Рішення

від 22.12.2015 по справі 915/580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 915/580/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.Ю.,

представника ФОП ОСОБА_2: ОСОБА_2І - голова (у судовому засіданні 21.12.2015),

представника ФГ «НИВА» : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(81136, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Лісна, 19),

до відповідача: Фермерського господарства «НИВА»

(55401, Миколаївська обл., Братський р-н, с.Братське, вул.Леніна, 175),

про : стягнення 338831,25 грн., з яких: 180710,0 грн. основного боргу та 158121,25 грн. штрафних санкцій,

та за зустрічним позовом : Фермерського господарства «НИВА»

(55401, Миколаївська обл., Братський р-н, с.Братське, вул.Леніна, 175),

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(81136, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Лісна, 19),

про : визнання недійсним Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2І.) звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Фермерського господарства «НИВА» (надалі - Ф/г Нива ) 180710,0 грн. основного боргу та 158121,25 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним згідно умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012, було продано відповідачу оприскувач « BERTHOUD« MACK 40 DPA, 1991 року виписку, заводський номер 003115, вартістю 180710,0 грн. Позивач свої зобов'язання по договору в частині оплати товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом нарахована пеня.

Відповідач висловив заперечення проти позовних вимог, вказуючи на те, що між ФОП ОСОБА_2 та Ф/г «НИВА» договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 не укладався і ним не підписувався. Теж саме стосується і акту прийому-передачі. Товар згідно вказаного договору Ф/г «НИВА» не отримувало. Доручення на підписання такого договору керівник Ф/г «НИВА» нікому не надавав.

Керуючись зазначеною позицією , Ф/г «НИВА» звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 та акт прийому-передачі оприскувача між Ф/г Нива та ФОП ОСОБА_2 не укладався та не підписувався, у зв'язку з чим просить визнати недійсним вищевказаний договір.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_2 проти позову заперечує та вказує, що не має підстав вважати договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 неукладеним та недійсним, оскільки спірний договір та акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки завірені підписом та оригінальною печаткою повноважного представника Ф/г Нива .

Ухвалою суду від 16.06.2015 по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим, провадження у справі зупинялось.

Представник Ф/г Нива у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника Ф/г Нива за наявними у ній матеріалами.

22.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення у справі судом взято до уваги наступне.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України визначено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В обґрунтування первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 наданий суду оригінал Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012, згідно якого контрагентом позивача визначено Ф/г «НИВА» ; за умовами договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність Ф/г «НИВА» , а останній, зобов'язується прийняти на умовах даного Договору та сплатити вартість оприскувача «ВЕRTHOUD« MACK 40 DPA, 1991 року випуску, заводський номер 003115 (а.с.52).

В підтвердження факту передання обумовленого Договором №1 від 04.04.2012 товару, ФОП ОСОБА_2 надано суду оригінал ОСОБА_3 прийому-передачі до договору №1 купівлі-продажу від 04.04.2012 (а.с.53).

Фермерським господарством «НИВА» факт укладання даного договору та складання акту приймання-передачі товару заперечується, зокрема, відповідач наполягає на тому, що посадовими особами Ф/г Нива даний договір та акт приймання-передачі не підписувались та просить визнати договір недійсним.

Статтею 202 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України визнає загальні підстави визнання правочинів недійсними: підставою недійсності правочину є недодержання в момент виникнення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у т.ч. господарських зобов'язань, є договори (господарські договори).

Відповідно, неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав та обов'язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку договір вважається таким, що не відбувся.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що відповідно до частини першої статті 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За таких обставин, недійсним може бути визнаний лише такий правочин, який є укладеним (вчиненим) його сторонами, в той час як неукладений правочин не набуває правового статусу правочину, відповідно не може визнаватись недійсним в зв'язку з його відсутністю.

З метою розв'язання розбіжностей у позиціях сторін щодо укладання ними договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 та підписання акту приймання-передачі до даного договору, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Експертною установою суду наданий експертний висновок №1242 від 26.10.2015 (а.с.155-158), з якого вбачається наступне:

- підпис від імені ОСОБА_4 у графі «ПОКУПЕЦЬ« в Договорі №1 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 04.04.2012, укладеному між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фермерським господарством «НИВА» в особі голови ОСОБА_4, виконаний ОСОБА_4;

- підпис від імені ОСОБА_4 у графі «ПОКУПЕЦЬ« в акті прийому-передачі до Договору №1 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 04.04.2012, виконаний ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин у справі в їх сукупності, керуючись законом.

Експертний висновок свідчить про те, що з боку Фермерського господарства «НИВА» договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 підписаний ОСОБА_4.

Копія Статуту Ф/г «НИВА» (а.с.31-38) свідчить, що крім голови господарства ОСОБА_4, іншим особам не надано права вчиняти юридичні дії від імені фермерського господарства без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також свідчить про те, що право вчиняти дії від імені юридичної особи Ф/г Нива без довіреності, у т.ч. підписувати договори, належить лише її керівнику - ОСОБА_4.

Частинами 2,3 ст.180 ГК України та ст.638 ЦК України визначено, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності ч.2,3 ст.203 ЦК України визначено, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Судом встановлено, що при укладанні Договору №1 від 04.04.2012 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, сторонами були погоджені істотні умови договору, а саме: розділ 1 визначає предмет Договору, розділ 2 визначає умови поставки та передачі с/г техніки, розділ 3 Договору визначає вартість та порядок порахунків, розділ 4 Договору визначає зобов'язання сторін, розділ 5 Договору визначає відповідальність сторін, розділ 6 Договору визначення вирішення спорів та розділом 7 Договору визначено інші умови договору.

Крім того, Договір №1 від 04.04.2012 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та акт прийому-передачі техніки підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір №1 від 04.04.2012 укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, є чинним, спрямованим на реальне настання правових наслідків, а дії сторін при його укладанні не підпадають під ст.ст.203, 215 Цивільного Кодексу України.

За таких обставин, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом, судом встановлено наступне.

У відповідності до п.2.1 Договору №1 від 04.04.2012, сторони домовилися, що приймання-передачі техніки здійснюється на протязі 5 календарних днів з моменту підписання договору і оформлюється актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, щ вартість оприскувача становить 180710,0 грн.

На виконання вимог Договору №1 від 04.04.2012 позивачем було передано у власність відповідача товар - оприскувач «ВЕRTHOUD« MACK 40 DPA, 1991 року випуску, заводський номер 003115, вартістю 180710,0 грн., про що сторонами було складено та підписано ОСОБА_3 прийому-передачі до Договору (а.с.53).

З письмових пояснень водія ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вбачається, що оприскувач «ВЕRTHOUD« MACK 40 DPA було доставлено ними на територію Ф/г Нива , де керівником відповідача ОСОБА_4 був підписаний акт прийому-передачі та скріплений печаткою (а.с.47,48).

ФОП ОСОБА_2 у судовому засіданні 21.12.2015 підтвердив, що підписання акту прийому-передачі відбулось по доставці товару - 06.04.2012 .

Згідно п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012, оплата товару повинна здійснюватись протягом двох днів після підписання акту передачі.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, кошти за отриманий товар не сплатив.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи, відповідачем за зустрічним позовом не надано суду доказів оплати товару отриманого по Договору №1 від 04.04.2012.

За вказаних обставин, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 180710,0 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012 за несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі 2,5% на місяць від вартості оприскувача.

Згідно розрахунку пені, позивачем штрафні санкції (пеня) нараховані у розмірі 2,5% від вартості відпущеного товару за кожен місяць протермінування платежу, яке склало 35 місяців (з 12 квітня 2012 року по березень 2015 року). Сума штрафних санкцій (пені) складає 158121,25 грн.

Вивчивши виконаний позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну оплату за відпущений товар підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі способу нарахування, сторони у п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012 передбачили нарахування такого виду неустойки як пеня.

В той же час, згідно п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що акт прийому-передачі до Договору №1 був підписаний 06.04.2012 і згідно п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012 обов'язок оплатити поставлений товар мав бути виконаний відповідачем протягом двох днів після підписання акту передачі, то у разі відсутності оплати, зобов'язання слід вважати простроченим з 09.04.2015.

Враховуючи вищевикладене, судом розмір пені уточнений з урахуванням наступних складових:

- розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування становить 180710,0 грн.;

- період прострочення зобов'язання становить 6 місяців (184 дн.) - з 09.04.2012 по 09.10.2012;

- ставка НБУ у період прострочення становила 7,5%.

Таким чином розмір пені становить: 180710,0 грн. х 15% х 184 дн. / 365 = 13664,65 грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

У відповідності до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за зустрічним позовом підлягають покладенню на Фермерське господарство «НИВА» .

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «НИВА» , 55401, Миколаївська обл., Братський р-н, с.Братське, вул.Леніна, 175 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 24062690) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 81136, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Лісна, 19 (п/р 260034331 ПАТ «ЕRSTE Банк« , МФО 380009, ІПН НОМЕР_1) 180710,0 грн. основного боргу, 13664,65 грн. пені та 3887,49 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог по первісному позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства «НИВА» , відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 28 грудня 2015 року

Суддя М.В.Мавродієва