Ухвала

від 14.12.2015 по справі 804/5843/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2015 рокусправа № 804/5843/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В.

при секретарі: Шелеповій Ю.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Скарб на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 липня 2015 року у справі № 804/5843/15 за позовом Спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Скарб до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.02.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 158 044,5 грн. (105 363 грн. - за основним платежем; 52 681,5 грн. - за штрафними санкціями).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що із наданих до перевірки документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій, транспортування товару, оплата за придбаний товар з урахуванням податку на додану вартість, а також використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спільне українсько-литовсько-британське ТОВ НВП Скарб (код 24236144) (ділі - позивач) зареєстроване в Дніпропетровській ОДПІ від 14.10.1997 р. № 000419.

Відповідно пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу від 28.01.2015 року № 47 посадовими осабами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ Енкі Констракт (код 39035926) та ТОВ Барристан (код 39368889) за листопад та грудень 2014 року, за результатами якой складений акт №50/22-04/24236144 від 02.02.2015 р.

Згідно висновків акту перевірки за результатами останньої не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин із ТОВ "Енкі Констракт" та ТОВ "Барристан" за листопад та грудень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.

На порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України СП ТОВ НВП "Скарб" завищено податковий кредит по ТОВ "Енкі Констракт" та ТОВ "Барристан" за листопад та грудень 2014 року на суму 105 362,75 грн., у т.ч. за листопад 2014 року на суму 40 970,34 грн., за грудень 2014 року на суму 64 392,41 грн.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000432204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 158 044,5 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з контрагентами не підтверджені належними первинними документами.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК УКраїни передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг, а також рух активів платника податків.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Отже, право податкового кредиту у разі формування витрат за документами, що не відповідають вимогам для первинного бухгалтерського документу, у такого платника податку не виникає.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки надано договір купівлі-продажу №18/11-14 від 18.11.2014 р. укладений між СП ТОВ НВП «Скарб» та ТОВ «Барристан» (код 39368889) та договір купівлі-продажу №11/09-14 від 11.09.2014 р. між СП ТОВ НВП «Скарб» та ТОВ "Енкі Констракт" (код 39035926).

СП ТОВ НВП «Скарб» є виробником заготовок з бронзи.

Для здійснення виробництва СП ТОВ НВП «Скарб» використовує орендовані виробничі площі та виробничі потужності.

Згідно договору оренди виробничих та адміністративно-побутових приміщень від 03.01.2012 р. орендодавець (ТОВ «Алатон» в особі директора ОСОБА_4) здає в оренду орендарю (СП ТОВ НВП «Скарб» в особі директора ОСОБА_5) виробничі і адміністративно-побутові приміщення по вул. Журналістів, 9-ж для використання в цілях центробіжно-ливарного виробництва.

Згідно умов договору № 18/11-14 від 18.11.2014 р. ТОВ «Барристан» (продавець) зобов'язується передати у власність (покупця) спільного українсько-литовсько-британського ТОВ НВП "Скарб" товар указаний в п. 1.2 дійсного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах дійсного договору.

Згідно умов договору №11/09-14 від 11.09.2014 року ТОВ «Енкі Констракт» (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар вказаний у п. 1.2. дійсного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього.

Найменування, кількість, якість, ціна товару визначаються Специфікаціями.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ "Енкі Констракт" (код 39035926) та ТОВ «Барристан» (код 139368889) за листопад та грудень суб'єктом господарювання надано наступні копії первинних та бухгалтерських документів:

штатний розклад;

журнал - ордер по рахунку 631;

договір оренди № 3 від 03.01.2012р.;

виписки по рахункам;

Журнал реєстрації довіреностей за 2006 р.;

видаткові та податкові накладні;

ТТН.

Транспортування товару відбувалось за умовами договорів № 27 про надання транспортних послуг від 20.11.2014 року, виконавець послуг з транспортування ТОВ «ОСОБА_6 Плюс» (код 39452954) та № 27/10-14 про надання транспортних послуг від 27.10.2014 року, виконавець послуг з транспортування ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_6» (код 38851124).

У ході проведення перевірки встановлено, що транспортування здійснювали ТОВ «ОСОБА_6 Плюс» та ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_6» на одному й тому ж автомобілі, а саме Diamler-Chrysler 903 АЕ29-89CX.

Згідно інформації отриманої з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України встановлено, що автомобіль Diamler-Chrysler не належить ТОВ «ОСОБА_6 Плюс» або ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_6» , а знаходиться у власності ТОВ «Атма-Преса» (код 35112844). За підприємствами ТОВ «ОСОБА_6 Плюс» та ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_6» не зареєстровано жодного автотранспорту.

При цьому з податкової звітності ТОВ «Атма-Преса» вбачається, що доходу від оренди рухомого майна, зокрема, автомобілів, вказане підприємство у 2013 року не декларувало, тобто належний останньому автомобіль Diamler-Chrysler 903 АЕ29-89CX в оренду іншим підприємствам не здавався.

Крім того, у наданих ТТН на час перевірки були відсутні печатка автоперевізника та підпис водія, що позивачем не заперечувалось при підписанні акту перевірки.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено належними первинними документами, здійснення господарських операцій з контрагентами, зокрема, позивачем надавалися ТТН складені без фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, позивачем до перевірки надано сертифікати якості видані ТОВ Барристан та ТОВ Енкі Констракт , але вказані контрагенти позивача не є виробниками даної продукції та не мають права видавати сертифікати якості від свого імені, у зв'язку з чим ці документи не містять інформації щодо предмета доказування і відповідно до частини 1 статті 70 КАС України не є належними доказами у справі, а тому судом до уваги не приймаються.

Також не є належними доказами у справі надані суду акти переробки чушок позивачем (т. № 2 а.с. 14-33) та накладні на передачу готової продукції (т. № 2 а.с. 35-45), оскільки в судовому засіданні встановлено і це підтверджено представниками позивача, що товар, придбаний у ТОВ Барристан та ТОВ Енкі Констракт , є ідентичним товару, який виробляється позивачем, а тому останнім не перероблявся, а був придбаний з метою перепродажу іншим підприємствам.

На вимогу суду надати інші документи, які підтверджують рух активів, зокрема, щодо оприбуткування на підприємстві придбаної продукції, її відпуску для реалізації та безпосередньо самої реалізації продукції, придбаної у ТОВ Барристан та ТОВ Енкі Констракт , позивачем надано лише звичайні договори на поставку виробленої ним продукції за 2013 та 2014 роки, з яких ідентифікувати, що постачалась саме вказана продукція неможливо.

При цьому, наприклад, з договору від 15 грудня 2014 року № 86, укладеному між позивачем та ТОВ Дніпромашкомплект вбачається, що товар постачається покупцю в строки і на умовах, викладених в специфікаціях. (п. 2.1 Договору). При цьому за змістом специфікації товар повинен бути поставлений покупцю протягом 5 робочих днів на умовах 100% попередньої оплати, завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. Аналогічні умови поставки в договорах від 12 травня 2014 року № 45, 3 жовтня 2014 року № 752 квітня 2014 року № 35 та інших наданих суду. Вказане свідчить, що зазначені договори укладались на постачання позивачем своїм контрагентам виробленої саме ним продукції, а не придбаної у ТОВ Барристан та ТОВ Енкі Констракт .

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутні документи, які підтверджують реалізацію нібито придбаного у вказаних контрагентів товару.

Аналізуючи вищенаведені правові норми права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, умов перевезення, зберігання товарів що надаються тощо. Специфіка окремої господарської операції, зазвичай, визначається за договірними зобов'язаннями, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те , що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не містять підписів, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Враховуючи відсутність у позивача первинних документів, якими підтверджується рух активів та зміни у його майновому стані за наслідками здійснення господарських відносин із вказаними вище контрагентами, а саме, документів про оприбуткування на підприємстві нібито придбаної продукції та про її відпуск на реалізацію, а також грубі дефекти у наданих для перевірки документах, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення вказаних господарських операцій.

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу на те, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що подані ТОВ Меркурій і Компанія договори, видаткові та податкові накладні не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарській операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з відсутністю документів, які підтверджують реалізацію нібито придбаного товару, тобто не доведення використання у господарській діяльності, свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Вказані висновки колегією суддів здійснені з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі № 826/16369/13-а (постанова ВСУ від 22 вересня 2015 року), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244? Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 21 грудня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Скарб залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 липня 2015 року у справі № 804/5843/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко