Ухвала

від 22.12.2015 по справі 918/1046/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

22.12.2015Справа № 918/1046/15 За позовом Заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 940 284,30 грн.

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора: Пантюхов О.В. (службове посвідчення №032439 від 11.03.2015р.);

від позивача: Логін Р.А. (представник за довіреністю №220/373/д від 21.05.2015р.);

від відповідача: Тимошенко О.В. (представник за довіреністю №17 від 12.10.2015р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора центрального регіону (надалі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі також - позивач) з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія" (надалі також - відповідач) передати на користь позивача 30 квартир, загальною площею 2 184,71 кв.м., у житлових будинках, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4 відповідно до адресного переліку квартир з оформленням акту прийому-передачі житла та провести реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно за позивачем у Державній реєстраційній службі, а також стягнути з відповідача 1 940 284,30 грн. штрафних санкцій, а саме, 1 864 829,20 грн. пені та 75 455,14 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.10.2015р. справу №918/1046/15 було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Листом №918/1046/15/1621/15 від 02.11.2015р. матеріали справи №918/1046/15 було надіслано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Проведеним 04.11.2015р. автоматичним розподілом справ в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 08.12.2015р.

В судовому засіданні 08.12.2015р. розгляд справи було відкладено до 22.12.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

18.12.2015р. до суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборонити відповідачу вчиняти певні дії відносно 30 квартир у житловому будинку за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 4, що належить відповідачу на праві власності.

Також, прокурором в п. 1 прохальної частини заяви викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши заявлене прокурором клопотання, суд вважає за необхідне задовольнити його частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як зазначено в п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до пункту другого статті 121 Конституції України, статей 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, належить до основних функцій органів прокуратури.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р., органи прокуратури не мають пільг на сплату судового збору при здійсненні представницьких повноважень, проте, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачено і відповідне фінансування органами прокуратури з такою метою не здійснювалося.

В силу приписів ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатків на сплату прокурорами судового збору не передбачено, а будь-які інші бюджетні кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, оскільки це суперечить законодавству, а отже, на думку суду, є всі підстави для відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі судом на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ст. 44 ГПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду України від 28.09.2015 р. у справі № 6-2165ц15.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора в частині відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення Господарським судом міста Києва у даній справі, а в частині звільнення прокурора від сплати судового збору слід відмовити.

Заява прокурора про забезпечення позову обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим невжиття заходів до забезпечення позову, на думку заявника, може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим фактичне виконання судового рішення у даній справі.

Розглянувши заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Зважаючи на те, що прокурором не наведено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а також з огляду на ненадання ним належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України в обґрунтування викладених в заяві обставин, в задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Заступника військового прокурора центрального регіону України про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

2. Клопотання Заступника військового прокурора центрального регіону України про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

3. Відстрочити Заступнику військового прокурора центрального регіону України сплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову до прийняття судового рішення Господарським судом міста Києва у справі №918/1046/15.

4. Відмовити в задоволенні заяви Заступника військового прокурора центрального регіону України про вжиття заходів до забезпечення позову в справі №918/1046/15.

Суддя Морозов С.М.