Рішення

від 27.11.2015 по справі 369/4664/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4664/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2015 року року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нікушина В.В.

при секретарі Сокиран І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_1 заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року частково задоволено позов заступника прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5 анатоліївни, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 14.04.09 за №282; визнано недійсним державник акт на право власності на земельну ділянку, який отримано на підставі вказаного вище розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації, - серії ЧД №772040 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером 3222484400:09:004:0128, виданий на ім.`я ОСОБА_6 Однак вказана земельна ділянка не була витребувана судом з незаконного володіння відповідача, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено, що ОСОБА_6М, володіє спірною земельною ділянкою. Окрім того, суд встановив обставини вибуття земель їх державної власності поза волею власника. За таких обставин, вважає,що землі можуть бути витребувані у добросовісних набувачів. Так, ОСОБА_6 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_13, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2013 року продав її ОСОБА_2 Згідно висновку про експертну грошову оцінку вартість такої земельної ділянки становить 2 011 284 грн. За таких обставин, вказана вище земельна ділянка повинна бути витребувана на користь держави з чужого незаконного володіння, а реєстрації права власності на цю земельну ділянку підлягає скасуванню з наступних підстав. До прийняття рішення та видачі державного акту спірна земельна ділянка перебувала у власності держави. Київська обласна державна адміністрація не мала права розпоряджатися нею. В той же час державні акти на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:0128, виданий ОСОБА_6 з порушенням чинного законодавства. Тому на підставі ст. ст. 321, 387, 388 ЦК України земельна ділянка повинна бути витребувана на користь держави. Окрім того, незаконною передачею спірної земельної ділянки у приватну власність порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення. Указане відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

Тому просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:0128 площею 0,9900 га, індексний номер 2405902 від 20 травня 2013 року державного реєстратора- приватного нотаріуса ОСОБА_14; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 32224844:09:004:0128 загальною ринковою вартістю 2 011 284 грн.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання представники Державного підприємства Київське лісове господарство та Кабінету Міністрів України не з`явилися. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Державного підприємства Київське лісове господарство направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Представник Кабінету Міністрів України направив до суду клопотання про неможливість явки у судове засідання представника.

У судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими. Свої заперечення обґрунтував тим, що він набув право власності на спірну земельну ділянку правомірно. Окрім того, на даний час не існує судових рішень, які б встановили незаконність володіння вказаною земельною ділянкою попереднім власником ОСОБА_13, договір купівлі-продажу від 20 травня 2013 року не визнано недійсним. Також, позивач не просить визнати незаконним правочин, сторонами яких був ОСОБА_13 та він,ОСОБА_2, а просить лише вилучити з незаконного володіння вказану земельну ділянку, скасувавши державну реєстрацію прав власності на нього, що порушує його права як власника на дану нерухомість та вказує на незаконність вимог позивача. Посилання позивача на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року також не можуть бути взяті до уваги, оскільки він не брав участі у розгляді даної справи. Всупереч посиланням позивача на ст. 388 ЦК України, вважає себе добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим земельна ділянка не може бути вилучена без визнання незаконними та скасування правочинів: договорів купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року та від 20 травня 2013 року, сторонами яких був він Та ОСОБА_13 Тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна стороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Доказиподаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішенняу справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року частково задоволено позов заступника прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 14.04.09 за №282; визнано недійсним державник акт на право власності на земельну ділянку, який отримано на підставі вказаного вище розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації, - серії ЯД №772040 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером 3222484400:09:004:0128, виданий на ім.`я ОСОБА_6 (а.с.9-20).

Так, рішенням встановлено відсутність фактичних та правових підстав прийняття розпоряджень голови київської обласної державної адміністрації про погодження проектів землеустрою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 31 липня 2014 року також встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваного розпорядження Київської обласної державної адміністрації були виключно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2008 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2009 року, які на час прийняття розпорядження набрали законної сили і повинні були бути виконані в силу ч.5 ст. 124 Конституції України, проте в подальшому були скасовані ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.07.2011 року. Водночас вказане розпорядження було прийняте під час дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , яким було з метою недопущення фатів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення (а.с. 17-18).

У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_6 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_13 На підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2013 року ОСОБА_13 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером 3222484400:09:004:0128 (а.с. 7-8).

Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 07 березня 2014 року вартість земельної ділянки площею 9 900 кв.м., розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, становить 2 011 284 грн (а.с. 21).

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У відповідності п.21-26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387 , 388 ЦК .

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК ), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Наведене вище свідчить про можливість застосування в даному випадку віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Позовні вимоги в частині витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_2 ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 15,16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ними майнових правовідносин належить судам.

Відповідно до ст.ст. 4, 6, 9 Закону України Про прокуратуру діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, нагляд за додержанням і застосуванням законів, спрямований на відповідність вимогам актів, які видаються органами виконавчої влади, тому прокуратура Київської області звертається до суду з вищевказаним позовом.

Згідно статті 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 45 ЦПК , прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Наведене надає право та зобов'язує прокурора звернутись до суду про захист інтересів держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.99 , прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Одночасно, згідно із вказаним Рішенням Конституційного Суду України, поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6 , 7 , 13 та 143 Конституції України , може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" ).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям охоронювані законом інтереси , що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тому, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам та врахувавши пояснення сторін, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності суд прийшов до висновку , що позовна заява ОСОБА_1 заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку є обгрунтованою, при розгляді справи прокурором подано суду достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог та обставин, на які він покликається як на підставу позову, а тому такий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 61, 62, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 заступника прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства у Київській області, Малого приватного підприємства фірми Ерідон , треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання недійсним наказів, розпорядження, скасування державної реєстрації на право власності та витребування земельних ділянок - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя: В.В.Нікушин