Рішення

від 21.12.2015 по справі 915/1897/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Справа № 915/1897/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» /вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03680/

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Бузькі Пороги» /вул. Колгоспна, 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська обл., 55223/

про стягнення 38897,21 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.03.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 246484,00 грн. основного боргу, 8103,58 грн. 15% річних та 30793,63 грн. пені.

Ухвалою суду від 03.12.2015 провадження у справі в частині позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 246484,00 грн. було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості послуг, наданих позивачем за договором від 22.06.2015 № ДГ-0000495, укладеним між сторонами.

Ухвалою суду від 11.11.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 03.12.2015 о 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 03.12.2015 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви від 07.10.2015 про забезпечення позову, а розгляд справи відкладений на 21.12.2015 о 16 год. 15 хв. за клопотанням відповідача.

Відповідач свого представника в судове засідання 21.12.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 11.11.2015 та від 03.12.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2015 між сторонами був укладений договір № ДГ-0000495 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався на території сільгоспугідь відповідача виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному відповідача - у строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору:

- загальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню врожаю) складає не менше 300 га. Сторони не вправі відмовитися від обсягу робіт, передбаченого цим пунктом;

- сторони домовилися, що у разі наявності заборгованості за надані послуги позивач набуває права на купівлю (придбання) зібраного врожаю, а відповідач зобов'язаний укласти з позивачем договір купівлі-продажу врожаю с/г культур з наступним взаємозаліком заборгованості між сторонами (за надані послуги за цим договором та за договором купівлі-продажу врожаю с/г культур).

Згідно з п. 2.6. договору уповноважені сторонами особи щоденно ведуть облік обсягу виконаних робіт по збиранню врожаю та підписують «Відомість про обсяги виконаних робіт» . Факт виконання робіт підтверджується сторонами актом здачі-прийняття виконаних робіт, який підписується сторонами не пізніше 3 діб з моменту закінчення позивачем виконання робіт на кожному окремо взятому полі.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3., 3.4. договору сторони встановили наступні умови оплати вартості робіт позивача: розрахунок проводиться поетапно після здачі відповідного обсягу робіт, по кожному окремо взятому полі, згідно з підписаними сторонами актами здачі - прийняття виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного акту здачі - прийняття виконаних робіт. Обсяг та вартість отриманих позивачем матеріальних ресурсів відповідача - мастильних матеріалів, перевитраченого пального, фіксується сторонами у відповідних актах приймання - передачі виконаних робіт та/або у видаткових накладних. Позивач оплачує вартість отриманих від відповідача матеріальних ресурсів шляхом: проведення зустрічної оплати; зменшення вартості робіт.

Згідно з п. 3.9. договору вартість послуг позивача становить 700,00 грн. за 1 оброблений га.

Відповідно до п. 5.13. договору за порушення строків оплати виконаних робіт згідно підписаних сторонами актів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та сплачує позивачу проценти у розмірі 15% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені та процентів починається з дня, коли зобов'язання по оплаті мало бути виконане відповідачем та припиняється у день повної оплати.

Згідно з п. 8.2. договору строк дїї договору починається з моменту укладення договору та закінчується 31 грудня 2015 року.

На виконання умов договору, 14.07.2015 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по збиранню пшениці та ячменю загальною вартістю 246484,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.07.2015 № ОУ-0000102, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості вказаних робіт виконав з простроченням, сплативши позивачу 16.10.2015 та 24.11.2015 грошові кошти в сумі 246484,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2015 № 19, від 24.11.2015 № 256, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору відповідач повністю оплатив позивачу роботи по договору, виконані за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.07.2015 № ОУ-0000102, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом борг відповідача перед позивачем становив 196484,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом у п. 5.13. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати виконаних робіт згідно підписаних сторонами актів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та сплачує позивачу проценти у розмірі 15% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає, що у даному розрахунку позивач допустив помилку, а сума пені, яка підлягає нарахуванню за порушення відповідачем грошового зобов'язання за період з 18.07.2015 по 07.10.2015, становить 30685,57 грн.

Проте, згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов'язання учасником господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази завдання відповідачем позивачу збитків через порушення зобов'язань з оплати за виконанні позивачем роботи за договором, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, господарський суд вважає, що розмір нарахованої позивачем за порушення строків оплати за надання послуг пені слід зменшити на 30%.

За цих обставин, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню судом, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню в сумі 21479,90 грн.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 15% річних, нарахованих за період з 18.07.2015 по 07.10.2015, в сумі 8103,58 грн. підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бузькі Пороги» (вул. Колгоспна, 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська обл., 55223, код 25378811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» (вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03680, код 31115663) 8103 (вісім тисяч сто три) грн. 58 коп. 15% річних, 21479 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 90 коп. пені та 3529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.12.2015.

Суддя Д.О.Бездоля