Рішення

від 21.12.2015 по справі 908/3395/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/80/14-30/169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 Справа № 908/3395/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 27) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 122/32)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції (72301, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. К. Маркса, 27)

про зобов'язання вчинити певні дії;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився (в судовому засіданні 30.11.2015 р. - ОСОБА_2, ліквідатор, свідоцтво № 303 від 28.02.2013 р.; ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.02.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю Литво в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автокольорлит до державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема, з виходом зі складу його учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Литво . Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 16, 148 ЦК України, ст.ст. 7, 10 Закону України "Про господарські товариства" та положення Статуту ТОВ Торговий дім Автокольорлит . Вказує, що на звернення ліквідатора ТОВ "Литво" до ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» із заявами про вихід зі складу засновників відповідач відповіді не надав, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з зазначеними вимогами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. у справі №908/3395/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. у справі №908/3395/14 рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. по справі № 908/3395/14 справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст. 47 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відзначає наступне:

- позивач, враховуючи положення чинного законодавства та положення Статуту, з метою реалізації свого права у встановлені строки направив відповідачу повідомлення про вихід зі складу його засновників, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок розглянути питання про внесення змін до установчих документів товариства та про їх реєстрацію; суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем на адресу відповідача було направлено дві заяви про вихід з товариства, не врахували вищенаведених норм, та дійшли передчасного висновку, що права позивача не порушені відповідачем, оскільки останній не знав про необхідність вчинення дій, пов'язаних з виходом одного учасника зі складу товариства. Тобто, судами не були враховані положення ст. 33 ГПК України, відповідно до якої обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони;

- що стосується не підтвердження позивачем факту формування статутного капіталу, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Форми реєстраційних карток затверджуються Міністерством юстиції України. Згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Литво" є засновником ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» з розміром внеску до статутного фонду - 1850,00 грн.

22.10.2015 р. справу № 908/3395/14 отримано канцелярією господарського суду Запорізької області і згідно зі ст. 2-1 ГПК України 22.10.2015 р. передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2015 р. прийнято справу №908/3395/14 на новий розгляд, присвоєно справі номер провадження 10/80/14-30/169/15, розгляд якої призначено на 30.11.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

До початку судового засідання від позивача надійшли додаткові пояснення та витребувані судом документи.

Також, 25.11.2015 р. від позивача надійшло письмове клопотання про витребування доказів за вих. № 02/01-86, в якому позивач просить суд, в порядку ст. 38 ГПК України:

1) витребувати у Відділу статистики в м. Мелітополі Головного управління статистики в Запорізькій області копії фінансових звітностей (баланси та звіти про фінансові результати) за останні 3 роки ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» ;

2) витребувати у Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС копії фінансових звітностей (баланси та звіти про фінансові результати) за останні 3 роки ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» ;

3) витребувати від Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» інформацію та документи, що підтверджують факт зарахування на рахунок № НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» , код ЄДРПОУ 32533497, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» , код ЄДРПОУ 25482075, грошових коштів у сумі 1850 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 1780 від 06 червня 2003 року.

За письмовим клопотанням представників позивача в судовому засіданні 30.11.2015р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представники позивача у судовому засіданні 30.11.2015 р. в повному обсязі підтримали вимоги, викладені у позові, а також підтримали надане раніше клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 30.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.12.2015 р. у зв'язку з не з'явленням у судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також ненаданням ними витребуваних судом документів. Також, цією ж ухвалою, розглянувши клопотання позивача, суд клопотання задовольнив частково, в порядку ст. 38 ГПК Ураїни, витребував від Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» інформацію та документи, що підтверджують факт зарахування на рахунок №2600741324 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» , код ЄДРПОУ 32533497, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» , код ЄДРПОУ 25482075, грошових коштів у сумі 1850 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 1780 від 06 червня 2003 року. В частині клопотання про витребування копій фінансових звітностей суд відмовив, оскільки в даному випадку наведені позивачем документи не стосуються предмета спору у даній справі і вимога про виплату частки в статутному капіталі позивачем не ставиться.

Позивач представника у судове засідання 21.12.2015 р. не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений налажним чином.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. Про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та ОСОБА_3 з ЄДРПОУ: 72311, Запорізька область, м.Мелітополь, Каховське шосе, 27, - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України. Ухвали суду повернулися на адресу суду з відміткою - « нет такой организации» .

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Відділ державної реєстрації юридичних осіб - підприємців реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції надає пояснення по суті спору та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, а також зважаючи на клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.12.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні 30.11.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Литво» (далі - позивач) є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автокольорлит" (далі - відповідач), що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.10.2013 № 23-07/2649.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.09.2013 у справі №908/340/13-г ТОВ «Литво» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно з абз. 12 частини першої даної статті ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Приписами ч. 6 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Ліквідатор ТОВ "Литво" звернувся до ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» із заявою від 05.11.2013 вих. № 02-01/38 про вихід зі складу засновників. У заяві ліквідатор повідомила про вихід позивача зі складу членів (засновників) відповідача та просила сплатити належну позивачу частку статутного капіталу відповідача. Направлення зазначеної заяви відповідачу підтверджується копією фіскального чеку від 05.12.2013 р. (арк. справи 19-20, том 1).

26.08.2014 р. ліквідатор позивача повторно звернувся до відповідача із заявою вих. №02-01/141 про скликання та проведення загальних зборів засновників, на яких розглянути аналогічні питання, як і в попередній заяві.

Доказів надання відповідачем відповіді на направлені ліквідатором заяви суду не надано.

Позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автокольорлит до державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема, з виходом зі складу його учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Литво , є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача у судовому засіданні 30.11.2015 р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Права учасників господарських товариств визначені статтею 10 Закону України Про господарські товариства Згідно з пунктом а частини 1 названої статті до прав учасників товариства віднесено право брати участь в управлінні справами товариства. Дана норма кореспондується з приписами статті 116 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 10 вказаного Закону акціонери мають право :

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); Право на отримання частки прибутку(дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

У підпункті 4.4. рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений Статутом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право у тому числі вийти в установленому порядку з товариства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.09.2013 року у справі №908/340/13-г Товариство з обмеженою відповідальністю Литво , код ЄДРПОУ 25482075 (72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 27) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Згідно з абзацом 12 частини 1 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі -банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Приписами частини 6 статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Як на підставу звернення до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів позивача ліквідатор посилається на те, що відповідач відповіді на неодноразові звернення з заявою про вихід із складу учасників товариства не надав, жодних дій щодо скликання чергових зворів Товариства з метою вирішення зазначеного питання не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 1.2 Статуту ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» зазначено, що засновниками і його учасниками є, зокрема, ТОВ «Литво» .

У відповідності до п. 7.1 Статуту ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» кожний з учасників товариства має право вийти із складу учасників у встановленому порядку.

Пунктом 8.4 Статуту ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит» встановлено, що учасник має право вийти з Товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Ліквідатор позивача, враховуючи положення чинного законодавства та положення Статуту, з метою реалізації свого права у встановлені строки направив відповідачу повідомлення про вихід зі складу його засновників.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача було направлено дві заяви про вихід з товариства:

- № 02-01/38 від 05.12.203 р. - заява про вихід зі складу засновників ТОВ Торговий дім Автокольорлит та з клопотання про скликання та проведення загальних зборів засновників;

- № 02-01/141 від 26.08.2014 р. (повторно) - заява про скликання загальних зборів товариства, поставивши н порядок денний питання про внесення змін до статуту Товариства у зв'язку з виходом зі складу товариства ТОВ Литво , про зменшення статутного капіталу, про проведення державної реєстрації змін до статуту Товариства та виплату частки у статутному капіталі.

Враховуючи положення чинного законодавства, яке передбачає обов'язок товариства вчинити певні дії, пов'язані з поданням учасником товариства заяви про вихід з товариства, у відповідача виник обов'язок розглянути питання про внесення змін до установчих документів товариства та про їх реєстрацію.

Судом встановлено, що відповідачем жодних дій щодо розгляду заяви позивача не здійснено, відповіді на заяви не надано.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вже зазначалося вище, приписами п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства , п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України передбачено, що учасники товариства мають право вийти з товариства в установленому порядку. При цьому, ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України Про господарські товариства вирішення питання про вихід учасника з товариства віднесено до компетенції загальних зборів товариства.

Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 Про практику законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин , учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про господарські товариства зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносять до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про господарські товариства установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 4 України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ).

Отже, чинне законодавство України передбачає обов'язок товариства вчинити певні дії, пов'язані з поданням учасником товариства заяви про вихід з товариства, а саме вирішити питання про внесення змін до установчих документів товариства та про їх державну реєстрацію, а у разі не вчинення цих дій або необґрунтованої відмови від їх вчинення учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що, на виконання приписів та вимог чинного законодавства України позивач, з метою реалізації власного права, належним чином, у встановлені строки повідомив відповідача про вихід зі складу його засновників, а отже у відповідача виник обов'язок вирішити питання про внесення змін до установчих документів товариства та про їх державну реєстрацію.

Таким чином, з моменту направлення 05.12.2013 р. ліквідатором ТОВ Литво першої заяви про вихід зі складу учасників товариства (момент вручення даної заяви органам зв'язку), ТОВ Литво можна вважати таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ Торговий Дім Автокольорлит .

Проте, через бездіяльність відповідача, ТОВ Литво не виключено зі складу учасників товариства, що є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Згідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначена загальна сума статутного капіталу у розмірі 18 500 грн. 00 коп., а також розмір внеску до статутного фонду Позивачем - 1 850 грн. 00 коп.

Також, згідно даних бухгалтерського обліку банкрута ТОВ Литво є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автокольорлит , код ЄДРПОУ 32533497, статутний фонд якого складає 18 500,00 грн., який був сформований за рахунок внесків його засновників, в тому числі внеску ТОВ Литво у розмірі 1 850,00 грн., що складає 10% пайової участі у розподілі на прибуток.

На підтвердження факту зарахування грошових коштів до статутного фонду боржника ліквідатором ТОВ Литво надано копію платіжного доручення від 06.06.2003 року. Також, судом задоволено клопотання позивача про витребування від ПАТ ОСОБА_5 Аваль інформації щодо зарахування грошових коштів позивача відповідно до вказаного платіжного доручення, на адресу банку було направлено відповідний запит. На час розгляду справи відповідь від Банку на запит суду не надійшла, проте, враховуючи, що у ОСОБА_3 з ЄДР містяться відомості щодо внесення позивачем до статутного фонду відповідача 1850,00 грн., суд даний факт вважає доведеним.

Таким чином, позивач, як засновник господарського товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автокольорлит , наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу засновників товариства, незалежно від згоди товариства або інших її засновників та незалежно від того, чи прийнято відповідне рішення загальними зборами засновників Відповідача, чи ні.

У відповідності до частини 2 статті 4 Закону України Про господарські товариства , установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України Про господарські товариства , зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Частиною 1 статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення), наряду з іншими документами ще й примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів та документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів.

У відповідності до статті 58 Закону України Про господарські товариства , вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно приписів статей 41, 59 Закону України Про господарські товариства , до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю зокрема належать питання внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до статті 7 Закону України Про господарські товариства зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно до частини 13 статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими ч.1-5 ст.25 та ч.2-3 ст. 27 цього Закону.

Частиною 4 статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців передбачено, що дата внесення до єдиного державного реєстру запису проведення державної реєстрації юридичної особи (у тому числі внесення до реєстру змін в уставні документи) є датою державної реєстрації юридичної особи, у даному випадку - є датою державної реєстрації змін до уставних документів юридичної особи.

Таким чином, з метою внесення змін до статуту відповідача та відповідної державної реєстрації цих змін необхідна наявність правомочного рішення загальних зборів засновників Відповідача.

Як встановлено судом, позивач фактично вийшов зі складу засновників відповідача, проте, рішення про внесення змін до його статутних документів щодо складу засновників та статутного капіталу загальними зборами засновників відповідача не прийняте, і як наслідок, відсутні відповідні зміни і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що в силу приписів статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом унеможливлює завершення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ Литво та перешкоджає подальшому виконанню ліквідатором повноважень, наданих йому судом та чинним законодавством України про банкрутство.

Проведення державної реєстрації змін до установчих документів згідно ст. 6 Закону України Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців віднесено до компетенції держаного реєстратора. Разом з тим, документи подає юридична особа, щодо якої будуть проведені зміни до установчих документів, згідно переліку відповідно до ст. 29 Закону України Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним покладених на нього Законом зобов'язань та здійснення дій щодо реєстрації змін до установчих документів.

Разом з тим, обставини справи свідчать про доведеність факту звернення позивача до відповідача з заявою про вихід зі складу учасників товариства та внесення позивачем до статутного капіталу товариства належної частки статного капіталу.

Викладена правова позиція суду визначена також колегією Вищого господарського суду України в постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. у даній справі.

В силу приписів ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автокольорлит до державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема, з виходом зі складу його учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Литво , заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (Запорізька область, м. Мелітополь) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» (Запорізька область, м. Мелітополь) задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27, код ЄДРПОУ 32533497) до державної реєстрації змін в установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема, з виходом зі складу його учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 27, код ЄДРПОУ 25482073).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27, код ЄДРПОУ 32533497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 27, код ЄДРПОУ 25482073) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.12.2015 р.