Рішення

від 14.07.2006 по справі 9/224-06-6238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/224-06-6238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2006 р.Справа  № 9/224-06-6238

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Інеса”  

До відповідачів: Приморської районної  адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

Про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності

                                                                                                                     Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Вагін А.В. дов. №б/н від 10.07.2006р.

Від відповідача: Приморської РА –Чубчик М.В.

                      КП „ОМБТІтаРОН” –Найда Д.І. дов. №579 від 03.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Інеса” звернулося до відповідачів Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” з позовом про визнання за ним права власності на самостійні нежилі приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 385,2 кв.м, самостійне нежиле приміщення другого поверху, загальною площею 139,00 кв.м, самостійне нежиле приміщення мансарди, загальною площею 139,00 кв.м, по вул. Катерининській, 26 в м. Одесі.  

Відповідач Приморська районна адміністрація Одеської міської ради позов не визнає.

Відповідач КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” позов не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 10.02.2005р., ТОВ „Інеса” є власником нежилих приміщень під №507, що розташовані у м. Одесі по вул. Катерининській, 26, та складаються в цілому з нежилих приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 233,6 кв.м

На підставі трьох договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом 19.05.2005р. реєстраційний  №1723,  16.06.2005р. реєстраційний  №2087, 24.03.2006р. реєстраційний  №943, ТОВ „Інеса” належать відповідно квартира №21 загальною площею 122,5 кв.м, квартира №9, загальною площею 29,3 кв.м, та друга квартира під №9,загальною площею 59,5 у будинку №26 по вул. Катерининській в м. Одесі.

Реалізуючи свої повноваження власника ТОВ „Інеса” виконала реконструкцію вищезазначених об'єктів нерухомого майна у наслідок чого було створено самостійні нежилі приміщення підвалу та першого поверху, загальною площе 385,2 кв.м, самостійне нежиле приміщення другого поверху загальною площею 139,00 кв.м, самостійне нежиле приміщення мансарди загальною площею 139,00 кв.м по вул. Катерининській, 26 в м. Одесі.

Вказана реконструкція об'єктів нерухомого майна  здійснена у відповідності з будівельними нормами та правилами України, приміщення забезпечують безпечну для життя та здоров'я експлуатацію об'єктів, що підтверджується технічним висновком, виконаним СПД Будикіним А.В. (держліцензія серії АБ „206853) про стан основних несучих та огороджуючих конструкцій реконструйованого будинку за адресою: вул. Катерининська, 26 м.Одеса, з урахуванням улаштування мансардних приміщень в горищному просторі.

Відповідно до п. 5 розділу V „Прикінцевих положень” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

У своїй діяльності по реєстрації прав власності Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” керується Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

У відповідності з вказаним Тимчасовим положенням, реєстрації підлягають права власності на об'єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. У той же час, згаданий Закон   України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” не містить подібної норми.

Тому у даному випадку ТОВ „Інеса” змушено звернутися до суду за захистом своїх прав, тому що є підстави передбачити порушення свого права власності  відповідачами.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів.

Ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За Законом України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст. 4).

Ст. 49 Закону України “Про власність” встановлено принцип презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном –володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

У відповідності зі ст. 331 Цивільного кодексу  України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 182 Цивільного кодексу  України: право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно та угод відносно нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надати інформацію про реєстрацію та зареєстрованих правах у порядку, встановленому законом.

Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або угод відносно нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію, може бути оскаржена в суді.

Питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом  Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 .

Відповідно до п.1.3.Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями /далі по тексту Положення/, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно з пунктом 1.1. це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Згідно з п. 1.2. Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування , підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання документів на реєстрацію прав власності врегульований п.2.1. Положення, яким встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючи документи /додаток 1/, їх копії /нотаріально засвідчені/, а також інші документи, що визначені цим Положенням.  

У відповідності з додатком 1 до цього Положення, яким визначені правовстановлюючи документи на нерухоме майно на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності за суб'єктами, до останніх відносяться у тому числі рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності /п.10 додатку/.

Проаналізувавши приведену вище норму, суд зазначає, що до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному проваджені або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно-процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

У відповідності до п.1.4 Положення, поняття державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачає собою внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р. № 1952-1У регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Ст.2 цього Закону визначено що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, якою встановлений перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили також визначено як підстава для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

Цим Законом встановлено обов'язок місцевого органу державної реєстрації прав провести реєстрацію у встановленому порядку.

У зв'язку зі змінами, що сталися в чинному законодавстві, Вищий господарський суд України вніс зміни до Інформаційного листа ВГСУ від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом”, в яких зазначено, що оскільки відповідно до п.5 розділу У “Прикінцеві положення”  Закону України  „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами за позовами про визнання власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі ст.392 Цивільного кодексу України.

Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду набув у встановленому законом порядку права власності на самостійні нежилі приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 385,2 кв.м, самостійне нежиле приміщення другого поверху, загальною площею 139,00 кв.м, самостійне нежиле приміщення мансарди, загальною площею 139,00 кв.м, по вул.. Катерининській, 26 в м. Одесі,   і згідно чинного законодавства за ним повинно бути визнано право власності на це майно.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов  задовольнити.

2.          Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Інеса” (65026 м. Одеса вул. Катерининська, 26, код 13914782) на самостійні нежилі приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 385,2 кв.м, самостійне нежиле приміщення другого поверху, загальною площею 139,00 кв.м, самостійне нежиле приміщення мансарди, загальною площею 139,00 кв.м, по вул.. Катерининській, 26 в м. Одесі.  

3.          Зобов'язати Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Інеса” (65026 м. Одеса вул. Катерининська, 26, код 13914782) на самостійні нежилі приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 385,2 кв.м, самостійне нежиле приміщення другого поверху, загальною площею 139,00 кв.м, самостійне нежиле приміщення мансарди, загальною площею 139,00 кв.м, по вул.. Катерининській, 26 в м. Одесі.

4.          Стягнути з Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна (65011м. Одеса вул. Троїцька, 25, код 03350290 р/р 2600830010759 в Облдирекції Укрсоцбанку України МФО 328016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інеса” (65026 м. Одеса вул. Катерининська, 26, код 13914782)  витрати на держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

5.          Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (м. Одеса вул. Канатна, 134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інеса” (65026 м. Одеса вул. Катерининська, 26, код 13914782)  витрати на держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання  рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.