму 30000 грн та №173 від 23.11.2015р. на суму 30000 грн.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 90000 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 75836 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7415 грн 51 коп. пені, 20768 грн штрафу та 3465 грн 31 коп. коп.- 25% річних, які, виходячи із змісту позовної заяви та доданих розрахунків за своєю правовою природою є 25% (відсотками) річних, а не відсотками за користування чужими коштами, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.п. 5.2, 5.3,6.2 Договору покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий товар, сплачуючи при цьому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф. В разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми. Штраф обчислюється у відсотках в розмірі : 10% від невиконаного зобов'язання до 10 календарних днів, 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу та 25% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.

Як встановлено судом, згідно розрахунку позивача пеня, штраф та 25% річних нараховані за прострочення платежів за поставлений товар на підставі 1 (першої) та 2 (другої) специфікацій, з урахуванням здійснених відповідачем проплат за отриманий ним товар.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку пені, штрафу та 25% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені та стягнення 25% річних чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема положенням ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань та положенням ст. 625 ЦК України, якою передбачено право сторін самостійно встановлювати в договорі інший розмір процентів річних, ніж той який передбачений Законом (3% річних).

Крім того, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 10000 грн витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

Згідно з пунктом 1. ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано завірені копії свідоцтва №521 від 27.11.2006 року про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1, угоду з ПП Поділля-Агрохімсервіс про надання правової допомоги №1210-02 від 12.10.2015р., акт здачі-приймання наданих юридичних послуг від 02.11.2015р. на суму 10000 грн, платіжне доручення №1234 від 02.11.2015р. на суму 10000 грн з якого вбачається, що адвокатом ОСОБА_1 отримано від ПП Поділля-Агрохімсервіс 10000 грн за надану правову допомогу згідно договору №1210-02 від 12.10.2015р.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Євро-Ліс" (вул. Наконечного, 14, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39461513) на користь приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (вул. Леніна, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, код ЄДРПОУ 36327834) 75836 грн основного боргу, 7415 грн 51 коп. пені, 20768 грн штрафу, 3465 грн 31 коп. - 25% річних, 10000 грн витрат на оплату послуг адвоката та 2962 грн 27 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 90000 грн основного боргу припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 грудня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Наконечного, 14, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область)